01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"28" вересня 2010 р. Справа № 8/090-10
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Балик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, ідентифікаційний код: 19030825, місцезнаходження: 01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 50-Г,
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХАСПЕКТ», ідентифікаційний код: 30932187, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Садова, буд. 10 кв. 42,
третя особа 1: Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА», ідентифікаційний код: 00149943, місцезнаходження: 03680, м. Київ, пр-т Академіка Палладіна, буд. 46,
третя особа 2: Міністерство палива та енергетики України, місцезнаходження: 01001, Київ, вул. Хрещатик, буд. 30,
про примусове звільнення орендованої площі,
за участю представників сторін:
від Позивача: провідного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву Мальцевої Т.М., яка діє на підставі довіреності №88 від 15 вересня 2010 року;
від Відповідача: не з'явився;
від третьої особи 1: начальника юридичного відділу Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»Павловського Ю.С., який діє на підставі довіреності № 27 від 14 квітня 2010 року;
від третьої особи 2: Регелюка С.В., що діє на підставі довіреності № 12/2010 від 22 березня 2010 року,
27 серпня 2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (ідентифікаційний код: 19030825, місцезнаходження: 01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 50-Г) (надалі за текстом «Позивач») звернулося до господарського суду Київської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХАСПЕКТ»(ідентифікаційний код: 30932187, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Садова, буд. 10 кв. 42) (надалі за текстом «Відповідач») про примусове звільнення орендованої площі.
Згідно позовної заяви №30-10/12650 від 02 серпня 2010 року, Позивач просить виселити товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХАСПЕКТ»(ідентифікаційний код: 30932187) в примусовому порядку з орендованого державного нерухомого майна, загальною площею 50,00 кв. м., розміщеному за адресою: м. Київ, вул. Малинська, буд. 4 (корпус 01-6, осі 1-3 (АВ)), та повернути його Орендодавцю -Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву по м. Києву (ідентифікаційний код: 19030825).
Позовну заяву мотивовано наступним: посилаючись на ч. 2 п. 1 ст. 175, п. 1, п. 7 ст. 193, п. 6 ст. 283, п. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 530, 629, п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 17, 26, п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 10.6., 10.9., 10.10 Договору оренди № 3917 від 15 жовтня 2007 року, та ст. ст. 1, 54, 60 Господарського процесуального кодексу України, Позивач вказує, що 30 квітня 2002 року між Українським науково-дослідним інститутом нафтопереробної промисловості «МАСМА»та Відповідачем був укладений договір №15/2002 на оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, предметом якого є нежитлове приміщення, площею 50,00 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Малинська, буд. 4, корпус 01-6, осі 1-3 (АВ) (надалі за текстом: «Майно»). Пунктом 10.1 договору оренди №15/2002 від 30 квітня 2002 року встановлено строк його дії -один рік, що діє з 01 травня 2002 року по 01 травня 2003 року включно. Зазначений договір пролонговано додатковою угодою № 1 від 15 грудня 2003 року до 30 квітня 2007 року, яка становить невід'ємну частину договору оренди №15/2002 від 30 квітня 2002 року. 15 жовтня 2007 року між Державним підприємством «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»(Балансоутримувач), Позивачем (Орендодавцем) та Відповідачем (Орендарем) укладено договір №3917 про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30 квітня 2002 року №15/2002 (надалі за текстом: «Договір № 3917»). Пунктом 11.2. Договору № 3917 встановлено, що з моменту підписання цього Договору чинність договору оренди від 30 квітня 2002 року № 15/2002 втрачає свою чинність; пунктом 10.1. Договору № 3917 передбачено, що строк дії договору становить 1 рік, що діє з 01 травня 2002 року по 01 травня 2003 року. В наступному на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 10.4. Договору №3917, зазначений договір продовжувався до: 01 травня 2004 року, 01 травня 2005 року, 01 травня 2006 року, 01 травня 2007 року, 01 травня 2008 року, 01 травня 2009 року. Листом № 30-04/6607 від 21 травня 2009 року, направленого Відповідачу 29 травня 2008 року, Позивач повідомив Відповідача про припинення чинності договору оренди від 15 жовтня 2007 року № 3917 в зв'язку із закінченням строку його дії. Позивач наголошує на тому, що його лист № 30-04/6607 від 21 травня 2009 року направлений Відповідачу саме 29 травня 2009 року -протягом місяця після закінчення терміну дії договору, а отже, з позиції Позивача, договір оренди № 3917 від 15 жовтня 2007 року припинив свою дію 01 травня 2009 року у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено. 13 липня 2010 року спеціалістами Позивача у присутності представника Третьої особи 1 (Балансоутримувача) та представника Відповідача проведено обстеження Майна та складено відповідний акт, згідно з яким Майно не звільнено та фактично використовується Відповідачем та не передане по акту приймання-передачі.
Поряд з цим, Позивач зазначає, що 01 січня 2009 року набрав чинності Закон України «Про державний бюджет України на 2009 рік»від 26 грудня 2008 року №835-VI, ст. 73 якого встановлено, що у 2009 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Листом № 30-04/6607 від 21 травня 2009 року Позивач зазначив Відповідачу про те, що в зв'язку з належним виконання останнім договору оренди він має право взяти участь в конкурсі на отримання права оренди на вказане державне нерухоме майно, в зв'язку з чим запропоновано до 10 червня 2009 року надати Позивачу відповідний пакет документів на підписання нового договору оренди на умовах визначених конкурсом. Відповідач звернувся до Позивача з заявою № 143 від 14 жовтня 2009 року про укладення договору оренди.
Окрім цього, Позивач вказує, що звернувшись до Міністерства палива та енергетики України (органу управління Відповідача) про надання висновків щодо можливості оренди державного нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Малинська, буд. 4, орган управління у відповідь звернувся до Позивача з проханням зупинити процедуру передачі в оренду майна, яке обліковується на балансі ДП УкрНДІНП «МАСМА»до вирішення боргових питань.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30 серпня 2010 року порушено провадження у справі № 8/090-10 та призначено останню до розгляду на 06 вересня 2010 року та зобов'язано Позивача та Відповідача надати витребувані документи.
У судове 06 вересня 2010 року засідання представник Відповідача не з'явився та витребуваних ухвалою документів не надав; іншими учасниками провадження витребуваних ухвалою суду від 30 серпня 2010 року документів в повному обсязі суду не було надано. Від Відповідача надійшло клопотання № 138 від 06 вересня 2010 року про перенесення слухання справи, у зв'язку з фактичною неможливістю явки представника Відповідача з причин перебування ним у відпустці. В судовому засіданні Позивачем надано Пояснення по справі №8/090-10 від 03 вересня 2010 року № 13983, в яких вказано, що договором № 3917 від 15 жовтня 2007 року ДП «УНДНП МАСМА»передало Позивачу права та обов'язки орендодавця за договором оренди № 15/2002 від 30 квітня 2002 року, укладеного між ДП «УНДНП МАСМА»та Відповідачем з метою приведення вказаного договору у відповідність до вимог ст. 287 Господарського кодексу України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06 вересня 2010 року розгляд справи було відкладено до 15 вересня 2010 року в порядку п.п.1, 2 ст.77 Господарського процесуального кодексу України; в зв'язку з не наданням суду учасниками провадження витребуваних ухвалою суду від 30 серпня 2010 року документів в повному обсязі, судом не подані документи було витребувано повторно, витребувано нові докази по справі.
14 вересня 2010 року від третьої особи 1, - Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»надійшло пояснення у справі, вих. № 4/4-62 від 14 вересня 2010 року, в яких Третя особа 1 звертає увагу на наступне: вказуючи на положення ст. 73 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»на яку посилається Позивач, в якій встановлено, що у 2009 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, крім державного та комунального майна, що передається в оренду бюджетним установам…, Третя особа 1 вказує, що виходячи з наведеного положення процедура проведення конкурсу щодо оренди державного майна здійснюється виключно у разі оформлення нового договору оренди, та не застосовується до відносин, які вже є оформленими та до договорів, які вже є чинними, де зазначає, що причина розірвання чинного договору оренди, на його думку є безпідставною. Поряд з цим, Третя особа 1 вказує, що у супереч інформації, що міститься в тексті позовної заяви, майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Малинська, буд. 4, не знаходиться у податковій заставі, не є об'єктом будь-яких обтяжень з боку третіх осіб, не задіяне у статутній діяльності інституту, та є таким, що може бути зданим в оренду. При цьому, Третя особа 1 наголошує на тому, що за весь час орендних відносин і до теперішнього часу, Відповідач сумлінно, добросовісно, якісно та своєчасно виконує обов'язки щодо вказаного договору оренди; орендна плата сплачується та приймається Орендодавцем і до теперішнього часу. З точки зору Третьої особи 1 в даному випадку йде мова про конклюдентні дії, що виявляють волю Позивача «встановити правовідносини, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір. В даному випадку в наявності конкретний намір Позивача та підтвердження його волевиявлення щодо існування орендних відносин після закінчення строку дії відповідного договору оренди». До пояснень Третьою особою 1 на підтвердження вказаних відомостей долучено документи, серед яких Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна Третьої особи 1, виданого 20 жовтня 2009 року.
Також Третьою особою 1 долучено до справи ще низку документів, серед яких: 1) лист № 21/3-749 від 28 липня 2010 р. «на № 12-2/1262 від 06 липня 2010 року щодо передачі в оренду державного нерухомого майна, яке обліковується на балансі ДП «УкрНДІНП «МАСМА», в якій Директор Третьої особи 1 Драганчук О.Т. звертається з проханням до Органу управління (Третьої особи 2) щодо надання дозволу на продовження договорів оренди з орендарями, які орендують нежитлові приміщення на території інституту за адресою: м. Київ, вул. Малинська, буд. 4, в т.ч. з особою Відповідача на приміщення площею 136 м. кв.; 2) лист № 21/4-975 від 29 вересня 2009 року, адресованого Позивачу «Щодо припинення чинності договорів оренди від 09 червня 2003 року № 06/2003 та від 30 квітня 2002 року № 15/2002», в якому виконуючий обов'язки директора Третьої особи 1 Любінін Й. повідомляє про відсутність заперечень щодо укладення з Відповідачем нового договору оренди.
(Факт одержання Відповідачем ухвал суду від 30 серпня 2010 року та від 06 вересня 2010 року підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення, відправленого 31 серпня 2010 року та врученого 07 вересня 2010 року (Р 01032 2376025 6 Київ 32) та повідомленням про вручення поштового відправлення, відправленого 08 вересня 2010 року та врученого 13 вересня 2010 року (Р 01032 2561567 9 Київ 32) з відбитками поштового відділення).
У судове засідання 15 вересня 2010 року представник Відповідача не з'явився та витребуваних ухвалою документів суду не надав. Представник Позивача заявив клопотання про залучення у якості Третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, - Міністерство палива та енергетики України. Крім того, представник Позивача заявив клопотання про витребування доказів у Фонду державного майна України, зокрема, витягу з реєстру Фонду державного майна України, який підтверджує те, що нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Малинська, буд. 4 перебуває у державній власності. Заявлені клопотання судом задоволені, розгляд справи в порядку ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 28 вересня 2010 року, Відповідача втретє зобов'язано надати суду витребувані документи, в тому числі відзив на позовну заяву.
