Провадження № 33/803/612/25 Справа № 187/2346/24 Суддя у 1-й інстанції - Говоруха В. О. Суддя у 2-й інстанції - Кононенко О. М.
12 лютого 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Кононенко О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Коровай А.А. на постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року, щодо:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
за участі:
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
його представника Коровай А.А.
в режимі відеоконференції
потерпілого Вишник А.С.
Цією постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік; за ст. 122-4 КУпАП у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ст. 124 КУпАП у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ст. 36 КУпАП остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
При обставинах, зазначених в оскаржуваній постанові, 18.12.2024 близько 16-00 години за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Іванівка, автодорога Т0412, водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 керував автомобілем «Ауді А6» н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини роту, хитка хода, від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, 18.12.2024 близько 16-00 години, с. Іванівка, автодорога Т0412 водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Ауді А6» н.з. НОМЕР_1 та не впорався з керуванням автомобіля здійснив виїзд на смугу зустрічного руху автомобілів та здійснив ДТП з автомобілем «Ауді А4» н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . В результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3б), 12.3, 13.1 ПДР, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП України.
При цьому, 18.12.2024 близько 16-00 години, с. Іванівка, автодорога Т0412, водій ОСОБА_1 керував автомобілем, вчинив дорожньо-транспортну пригоду та покинув місце вчинення ДТП до прибуття працівників поліції. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 а) ПДР, відповідальність за що передбачена ст. 122-4 КУпАП України.
В апеляційній скарзі адвокат Коровай А.А. просить скасувати постанову на винести нову, якою визнати ОСОБА_1 винним за ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та закрити провадження у справі за ст. 122-4 та ст. 130 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, як в протоколах про адміністративні правопорушення, так і в постанові суду не було встановлено та не було підтверджено відповідними доказами обов'язкових ознак адміністративного правопорушення, а саме місця та часу його вчинення, що є порушенням ст.ст. 256, 280, 283 КУпАП.
Крім того вказує на відсутність доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції, відмовившись при цьому від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. Вказує, що ОСОБА_1 сам підтвердив факти вживання алкоголю, проте суду не було надано доказів, що останній керував транспортним засобом.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити. Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні не визначився зі своєю позицією щодо апеляційної скарги адвоката.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, виходжу з наступного.
Оскільки висновки суду стосовно доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення та правильність правової кваліфікації його дій за ст. 124 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги про відсутність в його діях складу даних адміністративних правопорушень, є необґрунтованими і безпідставними.
Так, висновок щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 199588 від 18 грудня 2024 року, за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП; рапортом, згідно якого на службу 102 надійшло повідомлення, невідомий на автомобілі Ауді чорного кольору їхала по зустрічній смузі та вдарила авто заявника, чим пошкодила крило та дзеркало; відеозаписом за нагрудної камери поліцейських, згідно якого ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку; протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 199620 від 18 грудня 2024 року, за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Зазначені вище докази, є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.
Досліджені та перевірені місцевим судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, тобто залишенні місця ДТП, а також відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що охоплюються складом адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Доводи апеляційної скарги про те, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксований на відеозаписі, що в свою чергу свідчить про відсутність складу даних правопорушень, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що первинною подією було настання ДТП за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подія якої не оскаржується в апеляційній скарзі. Дана ДТП, відповідно до протоколу, мала місце близько 16.00 годині на території с. Іванівка. Далі, відповідно до протоколу за ст. 122-4 КУпАП, водій також, близько 16.00 години залишив місце ДТП, вчинена на території с. Іванівка.
Тобто фактично факт керування водієм ОСОБА_1 автомобілем підтверджується даними обставинами.
Посилання ОСОБА_1 на те, що він міг допустити зіткнення з іншим автомобілем через те, що його відволік собака, який також знаходився в салоні його автомобіля, проте він не відчув зіткнення через те, що в автомобілі гучно грала музика, не є прийнятними, оскільки потерпілий ОСОБА_2 застосовував звуковий сигнал в момент настання ДТП.
Що стосується того, що за ствердженнями ОСОБА_1 під час складання відносно нього протоколу за ст. 130 КУпАП він не керував транспортним засобом, також не приймаються до уваги.
Так, за версією ОСОБА_1 , під час приїзду співробітників поліції, він перебував поруч з автомобілем, оскільки в нього закінчилося пальне. Під час очікування, він вживав алкогольні напої, оскільки чекав на друзів, які заправлять його автомобіль та сядуть за кермо.
Однак, як було встановлено місцевим судом, відеозапис не містить пояснень ОСОБА_1 про відсутність технічних перешкод керувати автомобілем через закінчення палива чи вживання алкоголю після зупинки автомобіля. Тобто, такі ствердження ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду не можуть бути прийняті до уваги.
За наведеного, не знайшов свого підтвердження довод апеляційної скарги щодо оскарження факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , та як наслідок, не причетності до вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо стверджень в апеляційній скарзі з посиланням на наявність розбіжностей в часі вчинення інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 130 КУпАП, то вони не є слушними, оскільки первинно, о 16.00 години, мало місце ДТП, що не заперечується самим ОСОБА_1 , а також підтверджується потерпілим ОСОБА_2 , який застосовував екстрену зміну напрямку руху, з метою уникнення зіткнення, а також застосував звуковий сигнал, після чого ОСОБА_1 не зупинившись, залишив місце ДТП і через незначний проміжок часу після згаданих вище подій відносно ОСОБА_1 було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тобто, усі правопорушення вчинені ОСОБА_1 , хоча і мають різну правову кваліфікацію, проте вчинені ОСОБА_1 в один проміжок часу.
З огляду на вищенаведене, при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 268, 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинені правопорушення, а винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованих адміністративних правопорушень, є доведеною поза розумним сумнівом.
З огляду на викладене, накладене на ОСОБА_1 стягнення узгоджується з вимогами ст. 33 КУпАП і його розмір, визначений в межах санкціях ст. 122-4 та ст. 130 КУпАП, відповідно до ст. 36 КУпАП, а відтак, приходжу до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді, без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу адвоката Коровай А.А., - залишити без задоволення.
Постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року, щодо ОСОБА_1 , у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Кононенко