17 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 207/5118/24
Суддя-доповідач Третього апеляційного адміністративного суду Семененко Я.В. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції
на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 09 грудня 2024 року по справі № 207/5118/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, -
12 лютого 2025 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції , направлена через підсистему “Електронний суд» 11.02.2025.
Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи, вважаю, що вказана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Всупереч вимогам наведеної норми права скаржником не долучено до апеляційної скарги документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 (провадження 11-1287апп18) викладено правову позицію за якою, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 286, 287 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
У постанові від 14 січня 2021 року у справі №545/2527/16-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав ініціювати відступ від вищевказаних правових висновків Великої Палати Верховного Суду.
З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, ставка судового збору, яка підлягає сплаті при поданні позову становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 рік становить 3028 грн.
Отже, виходячи з приписів вищенаведених норм права, позивач при зверненні до суду з позовом мав сплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн. (3028,00*0,2).
У свою чергу, згідно пп.2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою наведеної статті встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання цієї апеляційної скарги, з урахуванням коефіцієнту пониження, становить 726,72 грн. (605,60*150%*0,8).
Окрім того, суддею встановлено, що апеляційна скарга подана скаржником з пропуском строку, встановленого КАС України.
Відповідно до ч.4 ст.286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
За змістом частини 1 статті 271 КАС України у справах, визначених, зокрема, статтею 286 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Судом встановлено, що 09.12.2024 оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи.
Апеляційна скарга подана скаржником 11.02.2025, тобто з пропуском десятиденного строку на її подання.
В апеляційній скарзі скаржник порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначаючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції доставлено до електронного кабінету о 17:53 30.12.2024. Однак, представництво інтересів ДПП у цій справі доручено підрозділу правового забезпечення УПП в Дніпропетровській області, місцезнаходженням якого є місто Дніпро, і який має свій окремий електронний кабінет в ЄСІТС. Натомість, суд першої інстанції не направив оскаржуване судове рішення ні за відомою суду адресою УПП, ні до його особистого електронного кабінету. Вищенаведене, а також територіальна віддаленість ДПП і уповноваженого на представництво його інтересів у даній справі УПП, та законодавчо встановлені бюрократичні процедури, передбачені для прийому, реєстрації, накладення резолюцій та передання вхідної кореспонденції їх безпосередньому виконавцю, за поясненнями ДПП, унеможливило дотримання безпосереднім виконавцем, яким у даному випадку є УПП, строків на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі.
Ознайомившись із доводами скаржника, дослідивши обставини цієї справи, суд зазначає наступне.
Так, суд бере до уваги, що за правилами, встановленими статтею 271 КАС, у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Таким чином, у справах цієї категорії, до якої віднесена ця справа і які є терміновими, у розумінні КАС України, надзвичайно важливим, в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження, є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 КАС України. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням інших фактичних обставин.
Подібний правовий підхід наведений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №462/1961/19, від 04.06.2021 у справі №522/5733/20, від 28.06.2023 у справі №202/7905/22 і від 07.02.2024 у справі №280/7218/22.
З наведеного можна зробити висновок, що недотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 КАС України, може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, за умови дотримання учасником справи десятиденного строку оскарження рішення суду першої інстанції від дати вручення йому судового рішення.
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09.12.2024 у цій справі надіслано для оприлюднення 30.12.2024 та забезпечено надання до нього доступу 01.01.2025.
Як зазначає сам скаржник в апеляційній скарзі, рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09.12.2024 у цій справі доставлено до електронного кабінету ДПП 30.12.2024 о 17:53 год.
За приписами частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
За приписами частини 11 статті 251 КАС України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Отже, оскаржуване рішення суду першої інстанції було вручено ДПП, який є відповідачем у цій справі та має особистий електронний кабінет, у належний спосіб, який визначений положеннями статті 251 КАС України. Днем такого вручення слід вважати 31.12.2024 (оскільки надіслання відбулося пізніше 17 години).
Разом з тим, з цією апеляційною скаргою скаржник звернувся лише 11.02.2025, тобто поза межами десятиденного строку від дати вручення йому оскаржуваного судового рішення.
Доводи скаржника з приводу не направлення судом першої інстанції на адресу/до електронного кабінету УПП оскаржуваного рішення суду не можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку ДПП, в контексті встановлених фактичних обставин справи, які свідчать про надіслання та належне вручення останньому оскаржуваного судового рішення як учаснику справи.
Суд наголошує на тому, що учасником цієї справи, який має статус відповідача, є саме ДПП, якому оскаржуване судове рішення вручено 31.12.2024, що не заперечується скаржником.
Отже, з цієї дати ДПП мав можливість реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення у встановлений законом десятиденний строк. Саме по собі не надіслання судом рішення суду УПП не впливає на можливість реалізації відповідачем його права на апеляційне оскарження, зважаючи на те, що копія такого рішення відповідачу вручена.
Законодавством покладено обов'язок дотримання процесуальних строків саме на учасника справи, а не на його територіальні органи.
Інші доводи скаржника, якими останній обгрунтовує поважність причин пропуску строку, в цілому також не свідчать про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Визначення УПП безпосереднім виконавцем і покладення на останнє повноважень щодо підготовки апеляційної скарги у цій справі залежало виключно від волевиявлення відповідача та є суб'єктивними обставинами, та, відповідно, не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами.
Маючи намір добросовісної реалізації належного права на апеляційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги.
Суд також зауважує, що неналежна організація процесу щодо оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Суд зазначає, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не можуть виступати недоліки внутрішньої організації роботи суб'єкта владних повноважень, які перебувають у прямій залежності від волі скаржника. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Обставини, на які посилається скаржник є суб'єктивними та пов'язані виключно з неналежною організацією відповідачем процесу щодо оскарження судового рішення.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
В поданій заяві відповідач не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.
Отже, за встановлених обставин, враховуючи тривалість пропущеного строку (від дати вручення судового рішення скарга подана на 42 день), суд не вбачає підстав для визнання викладених відповідачем у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження причин пропуску такого строку поважними.
Відповідно до ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.
Згідно ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
У зв'язку з викладеним, вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без руху, встановивши скаржнику строк для усунення недоліків шляхом направлення на адресу апеляційного суду:
- заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви;
- документу про сплату судового збору у розмірі 726,72 грн., сплаченого за реквізитами:
Отримувач: ГУК у Дн-кій обл/Шев.р/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA668999980313161206081004628
Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від _____(Дата оскарження справи) по справі _____(Номер справи), Третій апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Керуючись ст.169, ч.ч. 2,3 ст.298 КАС України, суддя -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 09 грудня 2024 року по справі № 207/5118/24 - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС Електронний кабінет, а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Ухвала набирає законної сили 17 лютого 2025 року та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.В. Семененко