18 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 317/5128/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 25 листопада 2024 року (суддя Каряка Д.О.) у справі №317/5128/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення № 4259 від 16 вересня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 за ч. 3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. та закрити провадження по справі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що спірна постанова є незаконною, складена за відсутності для цього законних підстав, без наявності доказів вчинення адміністративного правопорушення.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 25 листопада 2024 року в задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні належні та достатні докази, які свідчать про порушення позивачем правил військового обліку, що виразилося в неявці позивача без поважних причин до ТЦК та СП у визначений в повістці час та створює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, невідповідність висновкам обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на обставини, що передували винесенню оскаржуваної постанови та які свідчать про те, що позивачу неодноразово вручалися повістки і позивач прибував до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження ВЛК. Остання неявка до відповідача пов'язана з тим, що позивач переплутав дату, в яку його було зобов'язано з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме позивач вважав, що його викликають на 30.08.2024, вже після проходження ВЛК, але повітка фактично була виписана на 30.07.2024. Позивач зазначав, що в його діях відсутній умисел на порушення правил військового обліку, а після
проходження ВЛК він прибув до ТЦК та СП.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 11.09.2024 р. стрільцем першого відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 молодшим сержантом ОСОБА_3 відносно позивача ОСОБА_1 було складено протокол №4259 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зі змісту якого вбачається, що 30.07.2024 р. військовозобов'язаний ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), в зазначений час та дату, доказів наявності поважних причин неприбуття за повісткою не надав, чим порушив законодавство України, а саме ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку». Враховуючи вищевказані дії (бездіяльність) скоєні особою в умовах особливого періоду ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
16.09.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (дали ІНФОРМАЦІЯ_3 ) полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 4259 за справою про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення відповідно до якої на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Зі змісту постанови вбачається, що громадянин ОСОБА_1 16.07.2024 отримав повістку про виклик ІНФОРМАЦІЯ_3 на 30.07.2024 р. для проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби та не з'явився у зазначеній в повістці час та дату. Також, ОСОБА_1 не виконав свого обов'язку щодо повідомлення про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ТЦК та СП або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Правомірність та обгрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Статтею 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Отже, не виконання громадянами обов'язку, передбаченого ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», створює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.210-1 КУпАП.
У спірному випадку, як вбачається з оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що отримавши 16.07.2024 повістку про виклик ІНФОРМАЦІЯ_3 на 30.07.2024 для проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби, позивач не з'явився у зазначеній в повістці час та дату.
Тобто, метою виклику позивача на 30.07.2024 стала необхідність проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби.
Приймаючи до уваги обов'язки громадян, передбачені ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також фактичні підстави притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо правомірності та обгрунтованості притягнення позивача до відповідальності, з огляду на таке.
Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що вперше повістку про необхідність явки до ТЦК та СП з метою проходження ВЛК позивач отримав 18.06.2024. У визначений в повістці час прибув до ТЦК та СП та розпочав проходження ВЛК. Під час проходження ВЛК була встановлена необхідність проведення додаткових медичних обстежень, у зв'язку з чим 19.06.2024 позивачу знову була видана повістка на 01.07.2024. У вказаний час позивач з'явився до ТЦК та повідомив про результати проходження ВЛК і необхідності. В цей же день позивачу знову була видана повістка на 08.07.2024, а в подальшому на 16.07.2024, і у вказані дати позивач з'являвся до ТЦК та продовжував проходження ВЛК. Під час проходження ВЛК кардіологом було повідомлено про необхідність проведення холтер-обстеження, яке було призначено на 29.08.2024 р. та яке полягало у вимірюванні роботи серця протягом тривалого часу. Таке вимірювання проводилось з 29.08.2024 р. по 30.08.2024. Після останнього виклику до ТЦК, 16.07.2024 р. ОСОБА_1 отримав повістку для проходження ВЛК по якій не з'явився у призначений день - 30.07.2024 р. У свою чергу, як пояснив позивач, він вважав, що повістка йому була видана не на 30.07.2024 р., а на 30.08.2024 р., тобто на день наступний за холтер-обстеженням та завершення проходження ВЛК.
Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем був виконаний обов'язок щодо явки до ТЦК з метою проходження ВЛК, він неодноразово прибував до ТЦК за викликами, при цьому, в цей же час проходив ВЛК. Той факт, що позивач не прибув за викликом до ТКЦ 30.07.2024 не можливо розцінювати як те, що він ухилився від проходження ВЛК, а отже вказані обставини не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності за ст.210-1 КУпАП.
При цьому, суд враховує і те, що після 30.07.2024 позивач також викликався до ТЦК і позивач прибував у визначений час до ТЦК, тим самим виконуючи покладений на нього обов'язок. За результатами проведених медичних обстежень позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у спірному випадку не встановлено умислу позивача на порушення законодавства про мобілізацію, як обов'язкового елементу складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст210-1КУпАП.
З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову.
У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, за подання позову - 484,48грн., за подання апеляційної скарги - 908,4грн., а всього 1392,88грн.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 25 листопада 2024 року у справі №317/5128/24 - скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
Постанову про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення № 4259 від 16 вересня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 за ч. 3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. - визнати неправомірною та скасувати.
Провадження в адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1392,88грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ч.3 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова складена у повному обсязі 18.02.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк