ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/717/25
провадження № 2/753/3978/25
про передачу справи за підсудністю
"17" лютого 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення витрат понесених на здійснення невід'ємних поліпшень квартири та поділ майна подружжя,
У січні 2025 року адвокат Герасимчук Олег Олександрович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення витрат, понесених на здійснення невід'ємних поліпшень квартири та поділ майна подружжя.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2025 року позовну заяву передано для розгляду судді Якусику О.В.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд вважає, що позовна заява належить до юрисдикції іншого суду з огляду на таке.
Як визначено ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Як роз'яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно, вимог іпотекодержателя.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю випливає її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить, зокрема, стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти у рахунок відшкодування частини витрат, понесених на проведення ремонту і здійснення невід'ємних поліпшень квартири АДРЕСА_1 .
Таким чином спір у справі виник щодо прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном, а тому повинен розглядатися за місцезнаходженням нерухомого майна, тобто за правилами виключної підсудності.
Нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 3-1 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положенн" Закону України "Про судоутрій і статус суддів" до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року №807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX;
Відтак компетентним та належним судом для розгляду даної справи є Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до положень ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи наведене та те, що справа не підсудна Дарницькому районному суду міста Києва, а за правилами виключної підсудності позов має пред'являтися за місцезнаходженням нерухомого майна, вищевказану цивільну справу слід передати на розгляд Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Керуючись статтями 30 - 32, 187, 260, 353-354 ЦПК України, суд
Цивільну справу № 753/717/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення витрат понесених на здійснення невід'ємних поліпшень квартири та поділ майна подружжя передати до Києво-Святошинський районний суд Київської області за підсудністю.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду безпосередньо або через Дарницький районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Якусик