01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"27" жовтня 2010 р. Справа № 21/189-10
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом: 1. ОСОБА_1, Київська обл., м. Біла Церква
2. ОСОБА_2, Київська обл., м. Біла Церква
3. ОСОБА_3, Київська обл., м. Біла Церква
4. ОСОБА_4, Німеччина, м. Хемнід
до Акціонерного товариства закритого типу «Тікос», Київська обл., м. Біла Церква
про визнання пунктів рішення недійсними
за участю представників:
від позивача 1: ОСОБА_1 (особисто)
від позивача 2: ОСОБА_2 (особисто)
від позивача 3: ОСОБА_3 (особисто)
від позивача 4: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_5 (голова ліквідаційної комісії)
ОСОБА_1 (далі-ОСОБА_1./позивач 1), ОСОБА_2 (далі-ОСОБА_2./позивач 2), ОСОБА_3 (далі-ОСОБА_3./позивач 3) та ОСОБА_4 (далі-ОСОБА_4./позивач 4) звернулись до господарського суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу «Тікос»(далі-АТЗТ «Тікос»/відповідач) про визнання недійсним протоколу загальних зборів акціонерів Товариства від 04.01.2001р.
Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2010р. порушено провадження у справі №21/189-10 та призначено її до розгляду на 13.09.2010р.
Разом з позовними вимогами, позивачами заявлено вимогу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.
Оскільки позивачами в клопотанні не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначених заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання даного рішення господарського суду, а також необґрунтовано відповідність заявленого заходу забезпечення позову предмету даного спору у відповідності до ст. 66 Господарського кодексу України, судом у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
В судовому засіданні 13.09.2010р. оголошувалась перерва до 29.09.2010р.
В судовому засіданні 29.09.2010р. позивачами подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивачі просять суд визнати недійсними пункти 4-7 рішення загальних зборів акціонерів Товариства, які відбулись від 04.01.2001р. та зафіксовані у протоколі від 04.01.2001р., а також просять суд визнати активи акціонерів Товариства ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як такі, що не визначені.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення позову за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових вимог, про які не йшлося в позовній заяві (п. 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.2007р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Розглянувши подану заяву про уточнення позовних вимог, суд зазначає, що вимога про визнання активів акціонерів Товариства як такі, що не визначені не була первісно заявлена позивачами, тобто за своєю правовою природою є додатковою, а тому заява позивачів про уточнення позовних вимог від 29.09.2010р. в цій частині вимог судом не приймається. Решта заявлених позивачами уточнень позовних вимог судом приймається.
Ухвалами господарського суду Київської області від 29.09.2010р., 06.10.2010р. та 18.10.2010р. розгляд даної справи відкладався на 06.10.2010р., 18.10.2010р. та 27.10.2010р. відповідно.
26.10.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивачів надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивачі повторно просили суд визнати активи акціонерів Товариства ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як такі, що не визначені. У задоволенні зазначеної заяви судом відмовлено з підстав її невідповідності вимогам ст. 22 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
27.08.1993р. Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області проведено державну реєстрацію АТЗТ «Тікос».
04.01.2001р. були проведені загальні збори акціонерів Товариства, з наступним порядком денним:
1. звіт правління про результати фінансово-господарської діяльності;
2. ліквідація Товариства та списання збитків;
3. різне.
Відповідно до реєстру акціонерів від 04.01.2001р., для участі у загальних зборах Товариства 04.01.2001р. було зареєстровано учасники (їх представники), які володіють 24 546 голосів (акцій), що становить 70% від загальної кількості акцій Товариства. Копія зазначеного реєстру міститься в матеріалах справи
За результатами проведених зборів, більшістю голосів акціонерів були прийняті, зокрема, рішення:
4. ліквідаційній комісії завершити роботи по ліквідації Товариства до 01.05.2001р. З дня прийняття рішення про ліквідацію Товариства, передати всі права зборів ліквідаційній комісії;
5. провести інвентаризацію статей балансу та кількості фактично придбаних акцій;
6. списати збитки, понесені Товариством в результаті пред'явлення необґрунтованих вимог акціонерами ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, за рахунок активів, які рахуються на балансі Товариства, передати до слідчих органів матеріали за результатами інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, які за ними рахуються та встановлених недостач;
7. для забезпечення розрахунків з бюджетом та акціонерами реалізувати автомобілі: ВАЗ 21063 д.н. НОМЕР_1, ГАЗ 53-12 д.н. НОМЕР_2, КАМАЗ 53-20 д.н. НОМЕР_3, нежитлові приміщення колишньої їдальні, бані, бараки №2, 3, будинок у промисловій зоні, автостоянку, приміщення колишнього військового містечка у селищі Терезіно.
У випадку неможливості реалізації у вказані терміни для прискорення розрахунків здійснити передачу цілісних виробничо-технічних комплексів.
Наведене підтверджується протоколом загальних зборів акціонерів від 04.01.2001р., який підписаний головою зборів, секретарем зборів і скріплений відбитком печатки Товариства. Копія зазначеного протоколу міститься в матеріалах справи.
