18 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/20485/24 пров. № А/857/28457/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судових засідань Вовка А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління державної міграційної служби України у Львівській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,
суддя у І інстанції Гавдик З.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 22 жовтня 2024 року,
03.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №75705622 від 09.09.2024, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Джусом О.Р. (далі - державний виконавець).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №380/20485/24 вказаний позов було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що зі змісту постанови про закриття виконавчого провадження не вбачається, що відповідач при винесені оскаржуваної постанови належним чином перевірив як факт виконання судового рішення боржником на момент винесення спірної постанови, так і поважності невиконання такого чи виконання не в повному обсязі, тобто належним чином не скористався законодавчо закріпленими повноваженнями, а відтак оспорювана постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не у порядку, які встановлені Законом України “Про виконавче провадження».
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем, який просить таке скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано, що Львівським окружним адміністративним судом ухвалою від 02.09.2024 встановлено факт добровільного виконання Головним управлінням державної міграційної служби України у Львівській області рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі №380/17171/23 до відкриття виконавчого провадження без вжиття заходів щодо примусового виконання рішення суду. Вважає, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №75705622 від 09.09.2024 винесена у відповідності до норм чинного законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області у ході апеляційного розгляду підтримав подану апеляційну скаргу, просила скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Інші учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта, виходячи із такого.
Як встановлено судом, 09.08.2024 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №75705622 за виконавчим листом №380/17171/23, виданим 02.07.2024 Львівським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 09.06.2023 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства з урахуванням висновків суду.
20.08.2024 Головним управлінням державної міграційної служби України у Львівській області подано заяву до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області про закінчення виконавчого провадження, у якій боржником повідомлено, що ним повторно розглянуло звернення ОСОБА_1 , про що повідомлено стягувача листом.
26.08.2024 державним виконавцем скеровано до боржника вимогу виконати рішення Львівського окружного адміністративного суду № 380/17171/23 від 17.01.2024, а саме повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 09.06.2023 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства з урахуванням висновків суду та у триденний строк повідомити державного виконавця про стан виконання вищезазначеного рішення.
05.09.2024 Головним управлінням державної міграційної служби України у Львівській області надано відповідь на вказану вимогу від 26.08.2024.
09.09.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №75705622, зі змісту якої слідує, що “відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 суд враховує факт добровільного виконання відповідачем рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 до відкриття виконавчого провадження, без вжиття державним виконавцем заходів щодо примусового виконання рішення суду. Беручи до уваги вищезазначену ухвалу суду, а також враховуючи заяву про закінчення виконавчого провадження від 20.08.2024, до якої боржником додано копію відповіді ГУ ДМС у Львівській області Артему Гладуну, можна дійти висновку, що боржником рішення суду виконано в термін до відкриття виконавчого провадження. Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом».
Позивач не погодився із такою постановою державного виконавця та звернувся до суду із адміністративним позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений Законом.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом пункту першого частини другої статті 18 цього ж Закону виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пунктів 1, 3 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Згідно з пунктом дев'ятим частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначається, зокрема резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Як слідує з постанови про відкриття виконавчого провадження №75705622 від 09.08.2024, у ній передбачено такий захід примусового виконання, як зобов'язання Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 09.06.2023 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства з урахуванням висновків суду.
Отже, для закінчення виконавчого провадження №75705622, на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII державний виконавець з урахуванням наданих йому цим Законом повноважень зобов'язаний був перевірити наявність фактичного виконання боржником у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а саме з'ясувати, чи було розглянуто звернення ОСОБА_1 від 09.06.2023 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства з урахуванням висновків суду.
Так, у оскаржуваній постанові відповідач лише врахував висновки ухвали Львівського окружного адміністративного суді від 02.09.2024 щодо добровільного виконання Головним управлінням державної міграційної служби України у Львівській області рішення суду від 17.01.2024 у справі №380/17171/23 та закінчив виконавче провадження №75705622.
Разом із тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, державний виконавець у спірній постанові не надав жодної оцінки обставинам, про які зазначило Головне управління державної міграційної служби України у Львівській області у відповіді на вимогу виконавця від 26.08.2024 з приводу виконання рішення суду, а саме: “Звертаю Вашу увагу, що з 25.08.2024 набрали чинності окремі пункти Прикінцевих та перехідних положень цього Закону України № 3897. Зокрема, громадяни російської федерації та громадянам республіки білорусь, які в період з 24 лютого 2020 року набули громадянство України відповідно до Закону України “Про громадянство України» і подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, зобов'язані подати документ про припинення іноземного громадянства до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, протягом 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, якщо строк виконання поданого зобов'язання сплив».
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що ухвала Львівського окружного адміністративного суді від 02.09.2024, якою фактично обґрунтована оспорювана постанова про закінчення виконавчого провадження, на день винесення такої не набрала законної сили.
Разом із тим, державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову, не надав жодної оцінки інформації, яка викладена у листі Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області від 05.09.2024 №4601.08-11873/4601.6.8-24 на предмет того, чи врахував боржник правову оцінку, надану судом у рішенні від 17.01.2024 у справі №380/17171/23.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено обов'язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Такі заходи примусового виконання рішень державний виконавець зобов'язаний здійснювати у спосіб та в порядку, які встановлені не лише Законом України «Про виконавче провадження», а й відповідним виконавчим документом.
Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що відповідач згідно з покладеними на нього обов'язками та наданими повноваженнями у належний спосіб не перевірив фактичне виконання боржником у повному обсязі рішення згідно з виконавчим листом Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 №380/17171/23, а відтак висновки про закінчення виконавчого провадження №75705622 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», що знайшли своє відображення у оспорюваній постанові, не ґрунтуються на фактичних обставинах та доказах на їх обґрунтування.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 268, 272, 287, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №380/20485/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк
Постанова у повному обсязі складена 18 лютого 2025 року.