01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"30" вересня 2010 р. Справа № 5/166-10
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд-трейдінг», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство № 3», смт Димер
про стягнення 19379,50 грн.
за участю представників:
позивача:Костюченко О.І. -дов. від 04.08.2010р. № 29/10
відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд-трейдінг»(далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство № 3»(далі - Відповідач) про стягнення 19379,50 грн., з яких 10811,56 грн. основного боргу, 918,98 грн. пені, 2162,31 грн. штрафу, 2000,13 грн. інфляційних втрат, 486,52 грн. 3% річних та 3000 грн. збитків понесених позивачем у зв'язку із захистом та відновленням свого порушеного права.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 10.09.2010р., в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір поставки товару від 20.11.2008р. № 13 (далі -договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов'язався виготовляти та систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) відповідача -склопакети (далі -товар), а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (п. 1.1 договору).
Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією (далі -замовлення), що є додатком № 1 до договору (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.4 договору загальна ціна товару за договором визначається відповідно до сукупності листів -замовлень наданих відповідачем протягом дії договору, що є невід'ємною частиною його.
Згідно п. 7.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у замовленні, у загальній сумі, визначеній рахунком - фактурою за кожну окремо поставлену партію товару.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, протягом 3-х банківських днів.
Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент підписання сторонами видаткової накладної або акту прийому-передачі товару (п. 9.3 договору).
На виконання умов договору, позивач по видатковій накладній № РН-0000533 від 27.11.2008р. поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 18811,56 грн.
Судом досліджено оригінал накладної та встановлено, що вона підписана в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплена печатками товариств. В накладній міститься посилання на рахунок-фактуру № СФ-00847 від 26.11.2008р.
За вказаних обставин вбачається, що позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-00847 від 26.11.2008р. для оплати товару під час поставки товару по видаткові накладній від 27.11.2008р. і відповідно відповідач зобов'язаний був оплатити отриманий товар згідно п. 8.2 договору протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури, тобто до 03.12.2008р.
Відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар виконав не в повному обсязі, в зв'язку з чим за ним на час звернення позивачем до суду з даним позовом рахувався борг в розмірі 10811,56 грн. -різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.
На час прийняття рішення у справі, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар виконав повністю, сплативши заявлену до стягнення суму основного боргу в розмірі 10811,56 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача від 18.08.2010р., завірена копія якої залучена до матеріалів справи.
Оскільки відповідачем сплачена сума основного боргу в розмірі 10811,56 грн. то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в зазначеній частині припинити.
Оскільки відповідачем було порушено строки виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар позивач посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період прострочення з 01.12.2008р. по 30.06.2010р. в розмірі 2000,13 грн., три проценти річних з простроченої суми за період з 01.12.2008р. по 31.05.2010р. в розмірі 486,52 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи зі змісту вказаної норми боржник сплачує кредиторові інфляційні втрати та три проценти річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар за договором почалось з 03.12.2008р.
Розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та трьох процентів річних зроблений позивачем, зокрема за період з 01.12.2008р. -02.12.2008р. в якому відсутнє прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
В той же час включення позивачем вказаного періоду з 01.12.2008р. -02.12.2008р. в загальний період прострочки за який нарахована сума інфляційних втрат не вплинуло на правильність здійсненого ним розрахунок інфляційних втрат.
Разом з тим згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом стягненню підлягають три проценти річних з простроченої суми за період з 03.12.2008р. по 31.05.2010р. в розмірі 484,40 грн.
В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми трьох процентів річних суд відмовляє, з огляду на те, що позивач нарахував 3% річник в період з 01.12.2008р. -02.12.2008р. в якому відсутня прострочка.
Крім того, позивач на підставі п. 14.2 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату товару пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача, якій був здійснений за шість місяців з часу прострочення складає 918,98 грн.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Також позивач на підставі п. 14.4 договору просить суд стягнути з відповідача за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків визначених в договорі штраф у розмірі 20 % від обсягу виконаних на цей період поставок за договором.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
За розрахунком позивача штраф складає 2162,31 грн. Розрахунок штрафу відповідає вимогам законодавства, умовам договору та обставинам справи.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2000,13 інфляційних втрат, 484,40 грн. трьох процентів річних, 918,98 грн. пені, 2162,31 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги в частині стягнення збитків в розмірі 3000 грн., які полягають в понесених позивачем витратах на юридичну допомогу у зв'язку із захистом та відновленням свого порушеного права, то такі витрати не є збитками. Так, віднесення до збитків витрат товариства на правове обслуговування суперечить приписам статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюванню шкодою (збитками).
З огляду на викладене суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків в заявленій сумі.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 10811,54 грн.
2. Решту позовних вимог задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство № 3»(07330, Київської область, Вишгородський р-н., смт Димер, вул. Леніна, 64, код ЄДРПОУ 32786261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд-трейдінг»(02088, м. Київ, пров. Геофізиків, 12, код ЄДРПОУ 34895943) 2000 (дві тисячі) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 40 коп. 3% річних, 918 (дев'ятсот вісімнадцять) грн. 98 коп. пені, 2162 (дві тисячі сто шістдесят дві) грн. 31 коп. штрафу, 163 (сто шістдесят три) грн. 77 коп. витрат по сплаті державного мита та 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.