Справа № 495/13030/23
Номер провадження 1-кп/495/304/2025
18 лютого 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту обвинуваченій по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за №42024162240000001 від 10 січня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України
сторони кримінального провадження:
прокурори Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 ОСОБА_3
обвинувачені ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_4
захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4
встановив:
До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшло кримінальне провадження № 42024162240000001 від 10 січня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 311, ч.3 ст. 313, ч.2 ст. 317 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
І. Короткий виклад фактичних обставин даного кримінального провадження та змісту поданого стороною захисту клопотання.
Прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_4 ,враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання ії винуватою, а саме те, що досудове розслідування інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 років ,враховуючи, що на даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачені та свідки, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, прокурор вважає що запобігання вищевказаним ризикам можливо при здійсненні певного контролю за поведінкою обвинуваченої з боку працівників поліції з обранням у відношенні обвинуваченої домашнього арешту в нічний час доби
ІІ. Позиція учасників судового засідання
Прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_4 .
Обвинувачена ОСОБА_4 та ії захисник ОСОБА_8 не заперечували проти продовження відносно неї запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту.
ІІІ. Оцінка та висновки суду
При вирішення питання про наявність підстав для зміни запобіжного заходу, суд виходить із таких міркувань:
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Стаття 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» гарантує право на свободу та особисту недоторканність, а тому є ключовим елементом захисту прав особи. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні у справі «Де Вілде, Оомс і Версип проти Бельгії» (De Wilde, Ooms and Versyp v. Belgium) від 18 червня 1971 року, це право є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Особиста свобода є фундаментальною умовою, якою кожен повинен користуватися, і позбавлення якої дуже ймовірно матиме прямий і негативний вплив на користування багатьма іншими правами. Звідси випливають основні принципи, які Суд застосовує при розгляді справ за статтею 5 насамперед принцип презумпції свободи.
Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції (див. рішення у справі «Вікс проти Сполученого Королівства» (Weeks v. the United Kingdom), від 2 березня 1987 року, пункт 40, Серія A № 114). Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (див. рішення у справах «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy) [ВП], № 26772/95, пункт 170, ECHR 2000-IV).
Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення у справі «Нештак проти Словаччини» (Nest'ak v. Slovakia), № 65559/01, пункт 74, від 27 лютого 2007 року)
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному,обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи,яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за вмотивованим клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків, наявність у підозрюваного обвинуваченого постійного місця роботи чи навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів, наявність повідомлення особи про підозру у вчинені іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди у завдані якої обвинувачується особа.
На підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання ії винуватю, а саме те, що досудове розслідування інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на понад 5 років ,враховуючи, що на даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачені та свідки, обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає що запобігання вищевказаним ризикам можливо при здійсненні певного контролю за поведінкою обвинуваченої з боку працівників поліції з продовженням у відношенні обвинуваченої домашнього арешту в нічний час доби.
Крім того, відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні зобов'язання:
-не залишати в період часу з 22-00 до 06-00 місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора або суду;
- прибувати за кожною вимогою до суду,
- не відлучатися за межі Білгород-Дністровського району Одеської області без дозволу суду
- утримуватися від спілкування зі свідками,
- здати на зберігання до Білгород-Дністровського відділу Державної міграційної служби України (Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Військової Слави,25) свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 194, 331, 369-372, 392-395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби у відношенні ОСОБА_4 - задовольнити
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного мешкання обвинуваченої, а саме: АДРЕСА_1 із забороною їй залишати місце свого проживання у певний період часу з 22 -00 годин до 00-00 по 06.00 годин , строком на 2 місяці, тобто по 18 квітня 2025 року включно.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні зобов'язання:
-не залишати в період часу з 22-00 до 06-00 місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора або суду;
- прибувати за кожною вимогою до суду,
- не відлучатися за межі Білгород-Дністровського району Одеської області без дозволу суду
- утримуватися від спілкування зі свідками,
- здати на зберігання до Білгород-Дністровського відділу Державної міграційної служби України (Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Військової Слави,25) свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Попередити обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про наслідки ухилення від покладених на неї обов'язків, а саме у разі їх недотримання або порушення може бути обраний більш жорсткий запобіжний захід
Ухвалу направити для виконання до РВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області.
Повний текст ухвали оголошено в 17 годин 45 хвилин 18.02.2025 р.
Суддя: ОСОБА_1