01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"02" листопада 2010 р. Справа № 16/136-10
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув
позов Публічного акціонерного товариства “Димерське автотранспортне підприємство”, смт. Димер, Вишгородський район
до Товариства з обмеженою відповідальністю “БУКОВИНА ТРАНС БУД”, смт. Димер, Вишгородський район
про стягнення 188 040,07 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача - Микитчик В.І. -довіреність № 153 від 01.11.2010р. -головний бухгалтер;
від відповідача - Береговська Т.І. -протокол № 1 від 28.02.2007р. -засновник;
Обставини справи:
Публічне акціонерне товариство “Димерське автотранспортне підприємство” (далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. № 123 від 30.08.2010р. (Вх. № суду 4604 від 08.10.2010р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю “БУКОВИНА ТРАНС БУД” (далі -відповідач) про стягнення заборгованості по Договору оренди нежитлових приміщень від 01.04.2007р. в сумі 99 040,92 грн. основного боргу, 88 999,15 грн. пені, а всього 188 040,07 грн. та судові витрати.
Відповідно до ухвали від 11.10.2010р. господарським судом Київської області порушено провадження у справі № 16/136-10 та призначено її розгляд на 02.11.2010р. о 10 год. 00 хв. за участю повноважних представників сторін.
Позивач в судовому засіданні 02.11.2010р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні 02.11.2010р. позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 99 040,92 грн. визнає, а проти нарахування штрафних санкцій у розмірі 88 999,15 грн. заперечує. Письмового відзиву на позов не надав.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд
встановив:
Між Публічним акціонерним товариством “Димерське автотранспортне підприємство” («Орендодавець»надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “БУКОВИНА ТРАНС БУД” («Орендар»надалі - відповідач) 01 квітня 2007р. було укладено договір оренди нежитлових приміщень (далі -Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове користування 5 кімнат на 2-му поверсі адмінбудинку з окремим входом до орендованих приміщень та частини ремзони в неопалюваному приміщенні площею 200 квадратних метрів, стоянки з твердим покриттям під відкритим небом площею 150 квадратних метрів. Орендовані приміщення оснащенні водопровідною та водовідвідною системами, електроосвітленні. Передача приміщення здійснюється у день підписання договору сторонами.
Відповідно до п. 3 Договору термін оренди складає 33 місяці з моменту укладення цього договору. Сторони по договору можуть відмовитися від виконання умов цього договору лише у випадку систематичного порушення його умов, попередивши іншу сторону в письмовому вигляді.
Договір діє з 01.04.2007 р. по 31.12.2009 р. (п. 7.3 Договору).
На виконання умов Договору позивач передав відповідачу в оренду нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: смт. Димер, Вишгородський район, Київської області, вул. Шевченка, 89, і належать на праві власності позивачу. Передача - приймання приміщень, як це передбачено договором, відбулася в день підписання сторонами договору, а саме 01.04.2007р. Приймання -передача приміщення підтверджується представниками позивача та відповідача.
Згідно п. 4 Договору, орендна плата сплачується у безготівковому порядку за рахунками позивача попередньо, але не пізніше ніж до 15 числа кожного місяця. Розмір орендної плати, вказаний в додатку, включає в собі оренду нежитлових приміщень в кількості 5 кімнат на 2-у поверсі адмінбудинку; частини ремзони в неопалюваному приміщенні та показників лічильників за використання електроенергії.
Як зазначає позивач в позові, відповідач за 2007р. та 2008р. сплачував орендну плату в повному обсязі.
Відповідно до Додатку № 3 від 19.11.2008р. сторони погодили, що орендна плата, терміном з 01 січня 2009р. по 31 грудня 2009р., складатиме 9 000,00 грн. на місяць.
За отримані в оренду приміщення, відповідач починаючи з лютого 2009р. припинив сплачувати орендну плату. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, щодо сплати орендної плати станом на 01.01.2010р., борг відповідача перед позивачем становить 99 040,92 грн., який відповідач не сплатив. Зазначена заборгованість також підтверджується актом звірки станом на 01.01.2010р., який підписаний відповідачем.
Відповідач у гарантійному листі № 2 від 06.01.2010р. зобов'язувався сплатити борг за оренду приміщення до 15 липня 2010р., починаючи проплату з 1 березня 2010 року.
11.03.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 28, з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі у розмірі 99 040,92 грн., а також неустойку у розмірі 88 999,15 грн., всього 188 040,07, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Отже, станом на час прийняття рішення, заборгованість відповідача по орендній платі перед позивачем у сумі 99 040,92 грн. залишилась несплаченою. Проти заборгованості у розмірі 99 040,92 грн., відповідач під час судового засідання не заперечував, про що також свідчить підписаний відповідачем акт звірки взаєморозрахунків від 01.01.2010р. Але доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач до суду не подав.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В результаті невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті отриманих послуг за ним утворилась заборгованість, яка згідно позовних вимог становить 99 040,92 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування та заперечування покладається на сторони. Відповідач під час судового засідання не заперечував проти заборгованості у розмірі 99 040,92 грн. Доказів оплати зазначеної заборгованості суду не надав.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі за договором оренди нежитлових приміщень від 01.04.2007р. у сумі 99 040,92 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнаний відповідачем, вимога про стягнення з відповідача 99 040,92 грн. підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 6.1 Договору сторони несуть повну матеріальну відповідальність за збитки спричинені сторонами одна одній внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов цього договору у відповідності до чинного законодавства, у тому числі неустойку у подвійному розмірі місячної орендної плати за неповну або несвоєчасну сплату оренди.
Позивачем на підставі п. 6.1 Договору здійснено нарахування неустойки, згідно розрахунку позивача розмір якої становить 88 999,15 грн.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно ч. 2 п. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позивач звернувся до суду з позовом у жовтні 2010 року, а неустойку просить стягнути за невиконання зобов'язання, яке виникло з лютого 2009 року.
Отже, оскільки позивачем пропущено річний строк позовної давності, встановлений ст. 258 ЦК України, для звернення до суду за стягненням неустойки (штрафу, пені), суд відмовляє позивачу в стягненні неустойки у розмірі 88 999,15 грн.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню частково всього у розмірі 99 040,92 грн. основної заборгованості.
Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУКОВИНА ТРАНС БУД”, що знаходиться за адресою: 07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Шевченка, 89, (код ЄДРПОУ 34961434, р/р 26004104416700 в АКІБ «Укрсиб Банк», МФО 351005) на користь Публічного акціонерного товариства “Димерське автотранспортне підприємство”, що знаходиться за адресою: 07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Шевченка, 89, (код ЄДРПОУ 05538738, р/р 26006257714 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 99 040 (дев'яносто дев'ять тисяч сорок) грн. 92 коп. основної заборгованості, а також 990 (дев'ятсот дев'яносто) грн. 41 коп. державного мита та 124 (сто двадцять чотири) грн. 30 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя О.О.Христенко