Провадження № 11-сс/803/385/25 Справа № 202/1117/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025040000000113 від 02 лютого 2025 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ясинувата Донецької області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 на 60 днів, котрий відраховувати з моменту затримання, тобто з 02.02.2025 14.50 години, без визначення застави.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що стороною обвинувачення доведена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому тяжкого злочину, а також існування ризику, передбаченого п.п. 1 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК), а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим та те, що останній залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. Слідчий суддя, врахував особу підозрюваного, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, працевлаштований, а також наслідки кримінального правопорушення у вигляді смерті людини та дійшов висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти ризику.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, а у разі залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - встановити мінімальний розмір застави.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на незаконність ухвали слідчого судді, а заявлені ризики стороною обвинувачення не доведені, жодних доказів не надано. Підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно працевлаштований, раніше не судимий та не має підозр в інших кримінальних провадженнях, активно сприяє проведенню досудового розслідування, вину визнає в повному обсязі. Сама лише тяжкість ймовірного покарання не може бути самодостатньою підставою для застосування тримання під вартою.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний та його захисник підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, посилаючись на її безпідставність, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться і запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК).
Згідно з вимогами статей 177, 178 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання та наявність в нього постійного місця роботи або навчання; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, висновки слідчого судді та матеріали, долучені до клопотання слідчого, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Щодо обґрунтованості підозри.
02 лютого 2025 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК.
03 лютого 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, а саме у порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК за обставин, викладених в повідомленні про підозру, є достатньо обґрунтованими і такими, що підтверджуються сукупністю матеріалів, доданих до клопотання слідчого, та не оскаржуються захисником в апеляційній скарзі.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, дає матеріально-правові підстави для застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
Перевіривши доводи апеляційної скарги сторони захисту, що ризики, заявлені в клопотанні слідчого, не доведені стороною обвинувачення, суд апеляційної інстанції вважає їх неспроможними, а висновки слідчого судді щодо наявності ризику у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування та суду належним чином мотивовані.
Ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема суворістю ймовірного покарання, яке підозрюваному загрожує у разі визнання його винуватим, адже злочин, у якому обґрунтовано він підозрюється є тяжким та передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Водночас тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Про наявність даного ризику також свідчить те, що підозрюваний залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від слідства і суду, колегія суддів зважає на те, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
При цьому обґрунтовано слідчий суддя визнав недоведеним стороною обвинувачення наявність ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення, оскільки належних доказів в існування даних ризиків суду не надано, враховуючи також те, що останній раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягався, підозрюється у вчиненні необережного злочину.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленому ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК.
Отже, колегія суддів вважає, що на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти доведеному ризику, який є реальним та підтверджений матеріалами провадження, у зв'язку з чим відповідні доводи захисника в апеляційній скарзі є неспроможними.
Водночас, суд апеляційної інстанції враховує також відомості про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, працевлаштований на посаді бетоняра в ТОВ “Будівельна компанія “МЕТКОМ ІНВЕСТ», позитивно характеризується за місцем роботи, має місце реєстрації та постійне місце проживання, останній добровільно звернувся до органу досудового розслідування, визнає свою вину у вчиненні інкримінованого злочину та щиро розкаюється у скоєнному, має намір відшкодувати завдані збитки.
Враховуючи викладене, апеляційний суд не може погодитися з висновком слідчого судді в частині не визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу з огляду на положення вимог п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК, а доводи захисника в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Дана норма, хоча і носить диспозитивний характер щодо права слідчого судді не визначати розмір застави в передбачених випадках, однак апеляційний суд з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, відомостей про його особу, вважає за можливе визначити йому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається, зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, на переконання апеляційного суду, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, його майнового стану, а також існування встановленого ризику, застава у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде відповідати критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить досягнення її мети, адже розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді... суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової в суді апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК.
Керуючись статті 132, 176, 177, 183, 193, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 .
Застосувати стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 квітня 2025 року.
Визначити, що у разі внесення підозрюваною або іншою фізичною або юридичною особою застави у розмірі 50 (п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста гривень) гривень 00 копійок, підозрюваний ОСОБА_7 підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави та звільнення підозрюваного з-під варти, покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК, а саме:
- прибувати за кожною вимогою на визначений час до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення про причини своєї неявки, або порушення обов'язків, покладених на у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Строк дії обов'язків встановити до 02 квітня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4