01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"02" листопада 2010 р. Справа № 9/147-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпром»
До Приватного підприємства «Промжилбуд»
Про стягнення 8821,54 грн.
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
Від позивача Бойко О.В. (дов. б/н від 25.08.2010 р.)
Від відповідача не з'явився
На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпром»до Приватного підприємства «Промжилбуд»про стягнення 8821,54 грн. заборгованості, з яких 7110,01 грн. основного боргу, 289,53 грн. пені та 1422,00 штрафу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпром»обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням Приватним підприємством «Промжилбуд»договору суборенди нерухомого майна № 26 від 02.01.09 р.
Ухвалою суду від 03.09.2010 р. порушено провадження у справі № 9/147-10 та призначено розгляд справи на 16.09.2010 р.; зобов'язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини. Ухвалою суду від 03.09.2010 р. явку представників сторін в судове засідання визнано обов'язковою.
В судове засідання 16.09.2010 року представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог. Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що умовами пункту 9.1 договору суборенди передбачена відповідальність суборендаря за несвоєчасну оплату за кожен день прострочки у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу протягом десяти календарних днів, а починаючи з одинадцятого календарного дня у розмірі 1% від суми простроченого платежу.
Враховуючи, що розмір пені за ставкою встановленою договором перевищує допустимий розмір, відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” позивач нарахував пеню виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочення, розмір якої склав -1246,86 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, загальна сума якої становить 1187,86 грн.
Таким чином, сума заборгованості складає 10966,73 грн. , з яких 7110,10 грн. основного боргу, 1246,86 грн. пені, 1422,00 грн. штрафу та 1187,86 грн. інфляційних втрат.
Частиною четвертою статті 22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Суд розглянувши заяву, вважає, що остання подана відповідно до норм чинного законодавства, додатково оплачена державними митом та прийняв її до розгляду.
В судове засідання 16.09.2010 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.09.2010 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, в зв'язку з чим ухвалою суду від 16.09.2010 р. розгляд справи відкладено на 05.10.2010 року; зобов'язано позивача надати в судове засідання оригінали (для огляду) доданих до позовної заяви документів; належним чином завірені копії (для залучення до матеріалів справи) та оригінали (для огляду) рахунків-фактур на виконання пункту 5.7 договору суборенди нерухомого майна № 26 від 02.01.2009 року та докази їх направлення на адресу відповідача; зобов'язано відповідача подати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, інші докази стосовно заявлених вимог.
В судове засідання 05.10.2010 р. представник відповідача вдруге не з'явився, вимоги ухвал суду від 03.09.2010 р. та 16.09.2010 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, у зв'язку з чим ухвалою суду від 05.10.2010 р. розгляд справи відкладено на 02.11.2010 р.
В судове засідання 02.11.2010р. представник відповідача втретє не з'явився, вимоги ухвал суду від 03.09.2010 р., 16.09.2010 р. та 05.10.2010 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив; представник позивача надав уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, які прийняті судом до розгляду.
Враховуючи уточнені позовні вимоги позивача, сума основної заборгованості складає 6369,78 грн., 675,51 грн. пені, 1273,96 грн. штрафу та 794,80 грн. інфляційних втрат.
Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).
Враховуючи те, що ухвали суду від 03.09.2010 р. та 16.09.2010 р. були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві та Довідці ЄДРПОУ, а саме: Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна,7, оф. 410, кімн. 311, але відповідач жодного разу не з'явився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.
Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином (підтверджується поштовим повідомленням про вручення), а тому відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-
02.01.09 р. між Орендодавцем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпром»(надалі - Позивачем) та -Суборендарем -Приватним підприємством «Промжилбуд»(надалі - Відповідачем) було укладено договір суборенди нерухомого майна № 26 (надалі -Договір суборенди).
Відповідно до п.п. 1.1 п.1 Договору суборенди позивач зобов'язується передати у строкове платне користування нежитлові приміщення, вказані у п. 1.2 Договору, а відповідач прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно в належному стані.
Майно, що надається в суборенду є частиною центральної будівельної лабораторії і складається з кімнати № 311 загальною площею 15,5 кв.м., які розташовані на 3-ому поверсі будівлі №7/1 по вул. Набережній у м. Вишгороді (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 1.2.1 Договору вартість майна станом на 02.01.09 р. становить 162750,0 грн.
Позивач зобов'язаний передати, а відповідач прийняти майно у користування до 02.01.09 р. (п. 3.1 Договору).
Факт передачі-приймання майна в суборенду підтверджується актом передачі-приймання, підписаним уповноваженими представниками сторін (п. 3.2 Договору).
Актом передачі-приймання нерухомого майна в суборенду від 02.01.2009 позивач передав, а відповідач прийняв майно, яке є частиною центральної будівельної лабораторії і складається із кімнати № 311 загальною площею 15,5 кв. м., розташованої на третьому поверсі будівлі № 7/1 по вул. Набережній у м. Вишгороді Вишгородського району Київської області.
Відповідно до умов укладеного сторонами договору суборенди майно надавалось Суборендарю у тимчасове користування для розміщення адміністративного офісу.
Актом передачі-приймання нерухомого майна (повернення із суборенди) від 30.06.2009 Суборендар передав, а Орендодавець прийняв зазначене майно.
30 червня 2009 року на підставі договору оренди № 26 від 02.01.2009 сторонами був складений акт передачі-приймання нерухомого майна в суборенду, на підставі якого орендодавець передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування частину центральної будівельної лабораторії, яка складається із кімнати № 104 загальною площею 15,5 кв.м. за адресою: м. Вишгород, вул. Набережна, № 7/1.
Зазначений акт прийому-передачі скріплений підписами, печатками сторін та підписаний на виконання договору суборенди № 26.
Відповідно до п. 5 зазначеного акту з моменту його підписання і до моменту повернення майна орендодавцю суборендар вважається користувачем орендованого майна та зобов'язаний сплачувати орендодавцю встановлену договором плату за суборенду, а також відшкодовувати йому витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. В подальшому між сторонами була підписана Додаткова угода № 10 від 30.06.2009, яка є невід'ємною частиною договору суборенди № 26, згідно якої суборендар звільнений від сплати орендної плати та витрат на утримання орендованого приміщення у повному обсязі з 01.08.2009 р. по 31.12.2009 р.
Відповідно до п. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 5.1. договору суборенди № 26 від 02.01.2009 за користування майном встановлюється плата в розмірі 75,00 грн. за один квадратний метр майна в тому числі ПДВ 20% за перший (базовий) місяць суборенди, яким є січень 2009 року.
Додатковою угодою № 20 від 28.02.2009 до договору суборенди № 26 від 02.01.2009 у зв'язку з проведенням ремонтних робіт у будівлі на період з 01.03.2009 по 31.12.2009 вартість плати за користування Суборендарем встановлена у розмірі 60 грн. за один квадратний метр орендованого майна, в тому числі ПДВ 20%.
Плата за суборенду за кожний наступний місяць користування майном визначається шляхом перерахування суми плати за суборенду за попередній місяць на офіційно визначений індекс інфляції за такий місяць.
Плата за суборенду вноситься Суборендарем щомісячно у порядку передоплати, в безготівковому порядку, шляхом перерахування суми платежу на поточний рахунок Орендодавця, не пізніше 15 числа поточного місяця. Для здійснення оплати Орендодавець може надавати Суборендарю рахунки-фактури. Неотримання рахунка-фактури не є підставою для звільнення його від обов'язку щодо своєчасного внесення плати за користування майном.
Суборендар сплачує Орендодавцю плату за суборенду і відшкодовує йому вартість витрат та послуг на утримання майна за весь період користування орендованим майном починаючи з дня прийняття майна Суборендарем і закінчуючи днем фактичного повернення майна Орендодавцю за актом передачі-приймання.
Вартість витрат Орендодавця на утримання орендованого майна та послуг, які надаються Орендодавцем не входить до розміру орендної плати і сплачується Суборендарем окремо за наданими Орендодавцем рахунками-фактурами.
Додаток 1 до договору суборенди № 46 від 02.03.2009 встановлює перелік витрат Орендодавця на утримання орендованого майна та розрахунок або порядок розрахунку їх вартості (додається до позовної заяви).
Суборендар щомісячно, протягом 3 (трьох) днів з дати отримання рахунка-фактури від Орендодавця, але у будь-якому випадку не пізніше 20-го числа місяця наступного за місяцем, за який здійснюється відшкодування витрат, зобов'язаний перерахувати Орендодавцю суму витрат на утримання майна, вказану у відповідному рухунку-фактурі.
За умовами пункту 7.2.2. договору суборенди Суборендар зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати Орендодавцю витрати на утримання орендованого майна.
За ствердженням позивача, відповідач договірні зобов'язання щодо здійснення орендних платежів виконав частково, перерахувавши 23.06.09 р. позивачу 1000,01 грн.
Таким чином, станом на час звернення позивача до суду основна заборгованість відповідача за спірним договором за період з січня 2009 року по липень 2009 року складає 6369,78 грн., з урахуванням часткової проплати відповідача.
Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.774 ЦК України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не передбачено договором. Аналогічні приписи містяться в ст.286 ГК України
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи умови договору, відповідач повинен був виконати свої зобов'язання та внести орендну плату в повному обсязі в строк не пізніше 15 числа поточного місяця.
За ствердженням позивача, станом на день подання позову відповідачем орендна плата в повному обсязі не внесена.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 6369,78 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Умовами п. 9.1. договору суборенди передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за кожен день прострочки у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу протягом 10-ти календарних днів, а починаючи з 11-го календарного дня у розмірі 1% від суми простроченого платежу.
Враховуючи те, що розмір пені за ставкою встановленою договором перевищує допустимий розмір відповідно до ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позивачем нараховано пеню виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочення.
З урахуванням наведеного та з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позивачем на заборгованість відповідача нараховано пеню, розмір якої склав 675,51 грн.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше на встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.
Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої суми у розмірі 675,51 грн., яка судом задоволена.
Пунктом 9.2. договору суборенди передбачено, що у випадку заборгованості відповідача по платежам більше ніж на один місяць, останній на вимогу позивача, додатково понад суми пені сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
З урахуванням цього положення позивачем нараховано штраф у розмірі 1273,96 грн.
Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Під юридичною відповідальністю розуміють передбачені нормами права обов'язки суб'єкта правопорушення зазнавати несприятливі наслідки.
Залежно від галузевої приналежності юридичних норм розрізняють такі види юридичної відповідальності - кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, тощо.
В свою чергу кожен вид юридичної відповідальності містить свої підвиди відповідальності (форми впливу), зокрема, цивільним законодавством (ст. 611 ЦКУ) передбачена можливість одночасного застосування до суб'єкта правопорушення таких наслідків у разі порушення зобов'язання: сплата неустойки, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, тощо.
Тобто, зміст статті 61 Конституції України у контексті цивільної відповідальності зводиться до того, що до суб'єкта правопорушення за одне й те саме правопорушення не може бути двічі застосована цивільна відповідальність (тобто, двічі один із її підвидів).
Згідно із позовом позивач не просить двічі притягнути відповідача до цивільної відповідальності, тобто, до одного і того ж її підвиду.
Ст.546 ЦКУ передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Тобто як штрафом, так і пенею, а не виключно одним із цих засобів.
Ст.611 ЦКУ передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Тобто, сплата і пені, і штрафів, якщо вони передбачені законом або договором.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3).
Таким чином із вказаної норми вправа вбачається, що пеня та штраф, визначені для можливості їх самостійного застосування із різним порядком їх обчислення, отже правові підстави вважати, що, стягнувши з відповідача пеню та штраф, останній незаконно двічі підданий до відповідальності одного й того ж виду, відсутні.
Аналогічна правова позиція щодо одночасного застосування пені та штрафу викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.09.09 р. у справі № 12/25-09.
Згідно приписів ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1). Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу) (ч.3).
Відповідно до ст.617 вказаного кодексу особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, при цьому не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
При цьому, із матеріалів справи не вбачається підстав для звільнення відповідача від відповідальності, а також будь-якої інформації щодо наявності випадку або непереборної сили.
Таким чином правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді пені та штрафу відсутні.
Крім того, згідно ст.83 ч.1 п.3 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, проте відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився та через загальний відділ господарського суду Київської області не передав документи, які б свідчили про наявність форс-мажорних обставин, збитків на підприємстві, листів із проханням зменшити або не нараховувати неустойку протягом строку дії договору, направлених позивачу, та інших підстав, які можуть слугувати підставою для розгляду судом питання про зменшення розміру неустойки.
Таким чином, враховуючи те, що у суду відсутні підстави для зменшення розміру неустойки, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення штрафу у розмірі, встановленому договором на суму 1273,96 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).
Оскільки відповідач прострочив термін виконання свого зобов'язання, то позивач нарахував інфляційні збитки у сумі -794,80 грн. за період з 16.01.2009 р. по 01.09.2010 р.
Після перевірки рахунку господарським судом розміру інфляційних збитків, нарахованих позивачем, судом встановлено, що розрахунок здійснений арифметично вірно, а тому вимога стягнути вказану суму підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 530, 612, 655, 692, 693 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230 ГК України, господарський суд Київської області -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Промжилбуд»(юридична адреса: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна,7, офіс 410, к. 311, код ЄДРПОУ 32119412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпром»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна,7/1, код ЄДРПОУ 32700067) основний борг в сумі 6369 (шість тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 78 коп., 675 (шістсот сімдесят п'ять) грн. 51 коп. пені, 1273 (одна тисяча двісті сімдесят три) грн. 96 коп. штрафу, 794 (сімсот дев'яносто чотири) грн. 80 коп. інфляційних втрат та судові витрати: державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Л.В. Сокуренко
Суддя Сокуренко Л.В.