Предметом позову є вимога позивачів про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів Товариства, які відбулись від 04.01.2001р. та зафіксовані у пунктах 4-7 протоколу від 04.01.2001р. з підстав статей 320, 321 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів Товариства, які відбулись 04.01.2001р. та зафіксовані у пунктах 4-7 протоколу від 04.01.2001р. з підстав статей 320, 321 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Приписами ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі-Закон) визначено, що до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Відповідно до ст. 41 Закону вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" встановлено, що судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК, та не випливають із положень законодавства.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, особа звертається до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу. Одним же зі способів захисту цивільного права в силу ст. 16 Цивільного кодексу України є визнання правочину недійсним.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Приписами пунктів 17, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" встановлено, що при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:
- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону України «Про господарські товариства»);
- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону України «Про господарські товариства»);
- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону України «Про господарські товариства»).
Приписами ст. 54 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; законодавство, на підставі якого подається позов.
Як на підставу позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на статті 320, 321 ЦК України.
Приписами статей 320, 321 ЦК України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Втім, цивільне законодавство, на яке посилаються позивачі як на підставу позовних вимог, передбачає лише право власника майна використовувати його для здійснення підприємницької діяльності, а також закріплює непорушність права власності.
Інших норм, з підстав яких спірні рішення загальних зборів Товариства від 04.01.2001р. підлягають визнанню недійсними позивачами не зазначено.
Невиконання у подальшому Товариством рішень, зафіксованих у пунктах 4-7 протоколу загальних зборів від 04.01.2001р., які також покладені в основу обґрунтування позовних вимог, за своєю правовою природою не є підставою їх недійсності.
Посилання ж позивачів на шахрайські дії та певні факти фальсифікації учасниками Товариства документів, які стосуються проведених 04.01.2001р. зборів, судом оцінюються критично, оскільки зазначені посилання не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, як-то матеріалами відповідної кримінальної справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів Товариства, які відбулись 04.01.2001р. та зафіксовані у пунктах 4-7 протоколу від 04.01.2001р. з підстав статей 320, 321 ЦК України.
При винесенні даного рішення судом також враховано, що загальні збори акціонерів АТЗТ «Тікос», які відбулися 04.01.2001р., проведенні за наявності кворуму, з дотриманням норм чинного законодавства України та положень Статуту Товариства, а рішення прийняті загальними зборами стосуються лише питань, включених до порядку денного загальних зборів Товариства.
Що ж до позовних вимог ОСОБА_1 слід зазначити наступне.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Частиною 1 ст. ГПК України передбачено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Умовою подання позову до господарського суду повинно бути наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Так, своє право на звернення до суду ОСОБА_1 реалізував шляхом заявлення позовної вимоги про визнання недійсними рішень, прийнятих на загальних зборах акціонерів Товариства 04.01.2001р. посилаючись на те, що зазначені рішення порушують його права та законні інтереси.
Натомість, судом встановлено, що станом на 31.01.1994р. ОСОБА_1 володів 800 акціями Товариства, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією списку акціонерів Товариства.
Водночас, на підставі заяви про вихід зі складу учасників Товариства, у 1994 році останнього було виключено зі складу учасників Товариства, а належні йому акції були передані одному із учасників Товариства -ОСОБА_11
Зазначений факт підтверджується списком акціонерів Товариства зі змісту якого слідує, що станом на 01.11.1994р. ОСОБА_1 не є акціонером Товариства, у той час як ОСОБА_11 вже володіє 3 960 шт. акцій Товариства (кількість акцій збільшилась на 800 шт. порівняно із кількістю, яка існувала станом на 31.01.1994р.), а також визнається сторонами у даній справі.
За таких обставин, виключення у 1994 році ОСОБА_1 зі складу акціонерів Товариства унеможливлює порушення його корпоративних прав рішеннями загальних зборів акціонерів Товариства прийнятих в подальшому, в тому числі і тими, які були прийняті 04.01.2001р.
Сама ж по собі участь ОСОБА_1 у зборах акціонерів Товариства 04.01.2001р. у якості представника ОСОБА_11 за довіреністю (копія зазначеної довіреності міститься в матеріалах справи) та у якості голови зазначених зборів не створює для останнього ані корпоративних прав, ані корпоративних відносин з Товариством.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (позивача 1).
Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України встановлено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Як вбачається зі змісту позовної заяви поданої 30.08.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області, її від імені ОСОБА_4 підписано представником за довіреністю ОСОБА_3
Приписами статей 244, 247, 248 Цивільного кодексу України встановлено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Строк довіреності встановлюється у довіреності.
Представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі закінчення строку довіреності.
Відповідно до довіреності виданої ОСОБА_3 на право представляти інтереси ОСОБА_4, вона видана терміном дії на 3 роки до 28.08.2010р.
Відповідно до п. 3.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»у разі виявлення підстав для повернення позову, зазначених у пункті 1 статті 63 ГПК України після прийняття позовної заяви, позов підлягає залишенню без розгляду згідно з п. 1 ст. 81 ГПК України.
Оскільки позовну заяву у даній справі від імені ОСОБА_4 підписано довіреною особою ОСОБА_3 (30.08.2010р.), який діяв на підставі довіреності, строк дії якої закінчився ще до подання позову до суду (28.08.2010р.), а іншої довіреності на право представлення інтересів ОСОБА_4 ОСОБА_3 суду не надано, суд дійшов висновку про залишення позову в частині позовних вимог ОСОБА_4 без розгляду в порядку п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, у разі відмові у позові покладаються судом на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 49, 81, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги ОСОБА_4 до Акціонерного товариства закритого типу «Тікос»залишити без розгляду.
2. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Акціонерного товариства закритого типу «Тікос»про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства закритого типу «Тікос»від 04.01.2001р. відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено 03.11.2010р.