Провадження № 22-ц/803/672/25 Справа № 214/6607/21 Суддя у 1-й інстанції - Євтушенко О. І. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
18 лютого 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу №214/6607/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Євтушенка О.І., -
В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до відповідача, остаточно просив суд стягнути із ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання їх повнолітньої доньки, яка продовжує навчання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду та до 16.06.2023 - дати зміни реєстрації місця проживання ОСОБА_3 .
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що 23.02.1996 сторони уклали шлюб, зареєстрований Центрально-Міським Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.12.2020 шлюб було розірвано. Від шлюбу вони мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після досягнення повноліття донька продовжила навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, термін навчання - до 30.06.2024, у зв'язку з чим ніде не працює, не має власних доходів та потребує матеріальної допомоги з боку батьків на її утримання. Донька проживає разом із ним ( ОСОБА_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , де має зареєстроване місце проживання. Мати дитини ОСОБА_2 мешкає окремо від них та ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання доньки у добровільному порядку, витрачаючи зароблені кошти на задоволення лише власних потреб. Зважаючи на це, на думку ОСОБА_1 , відповідач не виконує покладений на неї ч.1 ст.199 СК України обов'язок з утримання доньки, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги.
Враховуючи, що під час розгляду справи судом донька ОСОБА_3 з 16.06.2023 змінила реєстрацію місця проживання, позивачем подано заяву про уточнення пред'явлених вимог шляхом чіткого визначення періоду стягнення з відповідача аліментів на його користь на утримання доньки: з моменту пред'явлення ним позову до суду та до 16.06.2023 (а.с.135, 136).
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2024 рокута ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що хоча третя особа ОСОБА_3 і навчалась на денній формі у місті Дніпро, але більшість часу перебувала за місцем реєстрації, оскільки, на той час в Україні діяв карантин і навчання було дистанційним.
Звертає увагу, що лише в 2023 році ОСОБА_3 переїхала до міста Дніпра, змінивши місце реєстрації з 20 червня 2023 року.
На адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача ОСОБА_5 зазначає, що оскаржуване рішення суду повністю відповідає вимогам законності та обґрунтованості, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Акцентує увагу на тому, що у справі щодо розірвання шлюбу позивача та відповідача було встановлено факт, який має для даної справи преюдиційне значення, проживання ОСОБА_3 з матір'ю. Даний факт було підтверджено під час розгляду справи в суді першої інстанції.
З серпня 2021 року ОСОБА_3 мешкала у гуртожитку АДРЕСА_2 , що вбачається з довідки Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, тобто окремо від обох батьків.
Разом з тим, зазначає, що наявність на час навчання ОСОБА_3 карантину на території України, не спростовує факту її навчання в університеті та проживання в гуртожитку у місті Дніпрі, а не разом з батьком, як зазначає позивач, не надаючи на підтвердження цього будь-яких належних доказів.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна у позову у даній справі складає 46 509,31 грн., що є меншим тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч.13 ст.7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що з 23.02.1996 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) перебували у шлюбі, зареєстрованому Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно 11.12.2020 (а.с.5).
Від шлюбу вони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13.03.2003 (а.с.6).
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.12.2020, ухваленим при заочному розгляді цивільної справи №214/5836/20, що набрало законної сили 05.01.2021, за позовом ОСОБА_2 шлюб між нею та ОСОБА_1 було розірвано (а.с.8, 9).
Як слідує з довідки №317 від 11.03.2021 (а.с.7), ОСОБА_3 у 2020 році вступила до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на денне відділення за державним замовленням (наказ про зарахування від 19.08.2020 №139 о/с), що включає в себе забезпечення курсантів відповідно до затверджених норм: грошовим, продовольчим, речовим та медичним забезпеченням; комунальними послугами. Диплом бакалавра ОСОБА_3 отримала 12.04.2024, здобувши кваліфікацію - ступінь вищої освіти «бакалавр», спеціальність «право» за освітньою програмою «Право «поліцейські».
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 , будучи матір'ю ОСОБА_3 , добровільно матеріальну допомогу на утримання доньки не надає, фактично донька перебуває на його матеріальному утриманні. Питання надання матеріальної допомоги на утримання доньки матір'ю у позасудовому порядку сторони вирішити не можуть, що визначає наявність спору.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції враховуючи те, що ОСОБА_3 перебувала на повному державному забезпеченні та отримувала матеріальну допомогу від обох батьків, а також, зважаючи на позицію третьої особи ОСОБА_3 щодо заявлених вимог, прийшов до переконання, що позивачем не доведено відповідність пред'явлення ним позову про стягнення аліментів інтересам самої ОСОБА_3 , а також наявність у нього права на пред'явлення такого позову з огляду на доведеність факту проживання його повнолітньої доньки окремо від позивача.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
За змістом ч.3 ст.199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчання, а також той з батьків, з яким вони проживають.
Згідно ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та неповнолітніми дочкою, сином.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними віку двадцяти трьох років.
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції враховував те, що ОСОБА_3 перебувала на повному державному забезпеченні та отримувала матеріальну допомогу від обох батьків, а також, зважаючи на позицію третьої особи ОСОБА_3 щодо заявлених вимог, прийшов до переконання, що позивачем не доведено відповідність пред'явлення ним позову про стягнення аліментів інтересам самої ОСОБА_3 , а також наявність у нього права на пред'явлення такого позову з огляду на доведеність факту проживання його повнолітньої доньки окремо.
Суд першої інстанції вирішуючи спір, дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи своє рішення тим, що ОСОБА_3 в спірний період з позивачем разом не проживала, останній зворотного (з наданням належних та допустимих доказів) не довів, тому відсутні підстави для стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_3 в період карантину проживала за місцем реєстрації та навчалась дистанційно, не можуть бути прийняти, оскільки, згідно позиції ОСОБА_3 , висловленої під час розгляду справи в суді першої інстанції, до вступу на навчання до Дніпропетровського державного університету, вона фактичного мешкала з матір'ю - ОСОБА_2 , а з початком навчання - у місті Дніпрі, тобто окремо від обох батьків. Окрім того, у ході розгляду справи кожен з батьків надав докази надання матеріальної допомоги на утримання ОСОБА_3 шляхом здійснення грошових переказів, що остання також підтвердила в судовому засіданні.
Разом з тим, проживання доньки разом з матір'ю до початку навчання підтверджуєтьсярішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року, зі змісту якого вбачається, що на момент вирішення спору про розлучення сторін у даній справі (тобто станом на грудень 2020 року) донька ОСОБА_3 мешкала з матір'ю ОСОБА_2 та перебувала на її утриманні.
Отже, колегія суддів не вбачає підстав для додаткового стягнення з матері грошових коштів, які вона і так надавала доньці.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду є безпідставними, оскільки грунтуються на незгоді с оскаржуваним рішенням, не спростовують правильність рішення суду, тому дане рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Відповідно ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Судді: