про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
14 лютого 2025 рокуСправа № 495/977/25
Номер провадження 1-кс/495/331/2025
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгороді-Дністровському клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Білгорода-Дністровського Одеської області, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, неповнолітніх дітей на утриманні немає, із середньою технічною освітою, будівельника, не депутата, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України,
14.02.2025 слідчий СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з клопотанням (вхід. №3974/25) про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження №12025162240000220 від 12.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України.
Виклад обставин, зазначених у клопотанні
12 лютого 2025 року приблизно о 12 годині 30 хвилин, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи на території кладовища, розташованого між вулицями Тіверська та Василя Стуса в місті Білгород-Дністровський, Одеської області, нехтуючи громадською моральністю у сфері шанобливого ставлення до померлих та їх місць поховання, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, демонструючи зневагу до встановлених у суспільстві правил поведінки, негативне ставлення до суспільних відносин, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи, традиції та релігійні положення щодо поховання померлих та вияву поваги до пам'яті покійних, маючи на меті наругу над могилами померлих, відкрито та зухвало вважаючи, що його діям ніхто не зможе перешкодити, могили сержанта ОСОБА_7 (05.10.1970-04.09.2024), який був військовослужбовцем застосовуючи фізичну силу шляхом ривку в місці поховання вищевказаного військового Збройних Сил України, зірвав з металевої конструкції флагштоку прапор України, своїми діями вчинивши наругу над могилою, особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації і чим осквернив вказану могилу та спричинив шкоду моральним засадам суспільства в частині поваги до померлих та місць їх поховання, з хуліганських мотивів.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, за ознаками: наруга над могилою особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з хуліганських мотивів.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297, відповідно до ст.ст.42, 276, 277 та 278 КПК України, повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровський, Одеської області, громадянина України, українця який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, у тому числі: протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_8 від 13.02.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 12.02.2025 року, протоколом огляду місця події від 12.02.2025 року, протоколом проведення слідчого експерименту з свідком ОСОБА_9 від 13.02.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 13.02.2025 року, протоколом проведення слідчого експерименту з свідком ОСОБА_10 від 13.02.2025 року.
Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 тяжкого кримінального правопорушенн, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам.
Позиції сторін
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечували проти застосування домашнього арешту, просили застосувати нічний домашній арешт.
Мотивація суду
Відповідно до положень ст.176 КПК України передбачені такі види запобіжних заходів: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно правової позиції викладеної в рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Наявність обґрунтованої підозри
В рамках кримінального провадження №12025162240000220 від 12 лютого 2025 року, 13 лютого 2025 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України - наруга над могилою особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з хуліганських мотивів.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у скоєнні злочину підтверджується зібраними в ході проведення досудового розслідування доказами.
Слідчий суддя наголошує, що на даному етапі досудового розслідування при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, повноваження слідчого судді обмежуються оцінкою доказів на предмет їх переконливості щодо висновку про можливість вчинення кримінального правопорушення за конкретних обставин та конкретною особою, а отже мова йде виключно про обґрунтоване припущення.
Очевидних невідповідностей змісту повідомлення про підозру ОСОБА_4 вимогам ст. 277 КПК України у судовому засіданні не встановлено.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч.2 ст.177 КПК України). Оскільки в процесуальному законодавстві немає чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідчий суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Дослідивши надані до клопотання матеріали, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення було доведено ознаки можливого складу злочину. Надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що кваліфікуються за ч. 3 ст. 297 КК України.
Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177КПК України і на які вказує слідчий чи прокурор
Слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1ст. 194 КПК України).
Так слідчим у клопотанні було зазначено, що підозрюваний ОСОБА_4 :
1 - переховуватись від органів досудового розслідування, суду, оскільки ОСОБА_4 , підозрюється у скоєнні тяжкого злочину в умовах воєнного стану, за який законом передбачено покарання від 4 до 5 років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування.
При визначенні ймовірності переховування підозрюваним від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Окрім того, Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, дія якого продовжено відповідними Указами Президента України. Вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз'яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, щодо оцінки ризиків, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, рекомендовано як відповідний ризик ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні. Встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження підтверджують наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
2- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, на теперішній досудове розслідування не завершено, а тому, підозрюваний ОСОБА_4 , матиме можливість ухилення від слідства з метою перешкоджання встановленню органом досудового розслідування всіх об'єктивних обставин кримінального правопорушення, чи незаконного перетину державного кордону України.
3 - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Оцінюючи питання про ризик втечі ЄСПЛ зазначає,що він має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v.Moldova (Бекчиєв проти Молдови) §58).
Відповідно до правової позиції Європейського суду відсутність в особи роботи та сім'ї не є доказом того, що вона може схилиться до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця роботи не є доказом того, що особа зникне (Пшевечерський проти Росії від 24 травня 2003 року).
Як зазначено в абзаці 36 Рішення ЄСПЛ по Справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.05.2010 суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень, державні органи можуть виправдано вважати, що такий ризик існує.
Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні
У клопотанні слідчим зазначено, а прокурором в судовому засіданні підтверджено, що при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 слід врахувати, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж нічний домашній арешт не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає характеру вчиненого злочину, особі підозрюваного та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити її до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдови» зазначив, що домашній арешт також являє собою позбавлення свободи і встановлюючи порушення ст. 5 Конвенції визнав критерії, за якими оцінюється законність тримання особи під вартою прийнятними стосовно періоду тримання заявника під домашнім арештом.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Зі змісту ст.181 КПК України слідує, що домашній арешт, як вид запобіжного заходу, може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу, так само як і про його продовження, суд для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, має врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці із покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд враховує те, що досудове розслідування на даний час не завершене, справа не направлена з обвинувальним актом до суду, ОСОБА_4 є раніше не судимим, із середньою технічною освітою, будівельник, розлучений, неповнолітніх дітей на утримання не має, не депутат, а також те, що необхідно забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти ризику/ризикам, передбачених у п.1, 3, 4, 5, ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, тому є підстави вважати, що підозрюваний, знаючи про покарання яке передбачає лише позбавлення волі, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочинів, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування; може незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваному ОСОБА_4 відомі їх анкетні дані та місця проживання, та яких на теперішній час допитано лише на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом підозрюваного, внаслідок психологічного тиску шляхом погроз або вмовляння, можуть змінити показання, або ухилятись від з'явлення для давання показань; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки перебуваючи на свободі підозрюваний ОСОБА_4 , матиме можливість ухилення від органів досудового розслідування та суду з метою перешкоджання встановленню всіх об'єктивних обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В наслідок збройної агресії російської федерації, Україною з 24.02.2022, згідно відкритих даних, не контролюється орієнтовно 20 відсотків власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску. Існують також способи виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які відносяться до категорії військовозобов'язаних, і через офіційні пункти пропуску, до прикладу, з волонтерською місією тощо. Таким чином існує реальна можливість переховування підозрюваного ОСОБА_4 за кордоном і на тимчасово окупованих територіях України.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає вчиненому кримінальному правопорушенню, особі обвинуваченого та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи до суду на першу вимогу.
Враховуючи викладене слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту із покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на два місяці тобто до 13 квітня 2025 року включно.
Також в силу дії ч. 3 ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий: негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 181, 186, 194, 196, 331 ч.3, 369-372, 376 ч.2 КПК України, слідчий суддя,
Підозрюваного ОСОБА_4 негайно звільнити з-під варти у залі суду.
Клопотання ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушенняь, передбачених ч. 3 ст. 297 КК України запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за місцем його проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 строком на два місяці, тобто до 13.04.2025 включно.
Покласти напідозрюваного ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України такі обов'язки:
п. 1 цілодобово перебувати за місцем свого проживання;
п. 2 прибувати до слідчого, який здійснює досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, прокурора, який здійснює процесуальне керівництво в рамках цього кримінального провадження або суду за першим викликом;
п. 3 утримуватись від спілкування зі свідками щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у кримінальному провадженні №12025162240000220;
п. 4 повідомляти службову особу (слідчого, прокурора) або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
п. 5 здати на зберігання до СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, якщо такий є, а також інші документи, що дають право на виїзд з України.
Попередити підозрюваного ОСОБА_4 про наслідки ухилення від покладених на нього обов'язків, а саме у разі їх недотримання або порушення може бути обраний більш жорсткий запобіжний захід. Роз'яснити підозрюваному положення ч.5 ст. 181 КПК України, а саме: працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись до житла цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати засоби контролю.
Копію ухвали направити для виконання до СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та підлягає до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її винесення.
Дата та час оголошення повного тексту ухвали: 19.02.2025 о 16:40 год.
Слідчий суддя ОСОБА_11