П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/33743/24
Головуючий І інстанції: Юхтенко Л.Р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 13.12.2024р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛ ТІМ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -
15.03.2023р. ТОВ «ВЕЛ ТІМ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби) про коригування митної вартості товарів від 26.09.2024р. №UA500500/2024/000496/2 та від 03.10.2024р. №UA500500/2024/000506/2, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.09.2024р. №UA500500/2024/000997 та від 03.10.2024р. №UA500500/2024/001017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митних декларацій є протиправними, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки під час декларування товарів, ТОВ «ВЕЛ ТІМ» було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару. Разом із тим, не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених МК України документів, відповідачем були прийняті спірні рішення за «резервним» методом. У той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних відносно митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ТОВ «ВЕЛ ТІМ» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.09.2024р. №UA500500/2024/000496/2 та від 03.10.2024р. №UA500500/2024/000506/2, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.09.2024р. №UA500500/2024/000997 та від 03.10.2024р. №UA500500/2024/001017. Стягнуто з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ВЕЛ ТІМ» судовий збір у сумі - 9131,50 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 10.01.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2024р. і прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ «ВЕЛ ТІМ» - залишити без задоволення.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
22.01.2025р. матеріали даної справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ТОВ «ВЕЛ ТІМ» зареєстроване 31.05.2019р. як суб'єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності позивача згідно з кодом КВЕД є: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.
08.07.2024р. між ТОВ «ВЕЛ ТІМ» (Україна) (покупець) та ТОВ «ZAMON SILVER» (Узбекистан) (продавець) укладено контракт №1/2024, за умовами якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець прийняти та оплатити текстильну продукцію з 100% бавовни. Асортимент, кількість, ціна умови поставки та індивідуальні характеристики (у разі наявності таких) будуть вказані в інвойсах, що є невід'ємною частиною цього контракту. (розділ 1 Договору)
Сума цього контракту становить 500000 доларів США. (п.2.1 Договору). Оплата товарів що поставляються за цим контрактом здійснюється покупцем за умовами 100% оплати на розрахунковий рахунок продавця протягом 90 календарних днів з дати оформлення експортної ВМД. (п.3.1 Договору)
Продавець повинен здійснити поставку товару у відповідності з умовами поставки, які будуть визначатися сторонами додатково, і відображатись в інвойсах.
Сторони погодились, що для зазначення в специфікаціях або інвойсах умов поставки, ними будуть застосовуватись міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів у редакції 2010р. (Інкотермс 2010). Поставка здійснюється на територію України на умовах FCA - м. Андижан. (п.п.4.1-4.2 Договору).
Продавець зобов'язаний застрахувати Товар, що поставляється покупцеві проти звичайних ризиків в страхових компаніях, що користуються доброю репутацією у відповідності з їх правилами страхування на повну вартість товару, що поставляється (п.6.1 Договору).
У відповідності до специфікації від 08.07.2024р. №1, здійснюється поставка товару: трико для хлопчиків, трико для дівчат, сорочки, чоловіче трико, жіноча піжама, футболка на загальну суму 40525,90 доларів США.
Згідно з рахунком фактурою від 29.08.2024р. №1, сторонами договору було передбачено умови поставки: FCA - м. Андижан (Інкотермс 2010), доставка автотранспортом протягом 120 днів після погрузки (країна походження: Узбекистан).
Також, відповідно до пакувального листа від 29.08.2024р. №1, здійснюється поставка товару: трико для хлопчиків, трико для дівчат, сорочки, чоловіче трико, жіноча піжама, футболка в загальній кількості 59065 шт.
Крім того, відповідно до специфікації від 13.09.2024р. №2, здійснюється поставка товару: трико для хлопчиків, трико для дівчат, сорочки, чоловіче трико, футболка на загальну суму - 35467,60 доларів США.
Відповідно до рахунку фактури від 13.09.2024р. №2, сторонами договору передбачено умови поставки: FCA - м. Андижан (Інкотермс 2010), доставка автотранспортом протягом 120 днів після погрузки (країна походження: Узбекистан).
Також, згідно з пакувальним листом від 13.09.2024р. №2, здійснюється поставка товару: трико для хлопчиків, трико для дівчат, сорочки, чоловіче трико, футболка в загальній кількості 37979 шт.
