01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"01" листопада 2010 р. Справа № К4/169-10
Суддя господарського суду Київської області Щоткін О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом 1. ОСОБА_1, м. Українка
2. ОСОБА_2, м. Українка
до Відкритого акціонерного товариства "Енергетик", м. Українка
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екмі",
м. Київ
про визнання недійсним договору.
за участю представників сторін:
позивач -1 - не з'явився;
позивач -2 - не з'явився;
відповідач - Немаш В.М. -предст., дов. від 15.10.2010р.
третя особа - Сацюк Д.А. -предст., дов. від 31.12.2009р.
В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № К4/169-10 за позовом Акціонерів відкритого акціонерного товариства "Енергетик" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Енергетик", за учатсю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екмі" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої по вул.. Юності,8 в м. Українка Обухівського р-ну від 03.12.2004р., що посвідчений приватним нотаріусом Кравченко Л.Г.
Ухвалою господарського суду від 04.10.2010р. у справі № К4/169-10 розгляд справи було призначено на 18.10.2010р.
Ухвалою суду від 18.10.2010р., у зв'язку з неявкою відповідача та третьої особи, а також поданими ними клопотаннями, розгляд справи було відкладено на 01.11.2010р.
01.11.2010р. представником відповідача було подано відзив на позовну заяву від 29.10.2010р., в якому останній проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Третьою особою також було подано пояснення по справі, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екмі" також просить відмовити в задоволенні позову.
Позивач-1 та позивач-2 в судове засідання не з'явились, однак на адресу суду від спільного представника позивачів надійшло клопотання в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю бути присутнім на даному судовому засіданні, оскільки він братиме участь у розгляді справи Вищого адміністративного суду України.
Розглянувши подане клопотання, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
Відповідно до положень вказаної норми статті, якщо фізичну особу представляє її законний представник, він не позбавлений, у свою чергу, права призначити представника для ведення справи в суді.
Таким чином відповідачем не подано доказів, що ОСОБА_7 є єдиним можливим представником позивачів та за відсутності якого, справа не може бути розглянута.
Враховуючи, що неявка позивачів в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представників позивачів.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, суд,
ОСОБА_1 (відповідно до Сертифіката акцій Серії АС № 002671 в кількості 2310 простих іменних акцій) та ОСОБА_2 (відповідно до Сертифіката акцій Серії А № 81 в кількості 3340 простих іменних акцій) є акціонерами відкритого акціонерного товариства "Енергетик".
Як зазначено в позовній заяві, 25.04.2009р. на загальних зборах ВАТ "Енергетик" позивачам стало відомо про неправомірне відчуження головою правління товариства Синьчук Т.В. нежитлової будівлі за адресою: Київська обл.., Обухівський р-н, м. Українка, вул.. Юності, 8, яке належало товариству на праві власності та яке відповідно до договору купівлі-продажу від 03.12.2004р. без достатніх на те правових підстав було відчужено ТОВ «ТД «Екмі».
В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що відповідачем при укладенні оскарженого договору були порушені норми статуту ВАТ «Енергетик», а саме пп. 10.2, згідно з яким визначено, що Вищим органом товариства є збори акціонерів, а також порушенням вимог п. і) ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», яким передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів ВАТ належить затвердження договорів укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Позивач вважає, що оскільки загальні збори акціонерів з приводу укладення договору купівлі-продажу від 03.12.2004 р. не проводились, у голови правління були відсутні повноваження на його укладення, а відповідно договір є недійсний, як такий що порушує вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідач та третя особа проти позову в повному обсязі заперечують, посилаючись на те, що позивачем не доведено обставин недійсності правочину, як передбачено статтею 203 Цивільного кодексу України.
Суд, розглянувши докази наявні в матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення сторін, встановив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право звертатися до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Частиною другою статті 21 ГПК України позивачами визначено ті підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Таким чином, умовою подання позову до господарського суду повинно бути наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до статті 159 Цивільного кодексу України та статті 41 Закону України «Про господарські товариства»передбачений перелік питань, що відносяться до виключної компетенції загальних зборів товариства. Відповідно до п. і) ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів ВАТ належить затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Згідно з п. 10.1 статуту відповідача, управління товариством здійснюють: загальні збори акціонерів, рада товариства, правління товариства, ревізійна комісія.
Відповідно до п. 10.8 статуту ТОВ «Енергетик», повноваження зборів акціонерів охоплюють, визначення основних напрямків розвитку; затвердження основних напрямків розвитку; внесення змін до статуту; обрання та відкликання голови та членів ради товариства; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, дочірніх підприємств, філій та представництв, звітів ревізійної комісії товариства; затвердження пропорцій розподілу прибутків та прийняття рішення про збільшення статутного фонду, більш ніж на 1/3; прийняття рішення про припинення діяльності товариства, його реорганізацію, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу товариства; вирішення питання щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємства, філій та представництв.
Згідно з п. 10.11 статуту відповідача такі повноваження надані раді товариства, а саме затвердження договорів на суму, що перевищує 20% балансової вартості основних засобів товариства; затвердження пропозицій, щодо відчуження основних засобів товариства, тощо.
Відповідно до п. 2.1. спірного Договору, вартість об'єкту купівлі-продажу (нежитлового приміщення) складає 186550,00 грн., що не перевищує 20% балансової вартості основних засобів товариства.
08 листопада 2004 року на засіданні ради товариства ВАТ «Енергетик»було надано згоду на продаж даного об'єкту (протокол засідання ради).
Приписами частини 1 ст. 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Головою правління (якою було підписано договір) на момент укладення договору купівлі-продажу (і на даний час) є Синьчук Тетяна Вікторівна, що підтверджується копією протоколу загальних зборів від 20.04.2004 року.
Пунктом 10.19 статуту ТОВ «Енергетик»встановлено, що голова правління має право без доручення діяти від імені товариства та укладати угоди на суму не більше 20% балансової вартості основних засобів.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що при укладенні 03.12.2004 року договору купівлі-продажу нежилого приміщення, розташованого за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, буд. 8, його сторонами було повністю додержані всі загальні вимоги встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, а тому у суду відсутні підстави для визнання правочину недійсним.
Крім того, суд зазначає, що згідно ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності передбачені законом та статутними документами.
Акціонер є лише власником акцій та не відповідає за зобов'язання юридичної особи, акціонером якої він є, крім того, акціонер не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства.
При цьому, законодавством не передбачено право акціонера звертатись до суду за захистом прав акціонерного товариства, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, або якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства.
Акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом (Дана позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004).
Отже, суди у вирішенні спорів за позовами акціонерів про захист прав акціонерного товариства, в тому числі про визнання недійсними угод, укладених товариством, повинні досліджувати, чи уповноважений акціонер на представництво інтересів акціонерного товариства. Відсутність такого уповноваження може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Крім того, пунктом 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.
З цієї підстави господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позовів про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.
Таким чином, суд приходить до висновку, що до складу повноважень учасника (акціонера) господарського товариства при реалізації своїх корпоративних прав не відноситься право звертатися до суду з позовною вимогою про визнання недійсними правочинів, що були укладені самим господарським товариством, за винятком, коли він уповноважений на це самим товариством.
Частиною другою статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.
Таким чином, оскільки за результатами розгляду справи, позивачами не доведено обставин позову, а також факту наділення його Відкритим акціонерним товариством "Енергетик" правами звернення до суду за захистом інтересів, суд дійшов висновку, що вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої по вул.. Юності,8 в м. Українка Обухівського р-ну від 03.12.2004р., що посвідчений приватним нотаріусом Кравченко Л.Г., є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 21, 33, 34 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Суддя О.В. Щоткін
Дата підписання повного тексту рішення: 12.11.2010р.