17.02.2025 Справа №607/2368/25 Провадження №3/607/1429/2025
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Тарас Ігорович під час розгляду матеріалів, що надійшли з Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
04.02.2025 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшли матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП) (справа № 607/2368/25; провадження № 3/607/1429/2025).
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 621672 від 30 січня
2025 року зазначено, що 21 січня 2025 року близько 20 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинила відносно дружини брата ОСОБА_2 , домашнє насильство психологічного характеру, а саме: висловлювала словесні образи, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю, чим порушила вимоги пунктів 3, 14, частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 173-2 КУпАП (а.с.1).
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що повністю розуміє зміст роз'яснених їй прав, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, винуватою себе у вчинені адміністративного правопорушення не визнає.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша); адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності (частина друга).
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною першої статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 621672 від 30 січня 2025 року, додано: додаток до протоколу про адміністративне правопорушення частина перша статті 173-2 КУпАП ( ОСОБА_1 ); протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23 січня 2025 року ( ОСОБА_2 ); письмові пояснення ОСОБА_2 від 23 січня 2025 року, в яких вона вказала, що на даний час претензій не має, будь-яких бесід чи притягнення до адміністративної відповідальності не бажає; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 30 січня
2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 30 січня 2025 року; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 30 січня 2025 року.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у цій справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним і беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яку притягують до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Також, у частині письмових пояснень та заяви ОСОБА_2 від 23 січня 2025 року, суд звертає увагу на те, що в поясненнях та заяві вказано лише скарги ОСОБА_2 щодо того, що у неї виник словесний конфлікт з сестрою брата ОСОБА_1 , проте, на даний час претензій у неї не має, будь-яких бесід чи притягнення до адміністративної відповідальності не бажає.
У поясненнях наданих братом ОСОБА_1 , який є чоловіком ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вказано, що 21 січня 2025 року саме його дружина - ОСОБА_2 - почала принижувати та кричати на його сестру ОСОБА_4 , після чого він став між жінками та припинив їх словесний конфлікт.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначено Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі - Закон № 2229).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 2229 домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 1 Закону № 2229 психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Враховуючи викладене, домашнє насильство має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.
Самі по собі, конфліктні стосунки між сестрою чоловіка та його дружиною, не утворюють склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП. Домашнє насильство матиме місце, коли дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо вони викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Перевіркою матеріалів справи в ході її розгляду встановлено, що матеріали цієї справи про адміністративне правопорушення не містять належних доказів в розумінні статті 251 КУпАП, які б беззаперечно підтверджували вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно потерпілої ОСОБА_2 .
Згідно зі статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог частини другої статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, сукупністю матеріалів, досліджених у цій справі, не доведено поза розумним сумнівом факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи наведене вище, дії ОСОБА_1 , зазначені у протоколі серії ВАД № 621672 від 30 січня 2025 року, а саме: висловлювання словесних образ, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю, не містить складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, а тому провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Керуючись статтями 7 - 9, 33 - 36, 173-2, 245, 247, 251 - 252, 280, 283 - 284, 287, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
1. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
2. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
3. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
4. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
5. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяТ. І. Якімець