Провадження № 11-кп/803/1163/25 Справа № 189/1978/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції:
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника
ОСОБА_7 , діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , на ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023040000000756 від 31 жовтня 2023 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
місце народження: смт.Покровське Дніпропетровської області,
зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч.ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2025 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 30 березня 2025 року включно.
Своє рішення судмотивував тим, що на теперішній час є обґрунтованими ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, обвинувачений може переховуватися від суду і вчинити інші кримінальні правопорушення. З огляду на вказані обставини, суд інші, більш м'які запобіжні заходи стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 обрати не може, а відсутність запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, зважаючи на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України, беручи до уваги, що на даний час на території України введено воєнний стан, враховуючи характер вчинених кримінальних правопорушень, який свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи обвинуваченого, суд в даному випадку вважав за доцільне не визначати розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та невмотивованою. Вказує на те, що при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою стороною обвинувачення не доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_6 буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинить інше кримінальне правопорушення чи продовжить кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, а також те, що застосування до ОСОБА_6 більш м?яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання вказаним ризикам. Наголошує на тому, що існує необхідність у зміні раніше обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу, оскільки немає потреби особу, яка має постійне місце мешкання, міцні соціальні зв?язки, позитивно характеризується за місцем мешкання тримати під вартою. При застосуванні до ОСОБА_6 іншого, не пов?язаного з позбавленням волі запобіжного заходу, останній зобов?язується добросовісно та належним чином виконувати всі покладені на нього судом обов'язки.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні обвинувачений підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор та захисник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, обвинувачений не заперечував проти розгляду апеляційної скарги без участі прокурора та захисника, а отже, враховуючи те, що відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності прокурора та захисника.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Покровського районного суду Дніпропетровської областіперебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч.ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 03 травня 2024 року ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 червня 2024 року без визначення розміру застави. Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27 червня 2024 року ОСОБА_6 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25 серпня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
У подальшому строк дії запобіжного заходу неодноразово продовжувався ухвалами Покровського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2024 року, 16 жовтня 2024 року, 06 грудня 2024 року.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , мотивуючи свою позицію тим, що ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилось.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої. Таким чином, з огляду на покарання, яке може бути призначене ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, суд дійшов висновку про існування реальних ризиків того, що він може здійснити спроби переховування від суду. При цьому про наявність вказаного ризику свідчить те, що 02 травня 2024 року обвинуваченого було затримано у Харківський області у м.Мерефа, що є досить віддалено від його місця реєстрації та близько до кордону з Російською Федерацією. Хоча обвинувачений у суді першої інстанції та апеляційному суді і посилається на те, що перебував у м.Мерефі, оскільки виконував роботи, однак будь-яких доказів на підтвердження цього не надав.
Також існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки наразі обвинуваченому інкримінується вчинення низки епізодів кримінальних правопорушень, пов'язаних із виправдовуванням російської агресії проти України, що саме по собі вже містить ознаки повторності.
При цьому, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за злочини, в яких обвинувачують ОСОБА_6 , та даних про особу обвинуваченого, який немає офіційного місця роботи, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, а саме наявність суспільного інтересу, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.
Доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_6 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Твердження захисника про те, що обвинувачений має міцні соціальні зв?язки, позитивно характеризується за місцем мешкання, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки не знаходять свого підтвердження у матеріалах судової справи.
Відомостей щодо протипоказань для перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги захисника, апеляційним переглядом не встановлено.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4