17 лютого 2025 року
м. Київ
справа №120/722/23
адміністративне провадження № К/990/1253/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив:
1.визнати протиправним:
1)рішення про відстрочення (відстрочку) відповідачем надання відповіді, викладене в листі відповідача від 19.09.22 №02.1-09/3221/22 за підписом в.о. керівника апарату суду В.Слободянюк та бездіяльність - фактичне відмовлення у наданні запитуваної інформації в запиті від 12.09.2022 до 04.11.2022;
1-1) бездіяльність - не роз'яснення в листі відповідача від 19.09.2022 порядку оскарження прийнятого рішення про відстрочку;
2) дії - знищення відповідачем документів, зазначених в переліку актів №2 "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду" від 06.06.2017 та зазначені в переліку акту №1 "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду" від 01.12.2021 відповідно актам про знищення № 1 від 17.08.2018 та № 1 від 08.02.2021 відповідно;
3) дії - приховування інформації про знищення вказаних в попередньому пункті документів після отримання письмової заяви (запиту) від 17.11.2021 та надання відповіді на неї 24.12.2021 №02.1-11/5194/21 аж до моменту повідомлення про це лише листом від 04.11.2022;
4) дії - не надання відповідачем в межах законного строку, передбаченого Законом України "Про доступ до публічної інформації" та Законом України "Про звернення громадян" на письмову заяву (запит) від 17.11.2021 запитуваної інформації про вищевказані акти про знищення запитуваних документів та надання неповної інформації на такий запит (заяву) (без інформації щодо таких актів та без записів про їх знищення зазначених у обох актах про відібрання для знищення);
5) бездіяльність - не вчинення (внесення) відповідачем записів про знищення зазначених документів в кінці вищевказаних обох актів із зазначенням дати, прізвищ, ініціалів членів експертної комісії після такого знищення та перед наданням їх (актів) для ознайомлення; дії - надання таких актів позивачу для ознайомлення без зроблених таких записів про це;
6) дії - знищення відповідачем документів за 2007-2013 роки, які зазначені в акті №2 від 06.06.2017 "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду" в кількості 3612 на території відповідача шляхом невідновленого подріблення та подальшого спалення, про що складено акт №1 від 17.08.2018 про знищення документів;
7) дії - знищення відповідачем документів за 2009-2014 роки, які зазначені в акті №1 від 06.06.2017 "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду" в кількості 8795 на території відповідача шляхом невідновленого подріблення та подальшого спалення, про що складено акт №1 від 08.02.2021 про знищення документів;
8) дії - приховування відповідачем від позивача та обмеження доступу до матеріалів судових справ за його участю, а саме: №№ 2-а-2797/10/0270, 2а/0270/2041/11, 2а/0270/2514/11, 2а/0270/1071/12, 2-а-1972/09/0270, 2-а-522/10/0270, 2-а-4003/10/0270, 2а/0270/2041/11, 2а/0270/2068/11, 2а/0270/2136/11, 2а/0270/3074/11 (зазначені в переліку вищевказаного акту №1 від 01.12.2020 року) всупереч заявленому проханню позивача згідно заяви (запиту) від 17.11.2021 року;
9) дії - приховування відповідачем від позивача та обмеження доступу до матеріалів судових справ за його участю, а саме: №№ 2-а-3490/10/0270, 2а/0270/1240/11, 2а/0270/1241/11, 2а/0270/1242/11, 2а/0270/1524/11, 2а/0270/3769/11 (зазначені в переліку вищевказаного акту №2 від 06.06.2017 року) всупереч заявленому проханню позивача згідно заяви (запиту) від 17.11.2021;
10) дії - надання відповідачем недостовірної інформації, зазначеної в листі відповідача від 04.11.2022 №02.1-09/3892/22 на письмовий запит про те, що документи, зазначені в переліку актів №2 "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду" від 06.06.2017 та зазначені в переліку акту №1 "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду" від 01.12.2021, серед яких запитувані документи судових справ за його участю, знищені відповідно актам № 1 від 17.08.2018 та № 1 від 08.02.2021 відповідно за участі експертної комісії Вінницького окружного адміністративного суду на території суду шляхом невідновлювального подріблення та подальшого спалення;
11) бездіяльність - не збереження відповідачем документів, зазначених в переліку актів №2 "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду" від 06.06.2017 та зазначені в переліку акту №1 "Про вилучекння для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду" від 01.12.2021, серед яких запитувані документи судових справ за його участю, до моменту їх реального знищення після отримання його письмового запиту від 17.11.2021;
12) дії - складання та оформлення шляхом підписання головою експертної комісії, секретарями та членами комісії відповідача актів про знищення документів від 17.08.2018 та 08.02.2021, що надані для ознайомлення у відповідь на письмовий запит від 12.09.2022;
2.зобов'язати відповідача:
1)надати для ознайомлення судові справи: №№ 2-а-2797/10/0270, 2а/0270/2041/11, 2а/0270/2514/11, 2а/0270/1071/12, 2-а-1972/09/0270, 2-а-522/10/0270, 2-а-4003/10/0270, 2а/0270/2041/11, 2а/0270/2068/11, 2а/0270/2136/11, 2а/0270/3074/11;
2) надати для ознайомлення судові справи: №№ 2-а-3490/10/0270, 2а/0270/1240/11, 2а/0270/1241/11, 2а/0270/1242/11, 2а/0270/1524/11, 2а/0270/3769/11;
3) відновити документи судових справ №№ 2-а-2797/10/0270, 2а/0270/2041/11, 2а/0270/2514/11, 2а/0270/1071/12, 2-а-1972/09/0270, 2-а-522/10/0270, 2-а-4003/10/0270, 2а/0270/2041/11, 2а/0270/2068/11, 2а/0270/2136/11, 2а/0270/3074/11 (при встановленні судом їх знищення);
4) відновити документи судових справ №№ 2-а-3490/10/0270, 2а/0270/1240/11, а/0270/1241/11, 2а/0270/1242/11, 2а/0270/1524/11, 2а/0270/3769/11 (при встановленні судом знищення);
5) роз'яснити порядок оскарження прийнятого рішення про відстрочку, викладене в листі Відповідача від 19.09.2022;
6) внести до актів №2 "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду" від 06.06.2017 та №1 "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду" від 01.12.2021 записів в їх кінці про знищення відповідних документів, зазначених в цих актах із зазначенням дати, прізвищ, ініціалів членів експертної комісії відповідача, та надати їх після цього для ознайомлення.
07 червня 2024 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову частково.
Визнано протиправними дії Вінницького окружного адміністративного суду щодо встановлення відстрочки у наданні відповіді на запит ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації від 12.09.2022, оформленої листом від 19.09.2022 №02.1-09/3221/22. Визнано протиправною бездіяльність Вінницького окружного адміністративного суду щодо нероз'яснення у листі від 19.09.2022 №02.1-09/3221/22 порядку оскарження прийнятого рішення про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Вінницького окружного адміністративного суду задоволено. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2024 скасовано в частині визнання протиправними дії Вінницького окружного адміністративного суду щодо встановлення відстрочки у наданні відповіді на запит ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації від 12.09.2022, оформленої листом від 19.09.2022 №02.1-09/3221/22 та визнання протиправною бездіяльність Вінницького окружного адміністративного суду щодо не роз'яснення у листі від 19.09.2022 №02.1-09/3221/22 порядку оскарження прийнятого рішення про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію, а провадження у справі в цій частині закрито. В решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2024 залишено без змін.
10.01.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2025 касаційну скаргу залишено без руху з установленням скаржнику десятиденного строку для надіслання до Верховного Суду касаційної скарги у новій редакції з зазначенням судових рішень, які оскаржуються в касаційному порядку.
28.01.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу в новій редакції, в якій зазначено, що в касаційному порядку оскаржуються рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2024 та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №120/722/23.
Отже, скаржник виконав вимогу ухвали Верховного Суду від 27.01.2025.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Хмельницьким окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункти «а», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтуванні підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України скаржник, зокрема, зазначає, що: «вирішення судової справи (спору) про захист охоронюваного законом (в т.ч. Конституцією та міжнародним правом - Конвенцією) права на інформацію, коли в аналогічних правовідносинах такого втручання судова справа вирішувалась на підставі дійсних підстав позову (а не урізаних судом підстав) і без перешкод для їх зясування доказами, як правове явище, є найбільш суттєвим для такої єдиної правозастосовчої практики та формування її однаковості як питання права, які мають фундаментальне значення. Саме правова визначаність і справедливість вимагає втручання Верховного Суду, як суду права з метою верховенства права та рівності громадян перед судом, які звернулись за захистом міжнародного права шляхом офіційного зясування обставин справи.».
Верховний Суд наголошує, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Разом з тим доводи скаржника є абстрактними та не місять належного обґрунтування щодо наявності підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтуванні підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України скаржник, зокрема, зазначає, що ця справа становить суспільний інтерес, оскільки рішення може вплинути на тлумачення та застосування законів що зачіпають широкий спектр населення, усіх законослухняних громадян та ключові аспекти правової системи. Як вказує скаржник, йдеться про захист конституційних прав та свобод, справа створює важливий юридичний прецедент для майбутніх судових рішень; рішення може вплинути на функціонування державних органів та політику, на суть права на справедливий суд. Разом з цим скаржник зазначає, що ця справа має виняткове значення для нього через допущені грубі порушення процесуального закону, не забезпечення вимог справедливого і неупередженого судочинства в цій справі.
Верховний Суд відхиляє твердження скаржника про те, що ця справа становить значний суспільний інтерес, позаяк ці доводи не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Суд зазначає, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником, має особливе значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання. Разом з тим, скаржник повинен довести особливу важливість чи специфічність значення цієї справи для цього. Суд відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтуванні підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, оскільки характер спірних правовідносин, предмет доказування та засоби доказування вимагали і вимагають проведення підготовчого провадження та судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин, справа складна і об'ємна.
Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо помилковості розгляду судом першої інстанції справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки за загальним правилом будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України) і ця справа до таких категорії не відноситься, а тому суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності -засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко В.М. Соколов О.В. Кашпур