465/1334/25
2/465/2069/25
про залишення позовної заяви без руху
18.02.2025 м. Львів
суддя Франківського районного суду м. Львова Баран О.І., дослідивши матеріали позовної заяви за позовом
позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
відповідач: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: - , місце проживання: АДРЕСА_2 , інші персональні дані та засоби зв'язку не відомі),
предмет позову: визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
17 лютого 2025 року до Франківського районного суду м. Львова надійшла указана позовна заява, відповідно до якої позивач зазначає про факт настання смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка, ОСОБА_3 , із яким позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з 28.12.2022. Спадкодавець помер у Бахмутському районі Донецької області, не залишивши заповіту, а спадкоємцями першої черги є позивач - дружина спадкодавця, та відповідач - матір спадкодавця.
З урахуванням постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії просить суд визнати за нею право власності на спадкового майна, серед якого, два об'єкти нерухомого майна:
- гаражний бокс з оглядовою ямою № НОМЕР_2 , в автогаражному кооперативі «Південний», розташованому за адресою: м. Львів, вул. Аркаса М., буд. 1;
- земельна ділянка, площею 0,1008, із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, розташованої на території Липовецької сільської ради Перемишлянського району Львівської області.
Положеннями ч. 1 ст. 4 Цивільно процесуального кодексу України (надалі по тексту -ЦПК України), визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Під час вивчення позовної заяви та доданих до неї матеріалів встановлено, що вони не відповідають вимогам ст. 175 ЦПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява, крім інших обов'язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Як убачається із копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 06.09.2017, спадкодавцю на праві власності належить земельна ділянка, із кадастровим номером 4623384900:09:000:0065.
Тож указана земельна ділянка є сформованою як об'єкт цивільних прав (ст. 79-1 ЗК України). При цьому, позивач у змісті позовних вимог ідентифікує її за площею, цільовим призначенням та розташуванням на території певної адміністративно-територіальної одиниці, що вказує на недотримання п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995, вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.
Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»), висновок про вартість майна є його невід'ємною частиною.
Проте, аналіз позовної заяви та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову щодо вимог майнового характеру, оскільки неможливо встановити вартість спірного майна.
Позивач в позові вказав ціну позову - 374395,50 грн., але будь-яких доказів на підтвердження ринкової вартості майна на день подання позовної заяви (зокрема звіту про оцінку майна, висновку експерта) не було надано, а також не наведено обставин і не зазначено доказів щодо неможливості визначення його дійсної вартості на час звернення до суду з позовом та, відповідно, визначення реальної ціни позову.
Отже, для правильного визначення ціни позову необхідно встановити ринкову вартість майна щодо якого заявлено вимогу на день подання позовної заяви до суду.
Крім цього, статтею 30 ЦПК України, встановлено, що позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Так, з позову вбачається, що спір стосується нерухомого майна, тобто позов необхідно пред'являти за місцем знаходження такого майна, однак оскільки позов заявлено відносно декількох об'єктів нерухомого майна - за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Проте, у даному випадку з наданого позову та його вимог, суддя не має можливості визначити його підсудність та відкрити провадження у справі, за відсутності відомостей щодо оцінки майна та його вартості станом на 17.02.2025, що є необхідним в даній категорії спору, оскільки позовні вимоги пред'явлено одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, а саме: гаражного боксу та земельної ділянки.
У протилежному випадку рішення судді про підсудність справи Франківському районному суду м. Львова гуртувалося б виключно на припущенні про те, що вартість гаражного боксу є вищою, ніж 0,1008 га земельної ділянки, розташованої неподалік м. Львова.
З огляду на наведене, суддя дійшов висновку, що позивач зобов'язана долучити до позовної заяви документи щодо вартісної оцінки двох вищезазначених об'єктів нерухомого майна станом на 17.02.2025.
Частиною восьмою статті 43 ЦПК України визначено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Відповідно до статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до пункту 8 глави 11 розділу IІ Правил діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5, копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи та є підставою для скасування судового рішення у справі (постанова Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17).
Тож позивачу слід також виконати вимоги щодо надання належним чином засвідчених копій.
Оскільки позовна заява містить недоліки, то суддя відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України, передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Разом із тим, суддя роз'яснює, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 175, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву - залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у встановлені строки, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Баран О.І.