Провадження № 11-кп/803/859/25 Справа № 192/3321/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року стосовно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,
у провадженні про умовно-дострокове звільнення від покарання відповідно до ст. 81 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_7
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні подання начальника ДУ “Солонянська виправна колонія (№21)» про звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання умовно-достроково відповідно до ст. 81 КК.
В обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність беззаперечних доказів виправлення засудженого, а формальна оцінка установи щодо сумлінної поведінки засудженого та його ставлення до праці не може бути єдиною підставою для умовно-дострокового його звільнення. На думку суду, суттєвих змін в особистості засудженого за час відбування покарання не відбулося, ці зміни в його особистості є ситуативними, тому основна мета призначеного йому покарання на даному етапі його відбування не досягнута.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
За змістом апеляційної скарги засудженого останній не погоджується з прийнятим рішенням суду, вважає, що своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції засуджений підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд вважає, що вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався у повному обсязі, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6 засуджений вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі та відбув 2/3 строку покарання. В установах виконання покарань знаходиться з 24.10.2019 року, за період перебування в Державній установі “Дніпровська установа виконання покарань (№4)» допустив два порушення режиму, заохочень не мав.
З 30.07.2020 засуджений відбуває покарання в ДУ “Солонянська виправна колонія (№21)», працевлаштований бригадиром котельні, до праці ставиться відповідально, режиму утримання дотримується свідомо, з наданим об'ємом роботи справляється в повному обсязі. Залучений до програм диференційованого виховного впливу “Підготовка до звільнення», “Фізкультура та спорт», закінчив Солонянський навчальний центр та здобув спеціальність електрогазозварник.
Закінчення строку покарання - 21.04.2025.
22.06.2023 комісією установи відмовлено в направленні матеріалів до суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відповідно до ст. 81 КК.
Відповідно до довідки засуджений має сім заохочень за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці (21.01.22, 12.04.2022, 19.10.2023, 16.01.2024, 11.04.2024, 15.07.2024, 14.10.2024) та мав чотири стягнення (у виді попередження 28.04.2020 та у виді догани: 06.05.2020, 12.03.2021, 25.11.2022), які погашені в установленому законом порядку.
За наданою інформацією на засудженого щодо визначення рівня ймовірної небезпеки для суспільства, ризик шкоди життю та здоров'ю оцінюється як середній, тобто існує ймовірність насильницьких дій, спрямованих на завдання фізичного болю або фізичного чи морального страждання.
З щоденника індивідуальної роботи із засудженим ОСОБА_6 слідує, що оцінка поведінки засудженого за кожний квартал зазначена відмітка “Задовільно» і лише за ІІ та ІІІ квартали 2024 року наявна відмітка за поведінку “Добре».
Згідно з ч. 2 ст. 81 КК умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
За вимогами п. 2 ч. 3 ст. 81 КК умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за ... умисний тяжкий злочин... Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК призначене покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Таким чином, з вищенаведеної статті вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певного строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці, а також досягнення цілей покарання.
Статтею 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання, суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє та професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Відповідно до ч. 3 ст. 107 КВК України засуджені зобов'язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Як слідує із роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26.04.2002 року № 2 “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Статтею 81 КК чітко передбачено, що засуджений своє виправлення доводить ставленням до праці та сумлінною поведінкою, не за певний період, а протягом всього строку відбування покарання, крім випадків, коли він за станом здоров'я не може бути працевлаштованим в установі.
Крім того, частиною другою статті 118 КВК України встановлено, що засуджені до позбавлення волі, які мають заборгованість за виконавчими документами, зобов'язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості.
Відповідно до довідки засуджений ОСОБА_6 згідно зі ст. 118 КВК України приймає активну участь у роботах по благоустрою колонії, з 13.08.2020 працює на виробничій зоні дільниця котельня, до праці відноситься сумлінно, всі поставленні завдання виконує вчасно та якісно, проявляє корисну та розумну ініціативу. Заробітна плата за жовтень 2023 по жовтень 2024 - без оплати праці.
Водночас за матеріалами справи засуджений має заборгованість за виконавчим листом у розмірі 110 300 гривень та за весь час відбування покарання відшкодовано лише 799 гривень.
Апеляційний суд оцінює поведінку засудженого за весь час відбуття покарання, а не за окремий період та хоча загалом позитивні зміни у поведінці засудженого мають місце, однак за вказаних вище обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що формальна оцінка установи щодо сумлінності поведінки засудженого та його ставлення до праці не може бути єдиною підставою для умовно-дострокового звільнення засудженого.
Обов'язковою умовою для застосування умовно-дострокового звільнення від подальшого відбуття покарання є встановлення судом факту, що особа довела своє виправлення. У даному випадку, на переконання колегії суддів, відсутні підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення, тому застосування до ОСОБА_6 умовно-дострокового звільнення є передчасним, оскільки на даний час це буде суперечити меті призначеного покарання, яке полягає у виправленні засудженого та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, а також положенням ст. 81 КК.
Враховуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до дискреційних повноважень суду, апеляційний суд дійшов висновку, що для досягнення цілей покарання умовно-дострокове звільнення в даному випадку є передчасним, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги є непереконливими, тому її слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись статтями 81, 404, 405, 407 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року про відмову в задоволенні подання начальника ДУ “Солонянська виправна колонія (№21)» щодо звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання умовно-достроково відповідно до ст. 81 КК залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_____________________ ______________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4