Справа № 320/16481/21 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
17 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Броварської міської ради Броварського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі - відповідач/апелянт) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 28 жовтня 2021 року № 455-14-08 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки;
- зобов'язати Броварську міську раду Броварського району Київської області прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,0100 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з приєднаним до клопотання № 11-16-5/7797 графічним зображенням.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на протиправність спірного рішення, оскільки воно є немотивованим та не містить доказів на підтвердження наявності підстав для відмови у наданні відповідного дозволу. Не відповідає дійсності твердження відповідача про те, зазначена у клопотанні про відведення земельної ділянки територія згідно з Планом зонування території міста Бровари, затвердженого рішенням Броварської міської ради Броварського району київської області від 25 березня 2021 року № 119-04-08, знаходиться в зоні транспортної інфраструктури - в зоні розміщення споруд для обслуговування транспортних засобів, оскільки відповідачем було прийнято рішення про виділення суміжної земельної ділянки у приватну власність іншій особі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 1.17 рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 28 жовтня 2021 року № 455-14-08 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража орієнтовним розміром 0, 0100 гектара на території міста Бровари.
Зобов'язано Броварську міську раду Броварського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража орієнтовним розміром 0,0100 гектара на території міста Бровари, згідно заяви (клопотання) від 02 вересня 2021 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Броварської міської ради Броварського району Київської області.
Відстрочено виконання рішення суду у зобов'язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт існування тих обставин, що були покладені ним в якості підстав для прийняття спірного рішення. Обмежень у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаража Планом зонування території міста Бровари не передбачено. При цьому, захист порушених прав позивача також потребує зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, що не є втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування. Втім, оскільки до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації, то наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині.
В апеляційній скарзі Броварська міська рада Броварського району Київської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт вказав, що судом першої інстанції не було взято до уваги посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 28 липня 2021 року № 821, якою встановлено, що земельні ділянки з цільовим призначення «для будівництва індивідуальних гаражів» відносяться до категорії земель житлової та громадської забудови, а тому, для отримання громадянами України земельної ділянки в межах безоплатної передачі земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу необхідно, щоб земельна ділянка була розташована у зоні житлової та громадської забудови. В даному випадку надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, за поданою заявою, порушує вимоги статті 118 Земельного кодексу України, оскільки суперечить містобудівній документації. Крім того, на момент звернення позивача із клопотанням про надання дозволу на розроблення землеустрою від 02 вересня 2021 року на території міста Бровари діяв затверджений План зонування, згідно з яким позначене у клопотанні місце розташування знаходиться у зоні розміщення споруд для обслуговування транспортних засобів ТР-3, яка не передбачає розміщення індивідуальних гаражів, а лише гаражні бокси, автогаражні кооперативи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що лист від 14 вересня 2021 року № 11-3/999 начальника управління Містобудування та архітектури Виконавчого комітету Броваської міської ради Броварського району Київської області, який ліг в основу прийняття спірного рішення, не є належним та достатнім доказом і таким, що спростовує письмовий доказ позивача - рішення Броварської міської ради від 29 березня 2018 року № 887-39-07, яким було передано у власність суміжну земельну ділянку іншій особі для будівництва індивідуального гаражу. Також підтримала висновок суду першої інстанції про те, що обмежень у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки з цільовим призначенням «для будівництва індивідуального гаража» Планом зонування території міста Бровари не передбачено.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянкою України, що підтверджується паспортом у формі ID-картки № НОМЕР_2 від 07 грудня 2020 року, орган, що видав - 3213 (т. 1, а.с. 9-11).
02 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Броварської міської ради Броварського району Київської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, орієнтовним розміром 0,01 гектара на території міста Бровари по вул. Декабристів, 46 (т. 1, а.с.29), до якої додано графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки, запланованої до відведення, копія паспорту громадянина України (заявника).
Заява (клопотання) від 02 вересня 2021 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою була зареєстрована у журналі вхідної кореспонденції відділу надання адміністративних послуг Центру обслуговування «Прозорий офіс» виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області за вхідним номером 11-16-5/7797 від 02 вересня 2021 року (т. 1, а.с.29).
Листом від 16 вересня 2021 року №04-22/1384 Броварською міською радою Броварського району Київської області повідомлено, що питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки буде включено до проекту рішення чергової сесії Броварської міської ради Броварського району Київської області, яке заплановано на 21 жовтня 2021 року.
В подальшому, за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 Броварською міською радою Броварського району Київської області прийнято рішення від 28 жовтня 2021 року № 455-14-08, пунктом 1.17 якого було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража орієнтовною площею 0, 0100 га на території міста Бровари, у зв'язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене на графічному матеріалі, доданому до клопотання за № 11-16-5/7797 від 02 вересня 2021 року, згідно з планом зонування території міста Бровари, затвердженим рішенням Броварської міської ради Броварського району Київської області від 25 березня 2021 року № 119-04-08, знаходиться в зоні транспортної інфраструктури - в зоні розміщення споруд для обслуговування транспортних засобів (т. 1, а.с.7).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, позивач звернувся з позовом до суду.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Предметом спору в цій справі є рішення міської ради про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У постановах від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 19 червня 2018 року у справі № 922/864/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір, який виник між сторонами, повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у відповідних правовідносинах реалізовував свої контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Таким чином, у цій справі спір належить до юрисдикції адміністративного суду.
Вказане узгоджується з правовим висновком щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 823/1984/16 (провадження № 11-1528апп18).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України) врегульовано правовідносини у сфері забезпечення прав громадян на землю.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено частиною шостою статті 118 ЗК України, а саме: громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Тобто, частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.
Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб'єкта владних повноважень, виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 815/6942/17.