27.08.2024р., з метою доставки даного товару, між ТОВ «ВЕЛ ТІМ» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір перевезення №270824, яким було передбачено, що виконавець зобов'язується доставити ввірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка відповідно до заявок має право на одержання вантажу, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату (п.1.1 Договору).
У разі необхідності виконавець здійснює від свого імені, за плату та за рахунок замовника виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, серед іншого, організовує перевезення вантажу автомобільним транспортом територією України та міжнародному сполученні, забезпечує подачу замовнику транспортних засобі у належному стані (п.1.2. Договору).
Відповідно до п.2.12.1 Договору, виконавець має право обирати або змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиційних послуг, діючи в інтересах замовника та погоджуючи у письмовій формі будь-які зміни з замовником.
Згідно з п.2.12.2 Договору, Виконавець має право залучити до виконання своїх обов'язків інших перевізників.
19.08.2024р., з метою виконання покладених на виконавця зобов'язань, останнім було також укладено договір про надання транспортно-експедиційних та транспортних послуг у міжнародному автомобільному сполученні №1 з ФОП ОСОБА_2 , яким передбачено, що виконавець бере на себе зобов'язання перевезти або організувати перевезення ввіреного йому замовником вантаж до пункту призначення і передати його особі уповноваженій на отримання вантажу, а замовник зобов'язується сплатити встановлену за організацію та перевезення плату (п.1.2 Договору).
Відповідно до довідки про транспортні витрати від 26.09.2024р. №5, виданої ФОП ОСОБА_2 , транспортні витрати на перевезення вантажу по маршруту м.Андіжан (Узбекистан) - м.Одеса (Україна), автомобілем державний номер: « НОМЕР_1 / НОМЕР_2 » складають:
- м. Андіжан (Узбекистан) - пп Рорубне (Україна) - 110000 грн;
- пп Порубне (Україна) - м.Одеса (Україна) - 113752,40 грн.
Всього по маршруту: 123752,40 грн.
Страхування вантажу не проводилось і не було передбачено договором.
Факт оплати за згадані вище транспортні послуги підтверджується платіжною інструкцією від 24.09.2024р. № 449 на суму 123752,40 грн.
У відповідності до довідки ФОП ОСОБА_3 про експедиційно-транспортні витрати від 13.09.2024р. №72, вартість міжнародних експедиційно-транспортних витрат на перевезення вантажу транспортним засобом «Volvo» державний номер « НОМЕР_3 / НОМЕР_4 » водій ОСОБА_4 , за маршрутом м.Андіжан (Узбекистан) - м.Одеса (Україна) вартість 124077 грн. вантаж додатково не страхувався.
- м.Андіжан - пп Сірет - 111670 грн
- пп Порубне - м.Одеса - 12407 грн.
Факт оплати за згадані вище транспортні послуги підтверджується платіжною інструкцією від 18.09.2024р. №442 на суму 124077 грн.
З метою митного оформлення вказаного товару, позивачем сформовано та подано до митного органу митну декларацію від 26.09.2024р. №24UA500500033153U9.
До митного оформлення декларантом було надано такі документи на підтвердження митної вартості товару: пакувальний лист від 29.08.2024р. №1, рахунок-фактура (інвойс) від 29.08.2024р. №1, домашній коносамент від 10.09.2024р. №0007377, міжнародну товарно-транспортну накладну А №775870 від 29.08.2024р., супровідний документ ТІ №Б 58159 від 16.09.2024р., книжку МДП №АХ.85187541 від 29.08.2024р., рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 29.08.2024р. №33, платіжну інструкцію, що підтверджує оплату транспортно-експедиційних послуг від 24.09.2024р. №449, довідку про транспортно-експедиційні витрати від 26.09.2024р. №5, контракт від 08.07.2024р. №1/2024, специфікацію від 08.07.2024р. №1 до контракту від 08.07.2024р. №1/2024, договір перевезення від 27.08.2024р. №270824, сертифікат про походження товару форми СТ-1 №UZUA403011151801 від 29.08.2024р., заяву підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів б/н від 26.09.2024р., декларацію митної вартості.
На виконання вимог ст.54 МК України, під час здійснення відповідачем митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) від 26.09.2024р. №24UA500500033153U9 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів від 26.09.2024р. №UА500500/2024/000496/2, а саме:
1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
2) у довідці про транспортні витрати від 26.09.2024р. № 5 зазначено перевізника ФОП ОСОБА_2 , договір на перевезення було складено з ФОП ОСОБА_1 ;
3) відповідно до п.6.1 контракту від 08.07.2024р. №1/2024, продавець зобов'язаний застрахувати товар, але до митного оформлення не було надано страховий поліс;
4) згідно з п.3.1 контракту від 08.07.2024р. №1/2024, оплата за товар здійснюється протягом 90 днів від дати оформлення експортної МД, але її не було надано до митного оформлення.
Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.
У відповідь позивачем було надано лист від 26.09.2024р. №б/н про ненадання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.
26.09.2024р. Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2024/000496/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.07.2024р. №UА500500/2024/000997.
Також, з метою митного оформлення поставленого товару, позивачем сформовано та подано до митного органу митну декларацію від 03.10.2024р. №24UA500500033878U4.
До митного оформлення декларантом було надано такі документи на підтвердження митної вартості товару: пакувальний лист від 13.09.2024р. №2, рахунок-фактуру (інвойс) від 13.09.2024р. №2, міжнародну товарно-транспортну накладну А №104674 від 13.09.2024р., книжку МДП №АХ.86453001 від 13.09.2024р., рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №63 від 17.09.2024р., платіжну інструкцію, що підтверджує оплату транспортно-експедиційних послуг №442 від 18.09.2024р., довідку про транспортно-експедиційні витрати №72 від 13.09.2024р., контракт від 08.07.2024р. №1/2024, специфікацію №2 від 13.09.2024р. до контракту від 08.07.2024р. №1/2024, сертифікат про походження товару форми СТ-1 №UZUA403011224301 від 14.09.2024р., заяву підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів б/н від 03.10.2024р., декларацію митної вартості.
На виконання вимог ст.54 МК України, під час здійснення відповідачем митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) від 03.10.2024р. №24UA500500033878U4 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2024р. №UА500500/2024/000506/2, а саме:
1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
2) відповідно до п.6.1 контракту від 08.07.2024р. №1/2024, продавець зобов'язаний застрахувати товар, але до митного оформлення не було надано страховий поліс;
3) згідно з п.3.1 контракту від 08.07.2024р. №1/2024, оплата за товар здійснюється протягом 90 днів від дати оформлення експортної МД, але її не було надано до митного оформлення.
Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.
У відповідь позивачем було надано лист від 26.09.2024р. №б/н про не надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.
03.10.2024р. Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UА500500/2024/000506/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.10.2024р. №UА500500/2024/001017.
Не погоджуючись із рішеннями Одеської митниці, вважаючи їх протиправними та такими, що прийняті без урахування усіх обставин справи, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно з визначенням, наведеним у ч.1 ст.4 МК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), «митним контролем» є сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Як слідує зі змісту положень ст.49 МК України, митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.4,5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як визначено ч.3 ст.318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст.50 МК України).
Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Як передбачено ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Так, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до ч.7 ст.55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених ст.255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
У випадках, визначених Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом із митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у ч.10 ст.58 МК України, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у ч.11 ст.58 цього ж Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.
В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.
Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у ч.8 цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Форма декларації митної вартості, а також правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом з'явлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу і документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 зазначеної статті, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до приписів ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
У відповідності до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні, а також вартісні характеристики товарів, які підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, як передбачено ч.6 вищевказаної статті, декларант або ж уповноважена ним особа за власним бажанням може подати наявні у них додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Але, при цьому, необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності саме обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари. Такі сумніви митниці вважаються обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять суттєві розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, наведені вище приписи діючого митного законодавства фактично зобов'язують митний орган зазначити чіткі та конкретні обставини, які викликали у нього відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Згідно з ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
При чому, відповідно до ст.55 МК України, письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у ч.9 цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції»).
За приписами ч.ч.1,2 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається із використанням способів, які не суперечать законам України та є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Зокрема, аналізуючи наведені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товару від 26.09.2024р. № UА500500/2024/000496/2 та від 03.10.2024р. № UА500500/2024/000506/2, обставини, котрі слугували підставою для їх винесення, а також доводи учасників справи, у їх сукупності, суд апеляційної інстанції повторно наголошує, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Так, для коригування митної вартості відповідачем фактично визначено наступні підстави:
1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
2) у довідці про транспортні витрати від 26.09.2024р. №5 зазначено перевізника ФОП ОСОБА_2 , проте договір на перевезення було складено з ФОП ОСОБА_1 ;
3) відповідно до п.6.1 контракту від 08.07.2024р. №1/2024, продавець зобов'язаний застрахувати товар, проте до митного оформлення не було надано страховий поліс;
4) згідно з п.3.1 контракту від 08.07.2024р. №1/2024, оплата за товар здійснюється протягом 90 днів від дати оформлення експортної МД, проте її не було надано до митного оформлення.
Опрацювавши надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши резервний метод визначення митної вартості.
Проте, яке вірно зазначив суд першої інстанції, жодного належного та допустимого доказу, що надані ТОВ «ВЕЛ ТІМ» документи містять розбіжності не надано. У той же час, «розбіжністю» є саме відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару.
У цьому контексті, слід зазначити про те, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки таких спірних відомостей, а також зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Позивачем, у свою чергу, було надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Так, п.1 ч.10 ст.58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати, понесені покупцем, зокрема, й вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Тобто, документи, що підтверджують вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням надаються для підтвердження митної вартості товарів тільки якщо за умовами поставки вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням не включені у вартість товару.
У той же час, відповідно до п.п.4.1-4.2 Договору, продавець повинен здійснити поставку товару у відповідності з умовами поставки, які будуть визначатися сторонами додатково, і відображатись в інвойсах. Сторони погодились, що для зазначення в специфікаціях або інвойсах умов поставки, ними будуть застосовуватись міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів у редакції 2010р. (Інкотермс 2010). Поставка здійснюється на територію України на умовах FCA - м.Андижан.
В рахунках-фактурах (інвойсах) від 29.08.2024р. №1, від 13.09.2024р. №2 також зазначені умови поставки FСА - м.Андижан, згідно з Інкотермс 2010.
Відповідно до умов поставки FCA, згідно з Інкотермс 2010, товар, що відправляється повинен бути упакований і маркований, відповідно до вимог з транспортування даного виду, всі витрати покладаються на продавця.
В обов'язки покупця входить оплата всіх витрат при оглядом, виключаючи ситуації, в яких огляд проводиться владою країни-експортера.
Як наслідок, відповідно до положень п.1 ч.10 ст.58 МК України, у митного органу не було необхідності відокремлювати зазначені витрати з ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті та зобов'язувати позивача окремо відображати зазначені витрати у документах, податних для підтвердження митної вартості товарів.
Надані до суду 1-ї інстанції та при митному оформленні документи підтверджують включення такого виду складової митної вартості до митної вартості товару, що декларується.
Окрім того, положеннями МК України не передбачений обов'язок декларанта надавати для митного оформлення товару інформацію та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару. Це є лише правом декларанта в разі, якщо він заявляє митну вартість товару за методом визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (ст.63 МК України метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) та не може бути підставою для відмови в митному оформленні товару за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Процес формування ціни товару належить виключно продавцю товару. Зазначення в рахунку-фактурі (інвойсі) умов поставки FCA м. Андижан, та відсутність в контракті будь-яких додаткових домовленостей про окрему оплату вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням не включені у вартість товару означає, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) ціна товару включає в себе вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Формування ціни є внутрішньою комерційною умовою продавця, а він не зобов'язаний надавати таку інформацію, для покупця цілком достатньо розуміння певної ціни на певних умовах поставки.
Відповідно до положень ст.189 ГУ України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових, а також немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Таким чином, суб'єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у тому числі визначенні ціни договору.
Застосовуючи вищезазначені положення законодавства України, Верховний Суд у постанові від 18.12.2019р. у справі №160/8775/18 дійшов висновку про те, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або ж пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Також, у постанові від 04.12.2018р. у справі №2a-17876/12/2670, Верховний Суд зробив висновок про те, що посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що вартість упаковки включено в ціну товару, але не можливо виділити і провести розрахунок ціни упаковки, є безпідставними, оскільки товар поставлявся на FCA, що, власне, включає в себе вартість пакування, а неможливість виділити з вартості товару і провести розрахунок ціни упаковки, не є підставою стверджувати, що заявлена мита вартість не відповідає вартості визначеній в контракті.
Що ж стосується доводів Одеської митниці про те, що у довідці про транспортні витрати від 26.09.2024р. №5 зазначено перевізника ФОП ОСОБА_2 , договір на перевезення було складено з ФОП ОСОБА_1 , то колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.
Згідно з п.5 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або ж підлягає сплаті, зокрема, й витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Також, за змістом п.6 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Як уже зазначалося колегією суддів, з метою доставки вказаного товару між ТОВ «ВЕЛ ТІМ» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір перевезення №270824, яким зобов'язано виконавця доставити ввірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка відповідно до заявок має право на одержання вантажу, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату (п.1.1 Договору).
У разі необхідності виконавець здійснює від свого імені, за плату та за рахунок замовника виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, серед іншого, організовує перевезення вантажу автомобільним транспортом територією України та міжнародному сполученні, забезпечує подачу замовнику транспортних засобі у належному стані (п.1.2 Договору).
Згідно з п.2.12.2 Договору, Виконавець має право залучити до виконання своїх обов'язків інших перевізників.
Таким чином, суд 1-ї інстанції цілком вірно зазначив про те, що умовами договору перевезення №270824 передбачено укладення виконавцем договорів на виконання транспортно-експедиційних послуг від свого імені в інтересах замовника та за його рахунок, а отже зауваження митного органу, що у довідці про транспорті витрати від 26.09.2024р. №5 зазначено перевізника ФОП ОСОБА_2 , а договір перевезення складено з ФОП ОСОБА_1 , є безпідставними.
Матеріалами даної справи підтверджено, що з метою виконання покладених на виконавця зобов'язань, ним було укладено договір про надання транспортно-експедиційних та транспортних послуг у міжнародному автомобільному сполученні від 19.08.2024р. за №1 з ФОП ОСОБА_2 , яким передбачено, що виконавець бере на себе зобов'язання перевезти або організувати перевезення ввіреного йому замовником вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу, а замовник зобов'язується сплатити встановлену за організацію та перевезення плату (п.1.2 Договору).
Відповідно до довідки про транспортні витрати від 26.09.2024р. №5, виданої ФОП ОСОБА_2 , транспортні витрати на перевезення вантажу по маршруту м.Андіжан (Узбекистан) - м.Одеса (Україна), автомобілем державний номер « НОМЕР_1 / НОМЕР_2 » складають: тм.Андіжан (Узбекистан) - пп Рорубне (Україна) - 110000 грн; пп Порубне (Україна) - м.Одеса (Україна) - 13752,40 грн.
Всього по маршруту: 123752,40 грн.
Страхування вантажу не проводилось і не було передбачено договором.
Факт оплати за транспортні послуги підтверджується платіжною інструкцією від 24.09.2024р. №449 на суму 123752,40 грн.
При цьому, наявність у довідці ФОП ОСОБА_2 про транспортні витрати від 26.09.2024р. за №5 реквізитів транспортного засобу у якому перевозився вантаж « НОМЕР_1 / НОМЕР_2 », дозволяє співвідносити інформацію, наявну, з-поміж іншого, в міжнародній товарно-транспортній накладній А №775870 від 29.08.2024р. та в інших документах, поданих під час митного оформлення та, як наслідок, віднести вказану вище довідку до даної поставки як документ, що підтверджує вартість транспортних витрат.
Так, дослідивши у своїй сукупності вказані докази, можна дійти висновку, що спірна довідка про транспортні витрати містить необхідну інформацію стосовно вартості перевезення вантажу, а тому й витребування додаткових документів на підтвердження витрат на транспортування з боку митного органу є необґрунтованим.
Крім того, в розділі ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599) вказано про те, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у відповідності до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Отже, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил №599 не є вичерпним.
Законодавство України, в тому числі вказаний розділ ІІІ Правил №599 не містить положень щодо обов'язкового надання декларантом до митних органів договору про перевезення товарів для підтвердження витрат на перевезення як складової частини митної вартості товарів. Окрім того, укладення договорів транспортування та експедирування вантажу із залученням субпідрядників є звичайною торговою світовою практикою для більшості перевезень.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019р. у справі № 804/16553/14 вказав на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Такої ж правової позиції з цих спірних питань дотримувався Верховний Суд у постанові від 21.11.2019р. у справі №804/9754/15.
Надаючи ж оцінку твердженням митного органу про те, що відповідно до п.6.1 контракту від 08.07.2024р. №1/2024, продавець зобов'язаний застрахувати товар, але до митного оформлення не надано страховий поліс, судова колегія зазначає, що, у даному випадку, продавець був зобов'язаний здійснити поставку товару у відповідності з умовами поставки, які будуть визначатися сторонами додатково, і відображатись в інвойсах. При цьому, сторони погодились про те, що для зазначення в специфікаціях або ж інвойсах умов поставки, ними будуть застосовуватись міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів у редакції 2010р. (Інкотермс 2010).
Поставка здійснювалася на територію України на умовах FCA - м.Андижан (п.п.4.1-.4.2 Договору).
Відповідно до вказаних умов Інкотермс 2010, в зобов'язання продавця не входить укладення договорів на перевезення або ж страхування, але він може оформити під свою відповідальність необхідні угоди, якщо інші умови не були узгоджені раніше. Товар може бути не застрахований, але покупець оплачує перевозиться товар від зазначеного місця.
Судами обох інстанцій встановлено, що у довідках про транспортні витрати було зазначено, що страхування вантажу не відбувалось.
Позивач з цього приводу зазначив, що фактично страхування імпортованих товарів здійснено не було, оскільки ані продавцем, а ні покупцем договори страхування не укладались.
Тобто, аналізуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що митним органом безпідставно вказано на таку розбіжність та витребувано додаткові документи.
Що ж до доводів митного органу, що відповідно до п.3.1 згаданого Контракту, оплата за товар здійснюється протягом 90 днів від дати оформлення експортної МД, але її не було надано до митного оформлення, то слід повторно наголосити на тому, що згідно з умовами поставки FСА - м.Андижан (Інкотермс 2010) продавець зобов'язаний за власний рахунок виконати усі митні формальності, які необхідні для вивезення товару.
У відповідності до п.4.4 розділу 4 «Умови поставки» Контракту, Продавець забезпечує за свій рахунок дотримання всіх митних оформлень, у тому числі пов'язаних з транзитом Товарів через територію суміжних держав (митні декларації, транзитні декларації, забезпечення та інші).
Позивача зі свого боку стосовно даної розбіжності зазначив, що на момент надіслання Одеською митницею електронних повідомлень про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів не закінчився 90-денний строк з дати оформлення експортної ВМД, а отже митниця необґрунтовано зобов'язала, позивача надати для підтвердження митної вартості товару виписку з бухгалтерської документації.
Відповідно, усі сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими.
У свою чергу, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, яким чином зазначені розбіжності вплинули на митну вартість та правильність обраного методу її визначення.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо суті позовних вимог, колегія суддів наголошує на тому, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію, а також в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, та інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, а тому така інформаційна база не містить усіх об'єктивних даних стосовно імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Так, Верховним Судом у багатьох постановах неодноразово зосереджено увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише тільки на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено.
З приводу неподання усіх документів, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим, оскільки відповідно до ст.53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, тому не надання додаткових не зазначаючи яких саме, не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови Верховного Суду від 27.04.2020р. у справі №140/804/19, від 11.06.2020р. у справі №815/5464/16, від 30.04.2020р. у справі №820/231/16)
Разом із тим, слід зазначити, що рішення про коригування не містить інформації про те, який саме товар використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
Як вже зазначалося вище, згідно з приписами ч.2 ст.55 МК України та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012р. за №598, рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Враховуючи вище викладені обставини, а також відсутність у митного органу будь-яких належних доказів на підтвердження своєї позиції, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем для митного оформлення були надані усі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Тобто, судами обох інстанцій по справі беззаперечно встановлено, що позивачем, в даному випадку, було надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів усі документи, які передбачені ч.2 ст.53 МК України. При цьому, усі подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч.ч.4,5 ст.58 МК України.
Таким чином, усі висновки відповідача про нібито заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами даної справи, а виявлені останнім певні невідповідності у поданих позивачем документах фактично жодним чином не впливають на ціну товарів.
Аналогічна правова позиція з цих спірних питань викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №808/9123/15.
Одночасно колегія суддів, при прийнятті рішення за результатами апеляційного розгляду, також вважає за необхідне прийняти до уваги та додатково звернути увагу й на те, що аналогічна правова позиція з цього спірного питання та щодо подібних спорів між цими ж самими сторонами, вже була неодноразово викладена П'ятим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постановах від 10.12.2024р. у справі №420/23762/24, від 12.12.2024р. у справі №420/22303/24, від 13.01.2025р. у справі №420/31095/24, від 20.01.2025р. у справі №420/21974/24, а також від 31.01.2025р. у справі №420/33991/24.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувані рішення не відповідають критеріям, визначеним ст.2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що дані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Інші аргументи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.
До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується і ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 17.02.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко