Справа № 640/17870/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Щавінський В.Р.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
17 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Карпушової О.В., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ НП у Київській області) в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ №241 від 15.09.2022 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції позивача;
- визнати протиправним та скасувати наказ №155 о/с від 16.09.2022, яким майора поліції ОСОБА_1 (0056245) звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити позивача на службі в поліції на посаді інженера відділу телефонних комунікацій, структурованих кабельних систем, відео-, аудіосервісів та електронних засобів контролю управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Київській області 16.09.2022;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.09.2022 (наступний день з звільнення) по день винесення судом рішення про поновлення позивача на посаді) без урахування обов'язкових податків та зборів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року в задоволенні значеного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач, через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 призначено на посаду інженера відділу телефонних комунікацій, структурованих кабельних систем, відео-, аудіо-сервісів та електронних засобів контролю управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Київській області, відповідно до наказу Головного управління від 30.04.2020 № 125 о/с.
10.09.2022 до ГУ НП в Київській області надійшла доповідна записка начальника управління головної інспекції ГУ НП в Київській області підполковника поліції Яковенка Д.М. щодо можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Київські області.
Наказом ГУ НП в Київській області від 10.09.2022 № 988 «Про призначення службового розслідування» за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Київські області, призначено службове розслідування.
У ході проведення службового розслідування встановлено, що 10.09.2022 заступником начальника управління - начальником відділу адміністрування інформаційних систем та телекомунікацій управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Київській області полковником поліції ОСОБА_2 виявлено на робочому місці, а саме: у адміністративній будівлі, де свою діяльність здійснюють працівники відділу адміністрування інформаційних систем та телекомунікацій, яка розташована: по вул. Довнар-Запольського, 10а у м. Київ, інженера відділу телефонних комунікацій, структурованих кабельних систем, відео-, аудіосервісів та електронних засобів контролю управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим про вказану подію повідомлено керівництво Головного управління, а на місце події з метою підтвердження чи спростування інформації здійснено виїзд працівниками управління головної інспекції.
Того ж дня о 10:53, під час перебування у службовому кабінеті ОСОБА_1 та при спілкуванні з останнім, працівниками управління головної інспекції підтверджено вказану інформацію, оскільки у останнього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, що виразилось у різкому запаху алкоголю з порожнини рота, нечіткій мові, поведінці що не відповідає обстановці.
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 у встановленому законом порядку запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатору марки «Drager» на що останній погодився.
За результатами проведення огляду, числовий покажчик вказаного приладу склав 3,56 проміле алкоголю у парах видихуваного повітря ОСОБА_1 .
Опитаний ОСОБА_2 пояснив, що 10.09.2022 ним виявлено ОСОБА_1 на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння.
Опитаний начальник відділу телефонних комунікацій, структурованих кабельних систем, відео-, аудіосервісів та електронних засобів контролю управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_3 , пояснив, що 10.09.2022 близько 10:00, під час перебування у адміністративній будівлі УІАП ГУ, що розташована по вул. Довнар-Запольського, 10а у м. Київ, ОСОБА_3 виявлено на робочому місці інженера відділу телефонних комунікацій, структурованих кабельних систем, відео-, аудіосервісів та електронних засобів контролю управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. У зв'язку з вказаним, ОСОБА_3 про вказану подію доповів заступникові начальника управління - начальникові відділу адміністрування інформаційних систем та телекомунікацій управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Київській області полковнику поліції ОСОБА_2 .
Дисциплінарною комісією, з метою забезпечення права на захист, ОСОБА_1 запропоновано надати письмове пояснення з приводу обставин його перебування на службі у стані алкогольного сп'яніння та з приводу того, чи вживав він алкогольні напої на робочому місці.
Однак, ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення, скориставшись своїм правом, яке визначено статтею 63 Конституції України, і передбачено, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (Т.1 а.с.96-97).
За наслідками службового розслідування Дисциплінарною комісією встановлено, що у діях інженера відділу телефонних комунікацій, структурованих кабельних систем, відео, аудіосервісів та електронних засобів контролю управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 , вбачаються порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1,2, 13, 14 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VІІІ, абзаців 1, 2 пункту 1, абзацу 6 пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у не дотриманні законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, не сприянні керівництву у дотриманні службової дисципліни, низькому рівні правосвідомості, низьких морально-ділових якостях, перешкоджанні проведенню службового розслідування, перебуванні на службі у стані алкогольного сп'яніння.
15.09.2022 начальником ГУ НП в Київській області видано наказ № 241 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області», яким за порушення службової дисципліни, що виразилося у перебуванні на службі у стані алкогольного сп'яніння, вирішено інженера відділу телефонних комунікацій, структурованих кабельних систем, відео-, аудіосервісів та електронних засобів контролю управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції (далі по тексту - оскаржуваний наказ №1).
У зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну Поліцію», 16.09.2022 начальником ГУНП в Київській області видано наказ № 155 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (далі по тексту - оскаржуваний наказ №2).
Вважаючи протиправними оскаржувані накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення з посади, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт перебування на службі у стані алкогольного сп'яніння є вчинком, який дискредитує систему органів внутрішніх справ та поліції в очах громадськості, відтак, є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності та підставою для звільнення.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про національну поліцію» (далі по тексту - Закон № 580-VIII)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Положеннями статті 19 вказаного Закону також передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.
Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII, затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Як передбачено статтею 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша).
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема:
- бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1 частини третьої);
- знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки (пункт 2 частини третьої);
- утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно з положеннями статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст. 12 Закону №2337-УІІІ дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Стаття 13 Закону №2337-УІІІ передбачає, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
- зауваження;
- догана;
- сувора догана;
- попередження про неповну службову відповідність;
- пониження у спеціальному званні на один ступінь;
- звільнення з посади;
- звільнення із служби в поліції.
Отже, зміст положень Дисциплінарного статуту ОВС свідчить про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.
Водночас, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни.
Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, під час проведення службового розслідування було встановлено, що 10.09.2022 ОСОБА_1 виявлено на робочому місці з ознаками алкогольного сп'яніння. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатору марки «Drager» на що останній погодився.
За результатами проведення огляду, числовий покажчик вказаного приладу склав 3,56 проміле алкоголю у парах видихуваного повітря ОСОБА_1 про вказані обставини також свідчать фото, які містяться у висновку службового розслідування від 14.09.2022.
Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
У даному випадку, склад дисциплінарного проступку ОСОБА_1 встановлений дисциплінарною комісією, на підставі матеріалів службового розслідування, в ході якого зібрані докази: пояснення службових осіб - полковника ОСОБА_2 та підполковника ОСОБА_3 , які виявили ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння під час перебування на службі.
Зі змісту висновку службового розслідування, який став підставою для винесення оскаржуваних у цій справі наказів, можна дійти висновку, що результати службового розслідування ґрунтуються на самостійних правових підставах, заснованих на дослідженні службової документації та відібраних поясненнях у осіб, причетних до досліджуваних подій.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно висновків та матеріалів службового розслідування, ОСОБА_1 , 10.09.2022 року перебував на службі у стані алкогольного сп'яніння, що дає підстави для висновку про наявність складу дисциплінарного проступку в діях позивача.
У свою чергу, чинним законодавством не визначено характеру та обсягу доказів, якими може підтверджуватися факт перебування особи на службі (на роботі) в стані алкогольного сп'яніння, а тому під час підтвердження або спростування таких обставин необхідно застосовувати загальні положення КАС України, що регулюють порядок надання доказів і розкривають поняття їхньої належності, достатності, допустимості.
Нетверезий стан працівника або особи, яка проходить публічну службу, може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом.
Аналогічний висновок був виснуваний у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року в справі №806/2272/16, від 07 листопада 2019 року в справі №826/1610/18.
У даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що перебування позивача на службі в стані алкогольного сп'яніння зафіксовано за допомогою приладу Drager, та встановлено в крові 3,56 проміле алкоголю.
Тестування на стан сп'яніння, за допомогою газоаналізатора Drager, позивач проходив добровільно та без жодного примусу. З результатами освідування ОСОБА_1 був відразу ознайомлений та жодних сумнівів щодо таких результатів не висловлював.
Щодо доводів позивача та його представника, що відповідачем було порушено процедуру проведення медичного огляду за допомогою алкотестера Drager, у той же час належним доказом перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння мав бути відповідний висновок за результатами медичного огляду, колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги, з огляду на наступне.
Так, чинним законодавством не передбачено порядок та спосіб проведення огляду працівника поліції, зокрема, на предмет стану алкогольного сп'яніння, проти чого сторони не заперечують.
У даному випадку підлягає застосуванню Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735) .
Відповідно до пункту 9 розділу II Інструкції № 1452/735, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
При цьому, приписами пунктів 17, 20, 22 розділу III Інструкції № 1452/735 зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Враховуючи специфіку роботи поліції, в ГУ НП у Київській області був наявний спеціальний технічний прилад Drager, який саме у спосіб дихання особи на нього перевіряв на стан алкогольного сп'яніння, відповідно такий засіб використовувався в поліції для встановлення належного стану працівника поліції на службі безпосередньо під час виконання обов'язків.
Після добровільного проходження перевірки на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу про те, що останній не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Між тим, позивач мав право самостійно пройти огляд в медичному закладі та спростувати результати тестування за допомогою газоаналізатора Drager, однак доказів, які спростовують факт перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння (результатів медичного огляду) ОСОБА_1 не надав, ані під час службового розслідування, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Щодо доводів апелянта про те, що останній перебував на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння 10.09.2022 в суботу у вихідний день, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Відповідно до вимог п.2 наказу Національної поліції України від 09.08.2022 №568 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану» для поліцейських головних управлінь в Національній поліції України, зокрема в Київській області, територіальних (відокремлених) підрозділів міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, закладів та установ, що належить до сфери управління Національної поліції України, у зазначених органах та підрозділах поліції, шестиденний робочий тиждень, скасувати вихідний день - суботу.
Зазначена копія наказу Національної поліції України від 09.08.2022 №568 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану» міститься в матеріалах справи та досліджена судом апеляційної інстанції (Т.1 а.с.49-50), що в свою чергу спростовує доводи позивача про те, що 10.09.2022 року позивач перебував на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння у вихідний день - суботу.
Щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно із ч.1-2 ст. 13 Закону № 3460-IV дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Відповідно до ст. 12 Закону № 3460-IV на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Разом з тим, ч. 3 ст. 13 Закону № 3460 -IV до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо (ч.10 ст. 14 Закону № 3460 -IV).
Як вбачається із матеріалів службового розслідування, ОСОБА_1 , під час несення служби перебував у стані алкогольного сп'яніння, що в свою чергу свідчить про легковажність поведінки, яка могла призвести до настання суспільно небезпечних, тяжких наслідків.
Також, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, які свідчать про його низькі морально-ділові якості, суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського.
Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни. Провина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку в даному випадку проявляється у прямому умислі, тобто останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним даних дій. Дане порушення стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування ним вимог чинного законодавства.
Крім того, суд зазначає, що визначення виду дисциплінарного проступку є виключно дискреційним правом відповідача, тобто таким, що вчиняється із свободою розсуду при прийнятті управлінського рішення.
У постановах Верховного Суду України від 29.09.2015 року (справа № 21-1288а15) та від 20.10.2015 року (справа №21-2103а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
У свою чергу, факт перебування на службі у стані алкогольного сп'яніння є вчинком, який дискредитує систему органів внутрішніх справ та поліції в очах громадськості, відтак, є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, з урахуванням наведених висновків, враховуючи встановлений та доведений факт перебування позивача на службі в стані алкогольного сп'яніння, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та наявність порушення позивачем службової дисципліни, що є безумовною підставою для звільнення ОСОБА_1 , відповідно оскаржувані накази є законними та не підлягають скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: О.В. Карпушова
В.В. Файдюк
Повний текст виготовлено 17.02.2025 року