Згідно з положеннями частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 05 березня 2019 року у справі № 360/2334/17, від 20 січня 2021 року у справі № 360/1590/16-а, від 08 вересня 2020 року у справі № 812/1450/17.
Відповідно до положень статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.
Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 808/3187/17.
У постанові від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що надання дозволу вповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.
У розвиток цього висновку слід зазначити, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов'язку (не є підставою для виникнення зобов'язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом, зокрема у разі невідповідності місця розташування ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі 509/4722/16-а).
Мотивами для відмови у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач зазначив, що розташування земельної ділянки, зазначене на графічному матеріалі, доданому до клопотання позивача за № 11-16-5/7797 від 02 вересня 2021 року, згідно з детальним планом зонування території міста Бровари, затвердженим рішенням Броварської міської ради Броварського району Київської області від 25 березня 2021 року № 119-04-08, знаходиться в зоні транспортної інфраструктури - в зоні розміщення споруд для обслуговування транспортних засобів.
Також, у відзиві на позов відповідач зазначив, що згідно з інформацією, яка міститься в листі начальника управління головного архітектора міста від 14 вересня 2021 року № 11-3/999, спірна земельна ділянка знаходиться в зоні транспортної інфраструктури - в зоні розміщення споруд для обслуговування транспортних засобів.
У постанові від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Відповідно до Державних будівельних норм України Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» зона транспортної інфраструктури включає території, призначені для доріг, автостоянок, гаражів, станцій технічного обслуговування (СТО), автозаправних станцій (АЗС) та інших споруд, пов'язаних із функціонуванням транспорту.
Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306, використання земель під гаражі регулюється такими категоріями:
- 02.05 - для будівництва індивідуальних гаражів;
- 02.06 - для колективного гаражного будівництва.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI забудова земельної ділянки можлива за умови відповідності її цільовому призначенню та затвердженій містобудівній документації.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Генерального плану населеного пункту, зазначена ділянка не входить до територій, призначених виключно для будівництва великих об'єктів транспортної інфраструктури (таких як автомагістралі, мости, залізничні станції тощо), що могло б унеможливити будівництво гаражів.
За частиною першою статті 16 Закону України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року № 2780-XII забудова територій має здійснюватися відповідно до планів зонування територій. Статтею 24 цього Закону передбачено, що у разі відсутності обмежень, встановлених місцевою містобудівною документацією, забудова земельної ділянки має здійснюватися згідно з її функціональним призначенням.
Твердження відповідача про те, що бажана позивачем земельна ділянка, зазначена на графічному матеріалі, доданому до клопотання № 11-16-5/7797 від 02 вересня 2021 року, згідно з планом зонування території міста Бровари, затвердженим рішенням Броварської міської ради Броварського району Київської області від 25 вересня 2021 року № 119-04-08, знаходиться в зоні транспортної інфраструктури - в зоні розміщення споруд для обслуговування транспортних засобів, то таке не відповідає дійсності, оскільки згідно з публічною кадастровою картою територія, на якій розміщується заявлена земельна ділянка, є комунальної власністю, з призначенням - землі житлової та громадської забудови (https://kadastr.live/#16.67/50.516042/30.806861).
При цьому, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обмежень в Плані зонування території міста Бровари щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення спірної земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаража, а в оспорюваному рішенні Броварської міської ради Броварського району Київської області від 28 жовтня 2021 року № 455-14-08 відсутні посилання на докази невідповідності місця розташування земельних ділянок, не наведено жодного обмеження використання такої землі всупереч містобудівної документації.
Відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не містить достатнього обґрунтування та суперечить вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Земельного кодексу України.
Більше того, вказуючи на невідповідність місця розташування спірної земельної ділянки містобудівній документації, відповідач не враховує обставину, що своїм рішенням № 887-39-07 від 29 березня 2018 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 0095 га для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:031:0055, тобто суміжною з тою, на яку позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, серед іншого, перелік обмежень у використанні земельних ділянок та кадастровий план земельної ділянки.
У свою чергу, статтею 1 цього Закону закріплено, що план земельної ділянки - графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об'єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.
Таким чином, на етапі розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки можуть бути визначені, у разі потреби, обмеження у використанні земельної ділянки, у зв'язку з чим факт віднесення території, за рахунок якої планується відведення земельної ділянки, до відповідної зони - зони розміщення споруд для обслуговування транспортних засобів не є безумовною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Броварською міською радою Київської області ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час її апеляційного перегляду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту існування тих обставин, які були покладені ним в основу для прийняття спірного рішення, у зв'язку з чим колегія суддів вважає наявними підстави для визнання протиправним та скасування пункту 1.17 рішення Броварської міської ради Київської області № 455-14-08 від 28 жовтня 2021 року.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Броварської міської ради Броварського району Київської області прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,0100 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з приєднаним до клопотання № 11-16-5/7797 графічним зображенням.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у цій правовій ситуації повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства прийняти рішення про задоволення заяви.
В той же час, підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини.
Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.
Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.
Отже, оскільки у цій справі відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а наявність тих обставин, які були покладені в основу спірного рішення про відмову, не була доведена відповідачем, враховуючи, що будь-які інші перешкоди для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки відсутні, ефективний захист порушеного права позивача можливий шляхом зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачеві відповідного дозволу.
Таке зобов'язання суб'єкта владних повноважень узгоджується з вимогами частини четвертої статті 245 КАС України та є в даній правовій ситуації найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача.
Однак, в контексті вказаного колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, який продовжений та залишається діючим.
Отже, на дату прийняття рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII.
В свою чергу, відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вказані обставини унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в частині розгляду заяви (клопотання) позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення, а тому відповідно до частини третьої статті 378 КАС України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.
Доводи апеляційної скарги Броварської міської ради Броварського району Київської області зводяться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Броварської міської ради Броварського району Київської області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.