справа № 492/38/24
провадження № 2/492/158/25
Іменем України
03 лютого 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
встановив:
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕНТ ІНВЕСТ УКРАЇНА» (далі за текстом - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА»), яке змінило найменування на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (далі за текстом - ТОВ «СВЕА ФІНАНС») звернулось до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 78040,00 грн., а також судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» (далі за текстом - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ») та ОСОБА_1 були укладені: в електронному вигляді на веб-сайті кредитодавця, розміщеного за адресою: https://bananacredit.com.ua/, договір про надання фінансового кредиту № 01900-09/2022 від 03 вересня 2022 року, згідно з умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» надало кредит у сумі 6400,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 02 жовтня 2022 року, на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 отримав кредит у вказаній сумі та зобов'язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитними коштами; в електронному вигляді на веб-сайті кредитодавця, розміщеного за адресою: https://zecredit.com.ua/, договір про надання фінансового кредиту № 07742-09/2022 від 09 вересня 2022 року, згідно з умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» надало кредит у сумі 3400,00 грн. строком на 25 днів, тобто до 03 жовтня 2022 року, на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 отримав кредит у вказаній сумі та зобов'язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитними коштами. Відповідно до договору факторингу № 14042023 від 14 квітня 2023 року, укладеного між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», назву якого було змінено на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ», до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаними договорами про надання фінансового кредиту на загальну суму заборгованості у розмірі 78040,00 грн. Враховуючи, що до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаними договорами, а відповідач добровільно не повернув кредитні кошти, а також не сплатив відсотки за користування кредитними коштами позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явився, але просив суд про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, у разі повторної неявки відповідача у судове засідання не заперечував проти заочного розгляду справи, про що зазначив у позовній заяві, поданій до суду.
Відповідач про дату, час та місце судового засідання двічі поспіль повідомлявся належним чином, однак у судове засідання повторно не з'явився.
Так, судом, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, надсилалась судова повістка про виклик до суду за адресою місця проживання відповідача, зареєстрованою у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовим конвертом з судовою повісткою, що повернулась до суду з довідкою відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», свідчить про неможливість вручення відповідачу судової повістки, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручено відповідачу належним чином.
Крім того, відповідач про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 08 год. 35 хв. 11 листопада 2024 року, повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому судової повістки.
Клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив до суду не подав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.
Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Отже, відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві поспіль неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.
Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.
Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, беручи до уваги дві поспіль неявки відповідача в судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача, який з 08 січня 2024 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, до ухвалення даного рішення жодного разу в судове засідання не з'явився, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов'язком з'явитись в судове засідання за викликом, знехтував.
Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.
Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у поданій ним до суду позовній заяві, щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов'язального права, пов'язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов'язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ», та ОСОБА_1 (а. с. 11, 27), відповідачем у справі, в електронному вигляді на веб-сайті кредитодавця, розміщеного за адресою: https://bananacredit.com.ua/, було укладено договір про надання фінансового кредиту № 01900-09/2022 від 03 вересня 2022 року, згідно з умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» надало кредит у сумі 6400,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 02 жовтня 2022 року, на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 , відповідач у справі, отримав кредит у вказаній сумі та зобов'язався повернути кредит та за користування кредитними коштами сплатити проценти у розмірі 1920,00 грн. (а. с. 22-26).
Між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ», та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, в електронному вигляді на веб-сайті кредитодавця, розміщеного за адресою: https://zecredit.com.ua/, було укладено договір про надання фінансового кредиту № 07742-09/2022 від 09 вересня 2022 року, згідно з умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» надало кредит у сумі 3400,00 грн. строком на 25 днів, тобто до 03 жовтня 2022 року, на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 , відповідач у справі, отримав кредит у вказаній сумі та зобов'язався повернути кредит та за користування кредитними коштами сплатити проценти у розмірі 2125,00 грн. (а. с. 6-10).
Як вбачається з листа № 3767 від 11 грудня 2023 року, виданого ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (далі за текстом - ТОВ «УПР»), витягів з додатків до вказаного листа, на підставі договору на переказ грошових коштів № ФК-150920 від 15 вересня 2020 року, укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «УПР», на банківську карту НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , відповідачу у справі, були перераховані грошові кошти у сумі 6400,00 грн. 03 вересня 2022 року, 3400,00 грн. 09 вересня 2022 року (а. с. 12 зворотна сторона, 28 зворотна сторона).
Між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (а. с. 38 зворот - 41, 41 зворот - 44), назву якого було змінено на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (а. с. 58-59), та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ», первісним кредитором, укладено договір факторингу № 14042023 від 14 квітня 2023 року, згідно з умовами якого позивач набув право вимоги до відповідача (а. с. 16-18, 32-34).
Згідно з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 14042023 від 14 квітня 2023 року, який є додатком № 1 до вказаного договору факторингу, витягу з вказаного реєстру до позивача була передана вимога до відповідача за договорами про надання фінансового кредиту: № 01900-09/2022 від 03 вересня 2022 року на загальну суму 25760,00 грн., з якої 6400,00 грн. сума основного боргу за кредитом та 19360,00 грн. сума нарахованих процентів; № 07742-09/2022 від 09 вересня 2022 року на загальну суму 13260,00 грн., з якої 3400,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 9860,00 грн. сума заборгованості за процентів, що підтверджується розрахунками заборгованості від 01 грудня 2023 року (а. с. 14-16, 19 зворотна сторона - 20, 21, 30-31, 35 зворотна сторона - 36, 37).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення частини 1 статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3 статті 207 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідач у справі, шляхом власноручних введень одноразових ідентифікаторів, отриманих від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ», прийняв публічні пропозиції (оферти) та підписав договори (здійснив акцепти пропозицій товариств), що підтверджується листами № 01900-09/2022-01, № 07742-09/2022-01 від 14 квітня 2023 року про детальний опис дій, вчинених сторонами для укладення вказаних договорів про надання фінансового кредиту, тому вказані договори про надання фінансового кредиту вважаються укладеними відповідно до вимог статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» і сторони досягли згоди з усіх істотних їх умов, та договори є такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.
Вказаними Договорами передбачено порядок та умови отримання кредитів, погашення заборгованості за тілами кредитів, сплату відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами.
ОСОБА_1 , відповідач у справі, підписавши вказані договори про надання фінансового кредиту № 01900-09/2022 від 03 вересня 2022 року, № 07742-09/2022 від 09 вересня 2022 року, надав згоду на отримання та повернення кредитів і сплату відсотків за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленими вказаними договорами.
Судом встановлено, що за змістом позовних вимог та документів наявних у справі, доказом укладення між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, договорів про надання фінансового кредиту № 01900-09/2022 від 03 вересня 2022 року, № 07742-09/2022 від 09 вересня 2022 року слугують договори про надання фінансового кредиту № 01900-09/12 від 03 вересня 2022 року, № 07742-09/2022 від 09 вересня 2022 року разом з додатками до них, що підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
ОСОБА_1 , відповідачем у справі, не спростовано презумпцію правомірності правочинів та не надано будь-яких доказів того, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» отримало його персональні дані та використало їх у власних цілях.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України визначено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідач у справі, несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за вказаними договорами перед новим кредитором ТОВ «СВЕА ФІНАНС», позивачем у справі.
Згідно з частиною 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України та частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».
Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2020 року у справі № 686/18977/17 зазначено, що «положеннями частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини 2 статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору. Отже, положеннями ЦК України передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного проценту за кожен день прострочення.
Отже, положеннями ЦК України передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного проценту за кожен день прострочення».
Судом встановлено, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за договорами про надання фінансового кредиту № 01900-09/2022 від 03 вересня 2022 року, № 07742-09/2022 від 09 вересня 2022 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.
З наданих позивачем розрахунків вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 , відповідача у справі, за договорами про надання фінансового кредиту: № 01900-09/2022 від 03 вересня 2022 року за період з 03 вересня 2022 року по 01 січня 2023 року складає 25760,00 грн., з яких: 6400,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 19360,00 грн. заборгованість по відсотках; № 07742-09/2022 від 09 вересня 2022 рокуза період з 09 вересня 2022 року по 02 січня 2023 року складає 13260,00 грн., з яких: 3400,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 13260,00 грн. заборгованість по відсотках (а. с. 14-15, 30-31).
Згідно пункту 1.2. договору про надання фінансового кредиту № 01900-09/2022 від 03 вересня 2022 року, дата надання кредиту 03 вересня 2022 року, дата повернення кредиту 02 жовтня 2022 року, термін користування кредитом 30 днів.
Пунктом 1.3. вказаного договору встановлена плата за користування кредитом у розмірі 365,0 процентів річних від суми кредиту в розрахунку 1 процент на добу.
Відповідно до графіку платежів до вказаного договору заборгованість за договором складає 8320,00 грн., з яких: сума кредиту 6400,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 1920,00 грн.
Згідно пункту 1.2. договору про надання фінансового кредиту № 07742-09/2022 від 09 вересня 2022 року, дата надання кредиту 09 вересня 2022 року, дата повернення кредиту 03 жовтня 2022 року, термін користування кредитом 25 днів.
Пунктом 1.3. вказаного договору встановлена плата за користування кредитом у розмірі 912,5 процентів річних від суми кредиту в розрахунку 2,50 проценти на добу.
Відповідно до графіку платежів до вказаного договору заборгованість за договором складає 5525,00 грн., з яких: сума кредиту 3400,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 2125,00 грн.
З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 , відповідачем у справі, з часу отримання кредиту, кошти на погашення заборгованості не сплачувалися.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідач у справі, кредитні кошти отримав, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, однак свої зобов'язання щодо повернення у вигляді тілу кредиту та процентів не виконав.
Доказів на спростування отримання кредитів у сумі 6400,00 грн., 3400,00 грн., ОСОБА_1 , відповідачем у справі, суду не надано.
Судом встановлено, що у зв'язку зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати відсотки за договорами про надання фінансового кредиту: № 01900-09/2022 від 03 вересня 2022 року після 03 жовтня 2022 року; № 07742-09/2022 від 09 вересня 2022 року після 04 жовтня 2022 року, тому позивач не мав права нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитними коштами.
Суд вважає за необхідне зауважити, що згідно пункту 4.3. договорів про надання фінансового кредиту № 01900-09/2022 від 03 вересня 2022 року, № 07742-09/2022 від 09 вересня 2022 року, у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в пункті 1.2. цього договору та/або в додатку(ах) до цього договору, проценти передбачені в пункті 2.3. цього договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 (ста восьми десяти) календарних днів, починаючи з першого для прострочення виконання умов договору.
Відповідно до пункту 2.3. вказаних договорів, у разі якщо клієнт не сплатив кредит у строк передбачений в пункті 1.2. цього договору, нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою (2,5% на добу) з першого дня користування кредитними коштами, при цьому клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору.
Таким чином, пунктом 4.3. вказаних договорів сторони передбачили плату яка нараховується за кожен день прострочення виконання зобов'язання у розмірі 2,5 процентів на добу, і за своєю правою природою, ураховуючи спосіб обчислення за кожен день прострочення, підпадає під визначення пені.
Користування кредитом - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Отже, оскільки право позивача нараховувати відсотки за користування кредитом припинилось за договором № 01900-09/2022 від 03 вересня 2022 року після 03 жовтня 2022 року; № 07742-09/2022 від 09 вересня 2022 року після 04 жовтня 2022 року, то вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 , відповідача у справі, заборгованості по відсоткам за користування кредитом за періоди з 03 вересня 2022 року по 01 січня 2023 року, з 09 вересня 2022 року по 02 січня 2023 року, тобто поза межами строку дії вказаних договорів не підлягає задоволенню за необґрунтованістю.
Суд дійшов висновку, що заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірах 1920,00 грн., 2125,00 грн. визначених умовами укладених між сторонами договорів про надання фінансового кредиту № 01900-09/2022 від 03 вересня 2022 року, № 07742-09/2022 від 09 вересня 2022 року, яка виникла за періоди з 03 вересня 2022 року по 02 жовтня 2022 року, з 09 вересня 2022 року по 03 жовтня 2022 року, підлягає стягненню з відповідача, оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем відсотків за вказаними договорами.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів наявності заборгованості відповідача перед позивачем в межах заявлених позивачем у позовній заяві позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ТОВ «СВЕА ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 13845,00 грн. (8320,00 грн. + 5525,00 грн.)
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з позову, поданого до суду 05 січня 2024 року, ціна позову позивачем визначена у сумі 78040,00 грн. Позивачем, згідно з платіжною інструкцією № 776 від 15 грудня 2023 року сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (а. с. 1).
Вимоги позову є частково задоволеними, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за договорами про надання фінансового кредиту у розмірі 13845,00 грн., що складає 17,74 % від ціни позову.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 476,14 грн. (2684,00 грн. * 17,74 %).
Керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 44, 48, 76-81, 89, 95, 128, 133, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, будинок 6, місто Київ, 03126; код ЄДРПОУ: 37616221):
заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 01900-09/2022 від 03 вересня 2022 року:
-за тілом кредиту - 6400 (шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок;
-за нарахованими відсотками - 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок,
-а всього 8320 (вісім тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок;
заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 07742-09/2022 від 09 вересня 2022 року:
за тілом кредиту - 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок;
за нарахованими відсотками - 2125 (дві тисячі сто двадцять п'ять) гривень 00 копійок,
а всього 5525 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок,
що складає загальну суму заборгованості у розмірі 13845 (тринадцять тисяч вісімсот сорок п'ять) гривень 00 копійок.
В іншій частині у задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, будинок 6, місто Київ, 03126; код ЄДРПОУ: 37616221) витрати по сплаті судового збору в розмірі 476 (чотириста сімдесят шість) гривень 14 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.