28 вересня 2010 року в судове засідання представник Відповідача не з'явився, витребуваних судом документів не надано, в тому числі відзиву на позовну заяву Відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження та дослідивши, об'єктивно оцінивши подані докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, всебічно з'ясувавши всі обставини справи, суд -
30 квітня 2002 року між Українським науково-дослідним інститутом нафтопереробної промисловості «МАСМА»(ідентифікаційний код: 00149943, місцезнаходження: 03680, м. Київ, пр-т Академіка Палладіна, буд. 46), яке виступило Орендодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Техаспект»(ідентифікаційний код: 30932187, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Садова, буд. 10 кв. 42), яке виступило Орендарем (надалі за текстом також: «Орендар») укладено Договір № 15/2002 на оренду нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі за текстом: «Договір»).
Відповідно до п.п. 1.1. зазначеного договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, площею 50,00 м. кв., що знаходиться за адресою: вул. Малинська, 4, корпус 01-6, осі 1-3 (А-В).
Згідно п.п. 2.1. Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін вказаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акта приймання-передачі вказаного Майна.
Пунктом 2.4. Договору передбачено, що у разі припинення Договору, майно в 3-денний строк повертається Орендарем в належному сані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду з урахуванням фізичного зносу цього майна згідно з Актом приймання-передачі об'єкту оренди. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі.
Згідно п.п. 2.5. Договору, обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Майно іншій стороні Договору.
Пунктом 5.2. Договору встановлено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок Орендодавця орендну плату та плату за комунальні і господарські послуги.
Пунктом 5.6. Договору встановлено, що у разі припинення або розірвання цього Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної чи часткової ) орендованого Майна з вини Орендаря.
Згідно п.п. 9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Пунктом 10.1. Договору встановлено, що цей Договір укладено строком на один рік, що діє з 01 травня 2002 року до 01 травня 2003 року включно.
Пунктом 10.6. Договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Відповідно до п.п. 10.9. Договору, чинність Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна Орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або рішення господарського суду; банкрутства Орендаря та і в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
01 травня 2002 року на підставі Договору на оренду №15/2002 від 30 квітня 2002 року Орендодавець (Третя особа 1) передав, а Орендар (Відповідач) прийняв в оренду приміщення в корпусі 01-6, загальною площею 50,00 кв. м., що було підтверджено Актом приймання-передачі в оренду приміщень в корпусі 01-6 по вул. Малинській, буд. 4.
15 грудня 2003 року між сторонами Договору укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди № 15/2002 від 30 квітня 2002 року, якою викладено у новій редакції п. 10.1. Договору, якою збільшено строк Договору з одного року до п'яти років, який (Договір) згідного нової редакції п.п. 10.1. Договору діє з 01 травня 2002 року до 30 квітня 2007 року включно.
15 жовтня 2007 року з метою приведення договору оренди № 15/2002 від 30 квітня 2002 року у відповідність до ст. 287 Господарського кодексу України, між Третьою особою 1, Позивачем та Відповідачем укладено Договір № 3917 «Про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30 квітня 2002 року №15/2002»(«Договір №3917»). На підставі Договору №3917 відбулась заміна особи Орендодавця з Державного підприємства Українського науково-дослідного інституту нафтопереробної промисловості «МАСМА»на Регіональне відділення Фонду державного майна по м. Києву, при цьому Третя особа 1 залишилась Балансоутримувачем Майна за Договором № 3917, поряд з цим Договір було вкладено в новій редакції.
Зокрема, п.п. 1.1. Договору №3917 передбачено, що, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 50,00 м. кв., розміщене за адресою: вул. Малинська, 4, корпус 01-6, осі 1-3 (А-В), що знаходиться на балансі Державного підприємства Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА».
Пунктом 3.6. Договору №3917 передбачено, що перерахування (орендної плати) здійснюється Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.
Пунктом 3.11. Договору №3917 встановлено, що в разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплати заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.
Відповідно до п.п. 5.2. Договору №3917 на Орендаря покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Пунктом 5.9. Договору №3917 передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві / Балансоутримувачу орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної чи часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.
Згідно п.п. 9.1. Договору №3917, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Пунктом 10.1. Договору №3917 встановлено, що цей Договір укладено строком на 1 /один/ рік, що діє з 01 травня 2002 року до 01 травня 2003 року включно.
Пунктом 10.4. Договору №3917 встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.
Відповідно до п.п. 10.6., 10.6.6.-10.6.10. Договору №3917, чинність Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого Майна; достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду; банкрутства Орендаря; ліквідації Орендаря-юридичної особи.
Згідно п. 10.9. Договору №3917, у разі припинення або розірвання Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю / Балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Згідно п. 10.10. Договору №3917, Майно вважається поверненим Орендодавцю / Баласоутримувачу з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.
Пунктом 10.11. Договору №3917 передбачено, що якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі 10% за користування Майном за час прострочення.
Пунктом 10.12. Договору №3917 Сторонами встановлено, що взаємовідносини Сторін не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України.
У п.п. 11.2. Договору №3917 встановлено Сторонами: «з моменту підписання цього Договору чинність договору оренди від 30 квітня 2002 року № 15/2002 втрачає свою чинність».
Зважаючи на те, що протягом місяця з моменту закінчення строку чинності Договору №3917 в 2008 році були відсутні заяви Сторін про припинення або зміну цього Договору (як і в 2003, 2004, 2005, 2006 роках), Договір №3917 на підставі п.п. 10.4. Договору №3917 вважався продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору, а саме до 01 травня 2009 року включно.
21 травня 2009 року Позивачем була складена та відправлена 29 травня 2009 року «Заява про припинення чинності договору оренди від 15 жовтня 2007 року № 3917 в зв'язку із закінченням строку його дії»вих. № 30-04/6607, факт направлення заяви Відповідачу підтверджено поданою Позивачем оформленою формою №103-1 «Список згрупованих внутрішніх листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок», поданих в поштове відділення К-32 (вул. Саксаганського, буд. 88) з відбитком печатки поштового відділення з позначкою «29 травня 2009 року», фіскальним чеком №6634, УДППЗ «Укрпошта», КМД, К-32, розташованого по вул. Саксаганського, буд. 88, дата: 29 травня 2009 року).
13 липня 2010 року за наслідками проведення обстеження об'єкта оренди за Договором № 3917 за участю представників усіх сторін зазначеного Договору (Позивача, Відповідача, Третьої особи 1) було складено Акт обстеження, згідно якого нежилі приміщення, розміщені за адресою: м. Київ, вул. Малинська, буд. 4 (корпус1-06, осі 1-3 (А-В)) не звільнені та фактично використовуються орендарем - ТОВ «Техаспект»(Відповідачем).
Причиною виникнення спору є позиція Позивача, згідно якої спираючись на ч. 2 п. 1 ст. 175, п. 1, п. 7 ст. 193, п. 6 ст. 283, п. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 530, 629, п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 17, 26, п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 10.6., 10.9., 10.10 Договору оренди № 3917 від 15 жовтня 2007 року, та ст. ст. 1, 54, 60 Господарського процесуального кодексу України, Позивач вважає Договір № 3917 від 15 жовтня 2007 року припинений 01 травня 2009 року, в зв'язку з закінченням строку його дії та надсиланням про це Заяви №30-04/6607 від 21 травня 2009 року Відповідачу. Натомість Відповідач не звільняє приміщення, розміщені за адресою: м. Київ, вул. Малинська, буд. 4 (корпус 1-06, осі 1-3 (А-В)), що визначені як Майно за Договором № 3917.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 1 ст. 326 Цивільного кодексу України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.
Згідно положень п.п. 1, 2 ст. 141 Господарського кодексу України, до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.
Відповідно до п.п. 2 ст. 326 Цивільного кодексу України, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Згідно п. 2 ст. 761 Цивільного кодексу України, наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 ст. 287 Господарського кодексу України, орендодавцями щодо державного та комунального майна є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.
Згідно абз. 1 п. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», до об'єктів оренди за вказаним Законом є: цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 5, абз. 1 п. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду партнерам наукових парків, а орендарями згідно з зазначеним Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.
Відповідно до Тимчасового положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого Постановою Верховної ради України від 07 липня 1992 року N 2558-XII (надалі за текстом: «Положення»), зокрема, згідно п. 1. Положення, Фонд державного майна України (Фонд) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Здійснення повноважень орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів належить до основних завдань Фонду, - передбачено п. 4 Положення. Відповідно до покладених пунктом 5 Положення завдань Фонд виступає орендодавцем майна цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що є загальнодержавною власністю, дає дозвіл підприємствам, організаціям на передачу в оренду майнових комплексів їх структурних підрозділів.
Згідно абз. 3 п.п. 1.1., п.п. 2.2.12. Положення «Про регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву», затвердженого Головою Фонду державного майна України Семенюк В.М. 23 січня 2006 року, зареєстрованого державним реєстратором 19 жовтня 2007 року, регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (надалі за текстом також: «Відділення») є орендодавцем та виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю. Згідно п.п. 2.1. Положення «Про регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву»до основних завдань відділення належить здійснення повноважень орендодавця державного майна.
Наказом Фонду державного майна України від 3 лютого 2006 року 197 «Про затвердження форм надання відомостей про об'єкти державної власності»затверджено форми надання відомостей про об'єкти державної власності з метою формування, ведення та наповнення даних Єдиного реєстру об'єктів державної власності. Відповідно до зазначеного наказу відомості про державне майно надаються згідно форми № 2б.
Згідно п.п. 1- 3,7 Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. N 467 Єдиний реєстр об'єктів державної власності (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду, лізинг, концесію або заставу державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій (далі - підприємства), а також корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації (далі - балансоутримувачі). Реєстр формується Фондом державного майна за участю Держкомстату, Державної податкової адміністрації, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держпідприємництва, Держкомзему, Антимонопольного комітету та інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, шляхом об'єднання на єдиних методологічних засадах інформаційних систем з метою, в тому числі: ведення обліку об'єктів державної власності; Інформаційна частина (реєстру) формується Фондом державного майна на підставі даних органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, Держкомстату, Державної податкової адміністрації, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держпідприємництва, Держкомзему, Антимонопольного комітету.
Наказом Міністерства палива та енергетики України № 631 від 12 грудня 2008 року «Про проведення інвентаризації державного майна та порядок надання відомостей до Єдиного реєстру об'єктів державної власності»встановлено порядок проведення інвентаризації державного майна, управління яким здійснює Мінпаливенерго, та надання відомостей до Єдиного реєстру об'єктів державної власності з метою забезпечення виконання поставлених перед Мінпаливенерго завдань, забезпечення ефективного використання та збереження державного майна, яке перебуває у сфері управління Мінпаливенерго, в ході якої керівниками встановлених Наказом суб'єктів (серед яких - підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Мінпаливенерго; інші суб'єкти господарювання, на балансі яких обліковується державне майно, управління яким здійснює Мінпаливенерго) подається звіт за формою N 2б (д) "Перелік наявного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства, яке належить до сфери управління Мінпаливенерго".
Згідно листа Департаменту інформаційних технологій, моніторингу та прогнозування Фонду державного мана України від 27 вересня 2010 року № 15-4/802 та додатних до нього відомостей з Єдиного реєстру об'єктів державної власності -Форма №2б(д) -«Відомості про окреме нерухоме державне майно», - майно за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Малинська, буд. 4 перебуває на балансі Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА», орган управління: Міністерство палива та енергетики України, майно належить до державної власності, зареєстроване в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності, де реєстровий номер майна, код та назва майна відповідно до класифікатора державного майна та Інвентарний номер майна: 00149943 3 АААККД638, назва майна: корпус повітряно-компресорний, місцезнаходження майна: Святошинський район, м. Київ, вул. Малинська, 4.
Відповідно до п.п. 15. п. 4 Положення про Міністерство палива та енергетики України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. N1540, Мінпаливенерго відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства.
Статутом Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА», затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України 22 лютого 2007 року № 107, державну реєстрацію проведено 05 березня 2007 року, у преамбулі встановлено, що даний інститут є державною установою та належить до сфери управління міністерства палива та енергетики України (Орган управління майном). Згідно п.п. 4.1., 4.2. зазначеного статуту, майно Інституту є державною власністю та закріплюється за ним на праві господарського віддання; майно Інституту становлять основні фонди, необоротні та оборотні активи, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Інституту.
Статтєю 136 Господарського кодексу України у п.п. 1, 2 встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Вищенаведене дає підстави зробити висновок про те, що нерухоме майно, що виступає Майном за Договором № 3917 від 15 жовтня 2007 року розташоване за адресою: Святошинський район, м. Київ, вул. Малинська, 4, є нерухомим державним майном, що перебуває на балансі Третьої особи 1, органом управління є Міністерство палива та енергетики України; Позивач - регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву є належним Орендодавцем відповідно до перелічених нормативно-правових актів, статутами з усіма визначеними чинним законодавством повноваженнями орендодавця за договором.
Пунктами 1 ст. 401, п. 1 ст. 402 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Відповідно до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Господарським кодексом України у п.1 ст. 193 передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтєю 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно положень п. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до п. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України «Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину», зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до п.п. 5.4. Статуту Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»фінансово-господарська діяльність Інституту здійснюється відповідно до фінансового плану, який затверджується Органом управління майном. Згідно п.п. 6.4. Статуту, керівник інституту укладає договори, розпоряджається майном відповідно до вимог чинного законодавства та цього Статуту. Згідно п.п. 4.5. Статуту, передача в оренду організаціям, підприємствам, установам, а також громадянам устаткування, транспортних засобів, інвентарю та інших матеріальних цінностей, що належать Інституту, здійснюється відповідно до чинного законодавства за погодженням з Органом управління майном.
Доказів погодження укладання Договору №3917 від 15 жовтня 2007 року Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»з органом управління - Міністерством палива та енергетики України суду Третьою особою 1, іншими учасниками провадження не надавались, як і фінансовий план, затверджений Органом управління майном за відповідний період.
Відповідно до п.п. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10 квітня 1992 року, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Згідно ст. 10 вказаного Закону істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Згідно п. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до п. 7 ст. 180 Господарського кодексу України Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Згідно п.п. 1, 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 10.1. Договору №3917 Сторонами Договору встановлено, що цей Договір укладено строком на 1 /один/ рік, що діє з 01 травня 2002 року до 01 травня 2003 року включно.
Пунктом 10.4. Договору №3917 встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.
Пунктом 2 ст. 763 та п. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічне положення передбачено й п.п. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно яких термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
В даному випадку суд звертає увагу на те, що в Договорі № 3917 умова припинення договору після закінчення строку його чинності в зв'язку з наявністю заяви однієї із сторін договору про припинення або зміну цього Договору протягом одного місяця після закінчення строку чинності Договору не обумовлена будь-якими іншими додатковими умовами і є самостійною. Наявність заяви однієї будь-якої з сторін Договору про припинення або зміну цього Договору протягом одного місяця після закінчення строку чинності договору є достатньою для припинення договору в межах зазначеної процедури.
Відповідно до ст. ст. 399 Цивільного кодексу України, право володіння припиняється у разі: відмови володільця від володіння майном; витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; знищення майна. Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно п. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до п.п. 10.6., 10.6.6.-10.6.10 Договору №3917, чинність Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого Майна; достроково за взаємною згодою Сторін або рішення суду; банкрутства Орендаря; ліквідації Орендаря-юридичної особи.
Пунктом 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Згідно п. 1, 2, 4 ст. 291 Господарського кодексу України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
21 травня 2005 року Позивачем була складена та відправлена 29 травня 2009 року «Заява про припинення чинності договору оренди від 15 жовтня 2007 року № 3917 в зв'язку із закінченням строку його дії», вих. № 30-04/6607. Факт відправлення заяви Відповідачу підтверджено поданою Позивачем оформленою формою №103-1 «Список згрупованих внутрішніх листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок», поданих в поштове відділення К-32 (вул. Саксаганського, буд. 88) з відбитком печатки поштового відділення з позначкою «29 травня 2009 року», фіскальним чеком №6634, УДППЗ «Укрпошта», КМД, К-32, розташованого по вул. Саксаганського, буд. 88, дата: 29 травня 2009 року.
Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву №30-10/12650 від 02 серпня 2010 року, не надав жодних заперечень щодо факту своєчасності одержання зазначеної заяви Позивача № 30-04/6607 від 21 травня 2009 року щодо припинення Договору № 3917. Згідно п. 1 ст. 33, ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Факт відправлення позовної заяви Відповідачеві підтверджено описом вкладення в цінний лист, направлений Позивачем Відповідачу з відбитком печатки поштового відділення від 03 серпня 2010 року; квитанцію № 7887 УДППЗ «Укрпошта», Київ-32 від 03 серпня 2010 року; докази одержання Відповідачем ухвал суду від 30 серпня 2010 року та від 06 вересня 2010 року підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення, відправленого 31 серпня 2010 року та врученого 07 вересня 2010 року (Р 01032 2376025 6 Київ 32) та повідомленням про вручення поштового відправлення, відправленого 08 вересня 2010 року та врученого 13 вересня 2010 року (Р 01032 2561567 9 Київ 32) з відбитками поштового відділення.
Пунктами 3, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України встановлено, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Згідно ст. 255 Цивільного кодексу України «Порядок вчинення дій в останній день строку»якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув лист щодо надання роз'яснень з деяких питань продовження договору оренди державного (комунального) майна та в Листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16 лютого 2010 року № 1809 та підтримує аналогічну позицію у розв'язанні спорів щодо терміну направлення листа про припинення договору оренди.
Окрім цього, долучені Третьою особою 1 матеріали до справи підтверджують факт одержання Відповідачем зазначеної Заяви № 30-04/6607 від 21 травня 2009 року про припинення чинності договору оренди від 15 жовтня 2007 року № 3917 в зв'язку із закінченням строку його дії та її визнання. Зокрема, визнання Відповідачем припинення договору № 3917 підтверджується направленою Відповідачем 14 жовтня 2009 року заявою № 143 Начальнику Регіонального відділення ФДМУ у м. Києві Збуржинському В.Ф. «щодо укладання договору оренди», в якій просить укласти договір оренди приміщень в корпусі 01-6 за адресою: Малинська, 4, загальною площею 180 м. кв. Майном за Договором № 3917 згідно п.п. 1.1. Договору виступало приміщення, розташоване за аналогічною адресою (м. Київ, вул. Малнська, 4), - корпус 01-6, осі 1-3 (А-В), при цьому Відповідач в заяві вказує, що балансоутримувач -Третя особа 1 не заперечує проти укладання договору, що підтверджується листом № 21/4-975 від 29 вересня 2009 року. В зазначеному листі № 21/4-975 від 29 вересня 2009 року адресованому Начальнику Регіонального відділення ФДМУ по м. Києву Збуржинському В.Ф. «Щодо припинення чинності договорів оренди від 09 червня 2003 року № 06/2003 та від 30 квітня № 15/2002», Третя особа 1, як балансоутримувач нерухомого майна, за договорами оренди від 30 квітня 2002 року № 15/2002 та від 09 червня 2003 року, укладеними між інститутом а ТОВ «Техаспект»на оренду приміщень в корпусі 01-6, за адресою вул. Малинська, б.4, загальною площею 50 кв. м. і 86,04 кв.м. повідомляє: Інститут не має заперечень проти укладання з ТОВ «Техаспект»заміст вказаних вище договорів нового договору на оренду приміщень….. Вказане Товариство належним чином виконувало умови попередніх Договорів …». Даним Листом № 21/4-975 від 29 вересня 2009 року підтверджено факт того, що в Заяві Відповідача від 14 жовтня 2009 року № 143 Начальнику Регіонального відділення ФДМУ у м. Києві Збуржинському В.Ф. «Щодо укладання договору оренди», Відповідач просить укласти договір оренди приміщень в корпусі 01-6 за адресою: Малинська, 4, загальною площею 180 м. кв., до яких входять і приміщення, що виступали Майном за Договором № 3917, що в свою чергу підтверджує визнання Відповідачем на дату складання такої заяви (14 жовтня 209 року) факт одержання Заяви № 30-04/6607 від 21 травня 2009 року про припинення чинності договору оренди від 15 жовтня 2007 року № 3917 в зв'язку із закінченням строку його дії та визнання Договору №3917 припиненим.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що Договір № 3917 «Про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30 квітня 2002 року №15/2002»від 15 жовтня 2007 року був припинений в зв'язку із закінченням строку на який його було укладено в зв'язку з наявністю Заяви Відповідача № 30-04/6607 від 21 травня 2009 року, направленою Відповідачу 29 травня 2009 року «Про припинення чинності договору оренди від 15 жовтня 2007 року № 3917 в зв'язку із закінченням строку його дії».
Згідно п. 3 ст. 397 Цивільного кодексу України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Відповідно до п. 1 ст. 400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Пунктом 5.9. Договору №3917 передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві / Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу,та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної чи часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.
Згідно п. 10.9. Договору №3917, у разі припинення або розірвання Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю / Балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Відповідно до п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Статтєю 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у п.п. 1, 3 встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
У разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику. У разі припинення за цих же обставин договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу орендар за згодою орендодавця передає об'єкт оренди органу, який до укладення договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном. Зазначений орган або його правонаступник зобов'язаний протягом тридцяти днів прийняти об'єкт оренди в своє управління.
Згідно п. 10.10. Договору №3917, Майно вважається поверненим Орендодавцю / Банасоутримувачу з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.
Пунктом 10.11. Договору №3917 передбачено, що якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення Майна Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі 10% за користування Майном за час прострочення.
13 липня 2010 року за наслідками проведення обстеження об'єкта оренди за Договором № 3917 за участю представників усіх сторін зазначеного Договору (Позивача, Відповідача, Третьої особи 1) було складено Акт обстеження згідно якого нежилі приміщення, розміщені за адресою: м. Київ, вул. Малинська, буд. 4 (корпус1-06, осі 1-3 (А-В)) не звільнені та фактично використовуються орендарем - ТОВ «Техаспект». Відповідач приміщення не звільнив, акту приймання-передавання про повернення Майна не надав Позивачу. Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про те, що достатньо підстав вважати Договір № 3917 «Про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30 квітня 2002 року №15/2002»від 15 жовтня 2007 року є припиненим 01 травня 2009 року в зв'язку із закінченням строку на який його було укладено та в зв'язку з наявністю Заяви Відповідача №30-04/6607 від 21 травня 2009 року, на підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що фактичне володіння Відповідачем Майном -нерухомим майном, загальною площею 50,00 м. кв., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Малинська, буд. 4 (корпус1-06, осі 1-3 (А-В)), що виступали Майном за Договором № 3917 «Про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30 квітня 2002 року №15/2002»від 15 жовтня 2007 року є не правомірним та безпідставним, вказане Майно підлягає поверненню орендодавцеві.
Розглянувши детально інші доводи учасників провадження, суд дійшов наступних висновків.
Насамперед, слід звернути увагу на те, що в Договорі № 3917 умова припинення договору після закінчення строку його чинності в зв'язку з наявністю заяви однієї із сторін договору про припинення або зміну цього Договору протягом одного місяця після закінчення строку чинності Договору не обумовлена будь-якими іншими додатковими умовами і є самостійною. Наявність заяви однієї будь-якої з сторін Договору про припинення або зміну цього Договору протягом одного місяця після закінчення строку чинності договору є достатньою для припинення договору в межах зазначеної процедури.
14 вересня 2010 року від третьої особи 1, - Держаного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»надійшло пояснення у справі, вих. № 4/4-62 від 14 вересня 2010 року, в яких третя особа 1 звертає увагу на наступне: вказуючи на положення ст. 73 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»на яку посилається Позивач, в якій встановлено, що у 2009 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, крім державного та комунального майна, що передається в оренду бюджетним установам…, Третя особа 1 зазначає, що виходячи з наведеного положення процедура проведення конкурсу щодо оренди державного майна здійснюється виключно у разі оформлення нового договору оренди, та не застосовується до відносин, які вже є оформленими та до договорів, які вже є чинними, де зауважує, що причина розірвання чинного договору оренду, на його думку є безпідставною.
Щодо даного твердження Третьої особи 1, суд вважає, що на підставі вищевикладеного, наявно достатньо підстав вважати Договір №3917 припиненим 01 травня 2009 року в зв'язку із закінченням строку на який його було укладено в зв'язку з наявністю Заяви Позивача № 30-04/6607 від 21 травня 2009 року. Окрім цього, на підставі долученого до справи листа Третьої особи 1 № 21/4-975 від 29 вересня 2009 року, адресованого Начальнику Регіонального відділення ФДМУ по м. Києву Збуржинському В.Ф. «Щодо припинення чинності договорів оренди від 09 червня 2003 року № 06/2003 та від 30 квітня № 15/2002», Третя особа 1, як балансоутримувач нерухомого майна, за договорами оренди від 30 квітня 2002 року № 15/2002 та від 09 червня 2003 року, укладеними між інститутом (Третьою особою 1) та ТОВ «Техаспект»(Відповідачем) на оренду приміщень в корпусі 01-6, за адресою вул. Малинська, б.4, загальною площею 5- кв. м. і 86,04 кв. м. повідомляє: Інститут не має заперечень проти укладання з ТОВ «Техаспект»замість вказаних вище договорів нового договору на оренду приміщень …». Даний Лист № 21/4-975 від 29 вересня 2009 року підтверджує визнання Третьою особою 1 станом на складання вказаного листа -29 вересня 2009 року факту припинення чинності договору оренди № 3917 від 15 жовтня 2007 року.
Поряд з цим, Третя особа 1 вказує, що у супереч інформації, що міститься в тексті позовної заяви, майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Малинська, буд. 4 не знаходиться у податковій заставі, не є об'єктом будь-яких обтяжень з боку третіх осіб, не задіяне у статутній діяльності інституту, та є таким, що може бути зданим в оренду. До пояснень Третьою особою 1 на підтвердження вказаних відомостей долучено документи, серед яких Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, виданого 20 жовтня 2009 року, який згідно наданих пояснень Третьої особи 1 у справі повинен підтверджувати перебування в податковій заставі майна Третьої особи 1, яке знаходиться за адресою: м. Київ, Пр-т Палладіна, 46.
Розглядаючи даний довід, суд встановив, що наведені Третьою особою 1 доводи не мають правового зв'язку зі встановленням факту чинності Договору № 3917. В Договорі № 3917 умова припинення договору після закінчення строку його чинності в зв'язку з наявністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору протягом одного місяця після закінчення строку не обумовлена будь-якими іншими додатковими умовами, а також встановив, що в позовній заяві № 30-10/12650 від 02 серпня 2010 року відсутнє посилання Позивача на факт перебування в податковій заставі будівель та споруд, розташованих по вул. Малинський, 4 м. Києві як такий, що відбувся, а зазначено, що Третя особа 1 лише визначила дане нерухоме майно як актив, який пропонує внести до податкової застави. Поряд цим, Третьою стороною 1 на підтвердження своїх пояснень щодо відсутності будь-яких обтяжень з боку третіх осіб не надано жодних доказів. Надання Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, виданого 20 жовтня 2009 року, не підтверджує відсутність обтяжень щодо іншого нерухомого майна особи. Поряд з цим, пояснення носять суперечний характер, так як спочатку вказано на безпідставність розірвання договору № 3917 та викладено позицію згідно якої Третя особа 1 вважає договір діючим, а в подальшому Третя особа 1 розглядає можливість здавання в оренду майна, яке виступало Майном за Договором № 3917.
Також Третя особа 1 наголошує на тому, що за весь час орендних відносин і до теперішнього часу, Відповідач сумлінно добросовісно, якісно та своєчасно виконує обов'язки щодо вказаного договору оренди; орендна плата сплачується та приймається Орендодавцем і до теперішнього часу. З точки зору Третьої особи 1 мова йде про конклюдентні дії, тобто дії особи, що виявляють волю Позивача «встановити правовідносини, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір. В даному випадку в наявності конкретний намір Позивача та підтвердження його волевиявлення щодо існування орендних відносин після закінчення строку дії відповідного договору оренди».
Згідно п. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач Заявою № 30-04/6607 від 21 травня 2009 року та Позовною заявою № 30-10/12650 від 02 серпня 2010 року неодноразово висловив чітку позицію щодо дії Договору № 3917, згідно яких він має волевиявлення припинити орендні відносини за Договором № 3917 після закінчення строку його дії.
Розглядаючи даний довід, суд встановив, що по-перше, доказів на підтвердження таких пояснень Третьою особою 1 не надано. Натомість, пунктом 3.11. Договору №3917 встановлено, що в разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплати заборгованості за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, додержавного бюджету та Балансоутримувачу.
Відповідно до п.п. 5.2. Договору №3917 на Орендаря покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно п. 10.10. Договору №3917, Майно вважається поверненим Орендодавцю / Баласоутримувачу з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.
13 липня 2010 року за наслідками проведення обстеження об'єкта оренди за Договором № 3917 за участю представників усіх сторін зазначеного Договору (Позивача, Відповідача, Третьої особи 1) було складено Акт обстеження згідно якого нежилі приміщення, розміщені за адресою: м. Київ, вул. Малинська, буд. 4 (корпус 1-06, осі 1-3 (А-В)) не звільнені та фактично використовуються орендарем - ТОВ «Техаспект». Відповідач приміщення не звільнив, акту приймання-передавання про повернення Майна не надав Позивачу, жодних пояснень з цього приводу Відповідач не надав. Позивач висловив свою однозначну позицію проти продовження дії Договору №3917 після 01 травня 2009 року в Заяві № 30-04/6607 від 21 травня 2009 року про припинення чинності договору оренди від 15 жовтня 2007 року № 3917 в зв'язку із закінченням строку його дії та в Позовній заяві. Договором № 3917 не передбачено умов, згідно яких зазначені Третьою особою 1 роду дії становлять підставу продовження дії Договору № 3917.
Умова по сплаті платежів після припинення договору (після закінчення строку його чинності) до моменту повернення Орендарем Майна за актом приймання-передавання встановлена сторонами Договору у п.п. 3.11. Договору № 3917. («в разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплати заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу (П. 3.11. Договору №3917). Положенням п.п. 3.11. Договору №3917 погоджене сторонами в момент укладання Договору регламентовано відносини сторін договору при простроченні повернення Майна, - визначено обов'язок Орендаря по сплаті платежів при простроченні повернення ним Майна за Договором при його припиненні. Договором не встановлено, що прийняття коштів Орендодавцем становить підставу продовження дії Договору.
Таким чином в надходженні коштів від Відповідача за умов закінчення строку чинності Договору, та їх прийнятті Позивачем, в зв'язку з наявністю умови п.п. 3.11. Договору, якою регламентовано відносини сторін договору при простроченні повернення Орендарем Майна, - відсутні підстави для тлумачення вказаних дій як підставу продовження Договору (в тому числі на умовах п.п. 10.4. Договору№3917).
На підставі викладеного, суд дійшов висновків:
- нерухоме майно, що виступає Майном за Договором № 3917 від 15 жовтня 2007 року розташоване за адресою: Святошинський район, м. Київ, вул. Малинська, 4 є нерухомим державним майном, що перебуває на балансі Третьої особи 1, органом управління є Міністерство палива та енергетики України; Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву є належним Орендодавцем відповідно до перелічених нормативно-правових актів з усіма визначеними чинним законодавством повноваженнями орендодавця за договором.
- Договір № 3917 «Про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30 квітня 2002 року №15/2002»від 15 жовтня 2007 року був припинений в зв'язку із закінченням строку на який його було укладено (строк чинності) в зв'язку з наявністю Заяви Відповідача № 30-04/6607 від 21 травня 2009 року, направленою Відповідачу 29 травня 2009 року «Про припинення чинності договору оренди від 15 жовтня 2007 року № 3917 в зв'язку із закінченням строку його дії»;
- фактичне володіння Відповідачем Майном -державним нерухомим майном, загальною площею 50,00 м. кв., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Малинська, буд. 4 (корпус1-06, осі 1-3 (А-В)), що виступало Майном за Договором № 3917 «Про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30 квітня 2002 року №15/2002»від 15 жовтня 2007 року є не правомірним та є безпідставним, вказане Майно підлягає поверненню орендодавцеві - Позивачу.
Вищевикладене дає підстави для висновку суду про наявність підстав для виселення Відповідача у судовому порядку. Позовні вимоги Позивача є обґрунтованими.
Статтєю 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх заперечень.
В даному випадку, Позивачем у справі доведено факт припинення 01 травня 2009 року Договору № 3917 «Про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30 квітня 2002 року №15/2002»від 15 жовтня 2007 року в зв'язку із закінченням строку на який його було укладено в зв'язку з наявністю Заяви Відповідача № 30-04/6607 від 21 травня 2009 року.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтвердженими іншими засобами доказування.
З урахуванням вищенаведеного, за результатом оцінки доказів, поданих сторонами господарського процесу, суд доходить висновку про обґрунтованість Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо виселення товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХАСПЕКТ»(ідентифікаційний код: 30932187) в примусовому порядку з державного нерухомого майна, загальною площею 50,00 кв. м., розміщеному за адресою: м. Київ, вул. Малинська, буд. 4 (корпус 01-6, осі 1-3 (АВ)), та повернення його Орендодавцю/Позивачу -Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву (ідентифікаційний код: 19030825) підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області,
1. Задовольнити вимоги Позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (ідентифікаційний код: 19030825, місцезнаходження: 01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 50-Г) до Відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХАСПЕКТ»(ідентифікаційний код: 30932187, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Садова, буд. 10 кв. 42) повністю.
2. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХАСПЕКТ»(ідентифікаційний код: 30932187) в примусовому порядку з державного нерухомого майна, загальною площею 50,00 кв. м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Малинська, буд. 4 (корпус 01-6, осі 1-3 (АВ)), та повернути нерухоме майно, загальною площею 50,00 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Малинська, буд. 4 (корпус 01-6, осі 1-3 (АВ)) Орендодавцю / Позивачу -Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву (ідентифікаційний код: 19030825).
3. Стягнути з Відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХАСПЕКТ»(ідентифікаційний код: 30932187, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Садова, буд. 10 кв. 42) в доход державного бюджету господарські витрати у вигляді державного мита у сумі 85,00 (Вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 (Двісті тридцять шість гривень 00 коп.) грн.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Повний текст рішення виготовлено та підписано 04 жовтня 2010 року.