Справа № 127/5150/25
Провадження № 1-кс/127/2327/25
Іменем України
17 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
прокурора: ОСОБА_3
підозрюваного: ОСОБА_4 , його захисника: адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, непрацюючого, раніше судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, -
Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_6 17.02.2025 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивовано тим, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024020000000663 від 11.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
В межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, тобто вимагання, вчинене в умовах воєнного стану.
Так, внесення клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 викликано наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду обгрунтовується тим, що він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, не має стабільного законного джерела доходів та стійких соціальних зв'язків, а тому може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце проживання та під загрозою застосування суворої міри покарання, з метою його уникнення може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, в тому числі за межами України
Також ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків та потерпілого ОСОБА_8 , оскільки наявність такого впливу зберігається до дослідження їх показань безпосередньо судом під час судового розгляду. Відповідно не можна виключати ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками та потерпілим, які проживають в одному із ним населеному пункті він може здійснювати на них незаконний вплив, з метою формування певної позиції шляхом викривлення чи надання останніми неправдивих показань.
Саме тому, однією із цілей обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є зведення до мінімуму можливості ОСОБА_9 контактувати з іншими особами, окрім як у межах, достатніх для забезпечення встановлених законом прав підозрюваного.
Крім того, ОСОБА_4 є раніше судимим за ч. 4 ст. 296 КК України вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 06.09.2023 до покарання у виді 3 років позбавлення волі та ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05.11.2023 на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробовуванням із визначенням іспитового строку терміном 2 роки, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний злочин, що свідчить про схильність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, тобто існує ризик, що перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу він може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Вищевикладене свідчить про те, що на даний час існують ризики того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу та матиме можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування кримінального провадження.
Отже, застосування жодного іншого більш м'якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам, а тому слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання.
Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №12024020000000663, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з часиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024020000000663 від 11.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що у зв'язку із повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
У червні 2024, точну дату досудовим розслідуванням не установлено, у ОСОБА_4 виник умисел на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_8 шляхом їх вимагання з погрозою насильства над потерпілим.
На виконання свого злочинного умислу ОСОБА_4 у червні 2024, точну дату досудовим розслідуванням не установлено, зателефонував до ОСОБА_8 та у ході зазначеної телефонної розмови висунув ОСОБА_8 , вимогу про виплату грошових коштів у загальній сумі 4 000 доларів США, оскільки, зі слів ОСОБА_4 вказана сума являлась половиною коштів, переданих ним, працівникам правоохоронних органів у якості неправомірної вигоди, за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності, а ОСОБА_8 надавав пояснення працівникам правоохоронних органів, які повідомили йому, що він має процесуальний статус свідка і таким чином, зі слів ОСОБА_4 , ОСОБА_8 також є учасником цієї події, а тому винен вказану суму грошових коштів. Після того, як ОСОБА_8 заперечив виконання вимоги ОСОБА_4 щодо передачі останньому грошових коштів, ОСОБА_4 почав погрожувати насильством над потерпілим. У подальшому, ОСОБА_8 , сприймаючи погрози ОСОБА_4 як реальні, побоюючись за своє життя та здоров'я, погодився на вимоги останнього та наступного дня, передав останньому частину обумовленої суми грошових коштів у розмірі 200 доларів США.
ОСОБА_8 11.09.2024 усвідомлюючи кримінально-протиправні наміри ОСОБА_4 звернувся до правоохоронних органів та повідомив про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 .
Надалі ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, під час телефонних розмов та особистих зустрічей з ОСОБА_10 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, усвідомлюючи суспільно небезпечний, протиправний характер своїх дій, розуміючи відсутність правових підстав вимагати грошові кошти, висловлюючи погрози застосуванням насильства, які сприймались ним як реальні, неодноразово висував ОСОБА_8 вимоги про повернення неіснуючого боргу сума якого, знизилась до 1500 доларів США.
Продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на вимагання грошових коштів ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , 14.02.2025, приблизно о 16 год. 50 хв., зустрівшись із потерпілим ОСОБА_8 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, поблизу супермаркету «Форум», що знаходиться по вул. Князів Коріатовичів, 172 в м. Вінниці, усвідомлюючи суспільно небезпечний, протиправний характер своїх дій, висунув вимогу потерпілому ОСОБА_8 про передачу грошових коштів, при цьому, на підтвердження серйозності своїх намірів, ОСОБА_4 умисно наніс 1 удар кулаком правої руки в область голови потерпілого ОСОБА_8 .
В подальшому, ОСОБА_8 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів у ході контролю за вчиненням злочину, погодився на вимоги ОСОБА_4 та 15.02.2025 близько 17:55 год. перебуваючи поблизу торгового центру «Омега», що у м. Вінниці по вул. Родіона Скалецького, 7, передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1500 доларів США, після чого ОСОБА_4 був затриманий працівниками поліції.
15 лютого 2025 року о 18 год. 03 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
16 лютого 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, тобто вимагання, вчинене в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024020000000663 від 11.09.2024; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.02.2025; протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 11.09.2024; протоколу допиту потерпілого від 11.09.2024; матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій; повідомлення про підозру від 16.02.2025; інших матеріалів кримінального провадження та пояснень підозрюваного наданих в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення м кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України обґрунтована.
У відповідності з пунктом 5 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, неодружений, раніше судимий.
В той же час, органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.
Таким чином, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, суд під час розгляду клопотання дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілого, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Суд також враховує вік та стан здоров'я підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а тому приходить до висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом.
В той же час, частиною четвертою статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Таким чином, оскільки вказаний злочин вчинений із застосуванням насильства, слідчий суддя вважає не доцільним визначати підозрюваному розмір застави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 400 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до 18:03 год. 15 квітня 2025 року, в межах строку досудовоо розслідування.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 15 квітня 2025 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя