Провадження № 22-ц/803/828/25 Справа № 210/4706/24 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р. Є. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
18 лютого 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу №210/4706/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про вирішення трудового спору - стягнення недоплаченої частки заробітної плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 вересня 2024 року, постановлена суддею Скотарем Р.Є., -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої частки заробітної плати.
09 вересня 2024 року АТ «Українська залізниця» подало до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №216/7179/23, оскільки за предметом та підставами позову, а також змістом позовних вимог, дані справи є подібними.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 вересня 2024 року клопотання представника АТ «Українська залізниця» задоволено.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про вирішення трудового спору - стягнення недоплаченої частки заробітної плати зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №216/7179/23.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неврахування того, що сама по собі взаємопов?язаність справ, ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №216/7179/23. Вважає, що суд незалежно від результатів розгляду справи №216/7179/23, має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи №210/4706/24.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно ч.2, 3 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч.13 ст.7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої частки заробітної плати.
До початку судового засідання від представника відповідача АТ «Українська залізниця» Соломатіної О.О. 09 вересня 2024 року надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. В обґрунтування клопотання представник зазначила, що згідно статті 252 ЦПК України, у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2024 року у справі №216/7179/23 (провадження№61-6433ск24) за позовом працівника акціонерного товариства «Українська залізниця» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення за період 2017-2021р.р. було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Центрально - міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, оскільки, справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а також, задля запобігання судових помилок, які у подальшому не могли б бути виправлені відповідно до процесуального законодавства внаслідок неможливості касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах.
Згідно даної справи, позивач звернувся до суду з позовом до АТ «Укрзалізниця» з вимогою виплати сум матеріальної допомоги на оздоровлення, яка не була йому виплачена під час надання щорічних відпусток, відповідно до умов колективного договору за 2017-2021р.р. Тому, позивач просив стягнути з акціонерного товариства « Українська залізниця » на її користь суму недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за період 2017-2021р.р.
З викладеного вбачається, що правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, є подібними до правовідносин у зазначеній вище справі №216/7179/23.
Враховуючи вищевикладене представник просила суд зупинити провадження у справі №210/4706/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення за період 2019-2021 рр. до закінчення перегляду в касаційному порядку Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду цивільної справи № 216/7179/23 за позовом працівника до Акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України та виходив з того, що у даній справі №210/4706/24 та у справі №216/7179/23 позивачами заявлені вимоги про стягнення з АТ «Українська залізниця» недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 - 2021 роки, тобто правовідносини, що виникли між сторонами є подібними.
Апеляційний суд не може повністю погодитися з таким висновком суду та зазначає наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Право на ефективний судовий захист закріплено у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими.
За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Положеннями частини першої статті 251 ЦПК України передбачено ряд підстав для зупинення провадження, який є вичерпним.
Так, зокрема, пунктом 6 частини першої вищевказаної норми права передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Відповідно до ст.252 ЦПК України зупинення провадження у справі є правом суду, а не обов'язком.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно п.5 ч.1 ст.253 ЦПК України провадження у справі в цьому випадку зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
У пункті 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за №2 роз'яснено, що наявність передбачених статтею 201 ЦПК України, в редакції, що діяла по 14 грудня 2017 року, підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Варто враховувати, що відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
У даному випадку, відкриття Верховним Судом провадження у справі №216/7179/23 не може бути перешкодою для розгляду цієї цивільної справи, оскільки, зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Крім того, відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України №6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з'ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.
Правові висновки щодо необхідності зазначення обґрунтування зупинення провадження у справі та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи зазначені у Постанові Верховного Суду у справі №308/5006/16-ц від 27 лютого 2019 року та у Постанові Верховного Суду у справі №1522/27468/12 від 07 листопада 2018 року.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Розумність строків розгляду справи згідно зі ст.2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступ до суду.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування у стані невизначеності учасників процесу (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).
За наведених обставин суд вважає, що заявником не доведено, а колегією суддів не встановлено, наявність об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №216/7179/23.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі.
З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню за ч.1 п.п.3, 4 ст.379 ЦПК України із направленням справи для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 вересня 2024 року - скасувати.
Направити цивільну справу №210/4706/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про вирішення трудового спору - стягнення недоплаченої частки заробітної плати до Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: