Провадження № 33/803/256/25 Справа № 183/3624/24 Суддя у 1-й інстанції - Фролова В. О. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
11 лютого 2025 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу адвоката Луковенка А.А., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності,
Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року, провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.03.2024, о 10:45 годині в Дніпропетровській області, м. Новомосковськ, по вул.195-ї Стрілецької Дивізії, б.3, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом TOYOTA RAV4 д.н.з. НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху праворуч, не переконалася, що це буде безпечним, здійснила наїзд на автомобіль MAZDA6 д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв в місці паркування транспортних засобів, чим порушила п. 10.1 Правил дорожнього руху, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою адвокат Луковенко А.А., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою закрити провадження у справі за відсутністю в діях складу правопорушення.
Просив визнати причини пропуску строку поважними.
Вважає рішення суду передчасним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що судом не було в повному обсязі досліджено матеріали справи.
Вказує, що доказів, які б підтверджували участь саме ОСОБА_1 в ДТП працівниками поліції до матеріалів справи не додано. Відповідно до відеозапису встановити особу водія неможливо. Вказує, що автомобіль Тойота НОМЕР_1 оглянуто не було, і факт наявності пошкоджень встановлено не було.
В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисник Луковенко А.А., потерпіла ОСОБА_2 не з'явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Даних про поважність причини неявки, клопотання про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до довідок про доставку повідомлень, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисник Луковенко А.А., потерпіла ОСОБА_2 судовий виклик на 11.02.2025 року отримали завчасно, тобто 21.01.2025 року.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи за відсутності учасників процесу, відповідно до приписів ч. 6 ст. 294 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Розглядаючи клопотання про поновлення апелянту строків апеляційного оскарження зазначеної судової постанови, апеляційний суд вважає доводи апелянта слушними. На думку апеляційного суду, наявні підстави для поновлення строків апеляційного оскарження постанови як пропущені із поважних підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Диспозицією ст. 124 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає при порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Як вбачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №674511 від 09.04.2024 року, який складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП;
- рапорт отриманої інформації зі служби 102, відповідно до якого 12.03.2024 о 17.58 надійшло повідомлення про те, що за адресою: Новомосковський район, м. Новомосковськ, вул.195-ї Стрілкової Дивізії, буд.3, заявниці виявила пошкодження бамперу автомобіля MAZDA 6 д.н.з. НОМЕР_2 , яке поставила о 09:00 годині. Заявниця ОСОБА_2 ;
- схему до місця ДТП та фототаблицею транспортних засобів;
- пояснення ОСОБА_2 від 12.03.2024, відповідно до якого остання вказала, що 11.03.2024 о 09:00 годині вона припарку вала свій транспортний засіб по вул.195-ї Стрілкової дивізії, 3, а коли повернулася, виявила, що транспортний засіб пошкоджено: задній бампер, стоп зі сторони водія зліва. Після чого звернулася до лінії 102;
- повідомлення про запрошення до підрозділу поліції Бондаренко Н.П. для складання протоколу про адміністративне правопорушення;
- рапорт інспектора ВРПП Новомосковського РВП про нез'явлення ОСОБА_1 до підрозділу поліції для складання протоколу про адміністративне правопорушення;
- досліджений в судовому засіданні відеозапис, який знаходиться на DVD -R диску, долученому до матеріалів адміністративного правопорушення, а саме: зафіксовано момент паркування автомобілю TOYOTA RAV 4 білого кольору, належного ОСОБА_1 , поряд з автомобілем MAZDA 6 червоного кольору, який належав ОСОБА_2 , та зіткнення транспортних засобів вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення (00:17 с.); залишення місця паркування автомобілю TOYOTA RAV 4 білого кольору, на правому боці якого зафіксована червона смужка від транспортного засобу ОСОБА_2 (01:02 с.).
Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції, повно, всебічно та об'єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що вона не порушувала Правил дорожнього руху, на увагу суду не заслуговують, враховуючи наступне.
Згідно із п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила ( пункт 1.4 ПДР).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків ( пункт 1.5 ПДР).
Згідно із п.2.3.б Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з п.10.1 Правил дорожнього руху, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1 Правил дорожнього руху України (далі- ПДР), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність її вини у вчиненні даного адміністративного правопорушення, оскільки виходячи зі змісту вищезазначених положень Правил дорожнього руху України, саме на водієві лежить обов'язок щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, водій повинен дотримуватись ПДР і може розраховувати на дотримання цих Правил будь-якою іншою особою, яка бере участь у русі.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
При розгляді даної справи апеляційний суд враховує рішення ЄСПЛ у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, у якому Суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Як вбачається з оскаржуваної постанови місцевий суд мотивуючи своє рішення про необхідність закриття провадження у справі зазначив, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення вчинене 11.03.2024 року.
Станом на час розгляду справи, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП, тримісячний строк накладення адміністративного стягнення сплив 11.06.2024 року.
Оскільки провадження у справі підлягає закриттю, суддею не надається оцінка доказами, не встановлюються обставини справи та не вирішувалось питання щодо винуватості чи невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
З такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Приписи ст. 247 КУпАП є імперативними, а отже вказують на те, що суд у разі закінчення строків повинен лише закрити справу і не вирішувати жодних інших питань.
Положеннями ч. 2 ст. 38 КУпАП визначено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій і четвертій цієї статті.
При цьому, слід враховувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року (справа №308/8763/15-а), згідно якої п.7 ч.1 статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
Матеріали даної справи свідчать про те, що інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, вчинено 11.03.2024 року, та станом на день розгляду справи у суді першої інстанції 16 вересня 2024 року спливли строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП є законним, оскільки ґрунтується на матеріалах справи, які були надані та перевірені судом у їх сукупності.
Оскільки судом правильно та повно встановлено фактичні обставини справи і необхідність у використанні спеціальних знань відсутня, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення цих клопотань.
Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд,-
Клопотання адвоката Луковенка Антона Андрійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року, - задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу адвоката Луковенка Антона Андрійовича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року, якою провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: О.Ю. Іванченко