Провадження № 33/803/385/25 Справа № 185/9059/24 Суддя у 1-й інстанції - Самоткан Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
11 лютого 2025 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Бакумова О.С., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2024 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 гривні на користь держави.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 серпня 2024 року о 09 год. 35 хв. в м. Павлограді по вул. Полтавській, 45А, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Suzuki Grand Vitara» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, млява мова). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою адвокат Бакумов О.С., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що матеріали справи та протокол про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування 25.08.2024 року автомобілем та передачі цього автомобіля для керування іншій особі. В протоколі зазначено, що документи не вилучались.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні посилання на те, за допомогою якого технічного засобі водію пропонувалось пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. Відсутні також акт огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, направлення водія на визначення стану алкогольного сп'яніння у заклад охорони здоров'я.
До матеріалів справи долучено відеодиск з відеозаписом з бодікамери працівника поліції, при цьому у протоколі не зазначено технічного засобу, за допомогою якого зроблено запис.
Будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисник Бакумов О.С. у судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до довідки про доставку повідомлення останні були повідомленні про час та місце розгляду справи на 11 лютого 2025 року, завчасно, а саме 21 січня 2025 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадів, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З урахуванням того, що особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисник Бакумов О.С. належним чином та завчасно повідомлені про дату та час розгляду справи, про що свідчать довідки про доставку смс-повідомлення, у судове засідання не з'явились, а тому з метою своєчасного та належного розгляду справи у розумні строки, у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути подану апеляційну скаргу без їх участі.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 117426 від 25 серпня 2024 року; акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння під відеофіксацію; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25 серпня 2024 року; письмові пояснення ОСОБА_1 від 25 серпня 2024 року; рапорт працівника поліції від 25 серпня 2024 року; копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2907287 від 25 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП; копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2907852 від 25 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП; відеозапис.
Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного розгляду.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 117426 від 25 серпня 2024 року складеного у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП вбачається, що 25 серпня 2024 року о 09 год. 35 хв. в м. Павлограді по вул. Полтавській, 45А, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Suzuki Grand Vitara» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, млява мова). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
У протоколі зазначено, що подія зафіксована на технічний засіб (бодікамеру) 795580.
У графі “Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено “відмовився». Надав на окремому аркуші.
Вказано, що тимчасово документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався.
Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст.268 КУпАП, повідомлено місце розгляду справи, однак останній відмовився від підпису у протоколі.
З рапорту інспектора ВРПП Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області вбачається, що 25.08.2024 року о 09-50 годині під час обслуговування виклику за фактом порушення ПДР за адресою: м.Павлоград, вул. Полтавська, 45, був зупинений автомобіль «Suzuki Grand Vitara» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм було виявлено явні ознаки алкогольного сп'яніння. Водієві запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, на що він відмовився. Подія зафіксована на службову бодікамеру. Автомобіль було припарковано на парковці Автомір (а.с.5).
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода. Від проходження огляду за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager та від підпису у Акті ОСОБА_1 відмовився, що було зафіксовано на відеокамеру.
Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування, складеного о 10-05 годин 25 серпня 2024, в результаті огляду, проведеного поліцейськими, у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки сп'яніння: хитка хода, характерний запах алкоголю з порожнини рота, млява мова. Від огляду у медичному закладі, водій відмовився.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозапис, який міститься на одному диску, долученого до матеріалів справи.
Так, на відеозаписі зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду для визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
Крім того, згідно переглянутих в судовому засіданні відеозаписів, наданих працівниками поліції, встановлено, що автомобіль «Suzuki Grand Vitara» д.н.з. НОМЕР_1 , рухається по проїзній частині, після чого даний автомобіль зупиняється та з водійського сидіння на вимогу працівника поліції ОСОБА_1 відмовляється виходити. Також, при перегляді відеозаписів встановлено, що водій ОСОБА_1 відмовився виконати вимогу працівника поліції щодо проходження ним огляду на визначення стану сп'яніння.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з явними ознаками сп'яніння та відмовився від проходження запропонованого працівниками поліції огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі.
Отже зазначені на вказаному відеофайлі фактичні обставини, а також зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення, рапорті співробітника поліції інформації спростовують твердження сторони захисту.
Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.2.9 «а», п.2.5 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
На переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння при обставинах встановлених постановою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2024 року, чим було порушено вимоги п.2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КупАП.
У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення.
Аналізуючи апеляційні доводи сторони захисту про належність такого доказу, як протокол про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ч.1 ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 117426 від 25 серпня 2024 року, 25 серпня 2024 року о 09 год. 35 хв. в м. Павлограді по вул. Полтавській, 45А, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Suzuki Grand Vitara» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, млява мова). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Будь-яких суперечностей або неточностей протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містить, у ньому у повній мірі зазначено суть та ознаки вчиненого адміністративного правопорушення, місце його вчинення, вірно зазначено пункт Правил дорожнього руху, порушений водієм, а також інші необхідні дані, передбачені положеннями ч.1 ст. 256 КупАП.
Апеляційні доводи про те, що суть адміністративного порушення сформулювала таким чином, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння - не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 ставиться у провину саме його відмова, як особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП, про що і зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 117426 від 25 серпня 2024 року.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить зазначення даних про технічний запису, то вони є безпідставними, оскільки в п. 10 протоколу зазначено номер технічного засобу відеозапису 795580.
Відповідно до матеріалів справи, працівниками поліції під час огляду водія ОСОБА_1 були застосовані спеціальні технічні засоби відеозапису, тому проводити огляд останнього у присутності свідків не було необхідності. Запрошення понятих для участі у проведенні огляду водія на перебування у стані алкогольного сп'яніння, не передбачено законодавством.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 117426 від 25 серпня 2024 року, щодо ОСОБА_1 , є належним доказом, він містить усі необхідні дані, передбачені положеннями ч.1 ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року №1376 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941.
Обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності судом не встановлено та стороною захисту надано не було.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2024 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу адвоката Бакумова Олексія Сергійовича, який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко