Справа № 148/1055/24
Провадження №2/148/28/25
Іменем України
(Заочне)
07 лютого 2025 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,
за участю секретаря Семенової М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Кравець Вітою Анатоліївною до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна та приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Представник позивача від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна та приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи позовні вимоги тим, що 25.04.2024 позивачці заблоковано заробітний рахунок НОМЕР_1 , відкритий в AT «Ощадбанк» з якого списано 1674,86 грн.
Після звернення до Ощадбанку позивачці повідомлено, що на рахунок встановлено арешт в сумі 32941,29 грн, згідно виконавчого провадження № 60968942 від 20.09.2023.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н. С. 10.12.2019 видано виконавчий напис № 30287 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості в розмірі 32941,29 грн. На підставі виконавчого напису відкрито виконавче провадження №60968942 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В., яким 31.05.2023 винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Представник позивача вказує, що позивач ОСОБА_2 ніяких кредитних договорів з відповідачем не укладала, ніяких повідомлень від нього про уступлення права вимоги або письмових вимог про сплату заборгованості не отримувала.
Єдиний кредитний договір, який позивач укладала - це було в 2012 році з ВТБ-банком, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов обслуговування, без нотаріального посвідчення, який в 2013 році був повністю погашений. Так як, це було більш ніж 10 років назад, жодних документів по кредиту не зберіглось.
Таким чином, що стало підставою, для видачі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С виконавчого напису № 30287 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості в розмірі 32941,29 грн. позивачці невідомо.
Оскаржуваний виконавчий напис позивач вважає незаконним та таким, що не підлягає виконанню, так як був вчинений у порушення визначеного законом порядку, без доведення безспірності заборгованості та з порушенням строків давності заявлених вимог, про існування якого позивачці до не давна не було відомо, що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Як заявляє позивачка, жодних кредитних договорів нотаріально посвідчених вона не укладала, внаслідок чого у порушення ст. 87 Закону України "Про нотаріат", п. 3.2, 3.5 п. З Глави 16 розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", п. 1 "Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", приватним нотаріусом Хара Н.С. видано 10.12.2019 спірний виконавчий напис, реєстр № 30287.
Таким чином, факт порушення приватним нотаріусом Хара Н. С. процедури вчинення виконавчого напису за яким з позивача на користь відповідача звернуто стягнення на заборгованість, у загальній сумі 32941,29 грн, то вказане є самостійною та достатньою підставою для визнання зазначеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Разом з тим, спірною є і сума боргу у розмірі 32941,29 грн, який заперечується позивачкою, а отже існує спір про суму заборгованості.
Заборгованість, вказана в виконавчому написі, не є безспірною, позивач зазначає, що вона не отримувала жодних вимог щодо наявної заборгованості та необхідності її погашення, крім того, нотаріус не перевірив безпірність заборгованості та видав виконавчий напис поза межами трирічного строку, що є порушенням вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», у зв'язку з чим наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, як зазначалось вище, 25.04.2024 з зарплатного рахунку позивача були списані кошти, які направлені на погашення арештованої суми 1674,86 грн.
З огляду на вищевикладене позивач змушена звернутися до суду з даним позовом у якому просить визнати визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 10.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, реєстр № 30287, за яким з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Аланд» стягнуто заборгованості в розмірі 32941,29 грн; стягнути з ТОВ «ФК «Аланд» на користь позивача безпідставно набуті кошти у сумі 1674,86 грн, та витрати з оплати правничої допомоги в сумі 15 000 грн.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Кравець В.А. не з'явилися, в матеріалах справи наявна заява від представника позивача, згідно якої вона просить розглянути справу у її та позивача відсутність, позовні вимоги підтримують, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, відомостей щодо причин своєї неявки суду не надав, у встановлений судом строк відзив не подав.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна та приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомили.
За таких обставин суд ухвалив розглянути справу заочно, за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого 10.01.2020 Тульчинським районним відділом ДРАЦС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 10.01.2020, за актовим записом № 3. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с. 7).
Згідно довідки АТ Філії Вінницьке обласне управління АТ Ощадбанк» № 2 від 30.04.2024, на рахунки ОСОБА_1 встановлено арешт в сумі 32941,29 грн, згідно виконавчого провадження № ВП 60968942 від 20.09.2023 (а.с. 8).
Відповідно до довідки АТ Філії Вінницьке обласне управління АТ Ощадбанк» №2503 від 25.04.2024, у ОСОБА_1 наявний зарплатний рахунок НОМЕР_1 ТВБВ № 10001/03 філії Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк» (зв. б. а.с. 8).
Згідно виписки по картковому рахунку позивача станом на 30.04.2024, 25.04.2024 о 00:00 з рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 кошти у сумі 1674,89 грн - направлені на погашення арештованої суми (а.с. 9).
Приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В., 31.05.2023 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_5 , здійснювати відрахування від суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20 % доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складається з 15126,05 грн (а.с. 11, зв. б. 92, 93).
Згідно інформації Міністерства юстиції України № 35655/ПІ-Є-1184/37.5 від 23.03.2023 (а.с. 12-14), наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2021 № 931/5 відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату № 5 від 19.02.2021 на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», у зв'язку з неодноразовим порушенням нотаріусом законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, що завдало шкоди фізичним та юридичним особам, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 17.01.2008 за № 6685 на ім'я ОСОБА_7 анульовано. Діяльність приватного нотаріуса Хари Наталії Станіславівни припинена з 15.03.2021.
Листом міжрегіонального управління від 19.05.2021 № 2160/6.2-21 ОСОБА_7 наголошено на неухильному дотриманні вимог чинного законодавства щодо передачі документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса.
Крім того, міжрегіональним управлінням надіслано лист до Управління Національної поліції у місті Києві від 25.06.2021, з проханням вжити всіх можливих заходів щодо встановлення місцезнаходження архіву приватного нотаріуса Хари Н.С. що є власністю держави, та не був переданий на відповідне зберігання до Архіву.
Разом з тим, у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа № 640/21354/21 за позовною заявою приватного нотаріуса Хари Н.С. до Міністерства юстиції України, Комісії, міжрегіонального управління, про визнання протиправними дій та скасування рішення і наказів, у зв'язку з цим документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Хари М.С. на зберігання до Архіву не передані та перебувають у ОСОБА_7 , у зв'язку з оскарженням нею наказу про припинення нотаріальної діяльності.
Відповідно до заяви директора ТОВ «ФК «Аланд» № 128505, представник ТОВ «ФК «Аланд» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В., із заявою про примусове виконання рішення, а саме: розпочати примусове виконання на підставі виконавчого напису № 30287 від 10.12.2019 (а.с. 86).
Між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № R53113205449B від 29.02.2012, відповідно до якого, банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти 32000 грн, дата повернення кредиту 28.02.2015, проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою 27 % річних, кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника (зв. б. а.с. 86-89).
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. на підставі ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 30287, згідно якого звернуто стягнення з ОСОБА_5 , яка є боржником за кредитним договором № R53113205449B від 29.02.2012, укладеним з ПАТ «ВТБ Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «Аланд», на підставі договору відступлення прав вимоги №02/10/2019-ФА, укладеного 02.10.2019 на користь ТОВ «ФК «Аланд». Стягнення заборгованості проводиться за період з 13.01.2018 по 23.10.2019, сума заборгованості 32641,29 грн (а.с. 90).
Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. від 13.01.2020, відкрито виконавче провадження № 60968942 з виконання виконавчого напису № 30287 від 10.12.2019, про стягнення з боржника ОСОБА_5 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості у розмірі 32941,29 грн (зв. б. а.с. 90, 91).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. від 20.09.2023, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 37002,42 грн (зв. б. а.с. 91, 92).
Відповідно до постанов приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. від 13.05.2024 та 05.06.2024, виконавче провадження № 60968942 зупинено на підставі ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 09.05.2024, та знято арешт з банківського рахунку НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 (зв. б. а.с. 93, 94, зв. б. 94, 95).
Згідно інформації ТОВ «ФК «Аланд» від 05.09.2024, повний пакет оригіналів документів для вчинення виконавчого напису на кредитному договорі були надані приватному нотаріусу та при цьому документи були виготовлені в одному екземплярі, а їх копії не виготовлялись та не зберігаються в компанії (а.с. 148).
Відповідно до інформації Київського державного нотаріального архіву № 3918/01-21 від 15.11.2024, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. передані за 2008-2021 роки документи нотаріального діловодства та архіву на державне відповідальне зберігання до Київського державного нотаріального архіву. Відповідно до протоколу № 466/14-23 засідання експертної комісії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.12.2023, погоджено акт № 1 від 05.12.2023 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. Серед справ внесених в акт є «копії виконавчих написів та документи на підставі яких вони вчинені», в кількості 254 томів за період з 09 січня по 24 грудня 2019 (а.с. 166).
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п.п. 1.1, 3.1-3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що при вчиненні напису нотаріус отримував від ТОВ «ФК «Аланд» первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед ТОВ «ФК «Аланд» зазначений у написі є безспірним.
З наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.
Крім того, не можливо встановити чи направлялося та чи отримала боржник ОСОБА_1 повідомлення про порушення нею кредитних зобов'язань, для надання можливості боржнику ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору.
Належним чином повідомлені відповідач та треті особи не надали до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача, тому дані обставини вказують на те, що розмір кредитної заборгованості, зазначений нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірним, оскільки позивач звернулася до суду після початку стягнення з неї заборгованості по виконавчому напису нотаріуса, що є достатньою правовою підставою для визнання даного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а відповідач не позбавляється можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні.
Отже, в даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, приватний нотаріус Хара Н.С. при вчиненні виконавчого напису, посилалася на п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999.
В той же час, Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» були внесені відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999, відповідно до яких кредитні договори було віднесено до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14 залишена без змін, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині п.2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами.
Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22.02.2017, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.
Відтак, станом на 10.12.2019 (дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса) чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Доказів надання приватному нотаріусу Харі Н.С. оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору відповідачем суду не надано, тому суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Щодо позовної вимоги про стягнення коштів в розмірі 1674,86 грн, то дана вимога підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно виписки по картковому рахунку позивача станом на 30.04.2024, 25.04.2024 о 00:00 з рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 кошти у сумі 1674,89 грн - направлені на погашення арештованої суми (а.с. 9).
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
За таких обставин, з урахуванням того, що суд прийшов до висновку про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для набуття відповідачем коштів, примусово стягнутих на виконання виконавчого напису, який визнаний таким, що не підлягає виконанню, відпала.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі №910/1531/18.
Оскільки, правова підстава для стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості відпала, тому стягнені з позивача кошти, які було отримано відповідачем під час примусового виконання виконавчого напису в рамках виконавчого провадження №60968942, підлягають поверненню позивачу в силу вимог ст. 1212 ЦК України, в розмірі 1674,86 грн.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
В свою чергу, відповідач будь-яких заперечень та доказів на спростування позиції представника позивача до суду не надав.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач не надав суду будь-яких заперечень та доказів на спростування позиції позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог представника позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката складаються з гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану із справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів, обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, що сплачена відповідною стороною. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення витрат, з урахуванням детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 2) у разі задоволення позову - на відповідача.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Таким чином, оцінивши співмірність витрат зі складністю справи та з обсягом виконаних адвокатом робіт суд дійшов висновку, що критерію реальності витрат на правову допомогу, розумності їхнього розміру відповідатиме сума витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 6000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача сплочений позивачем судовий збір за подання позовної заяви - 1211,20 грн. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову - 605,60 грн., всього 1816,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 18, 1212 ЦК України, ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.4, 13, 19, 76-81, 141, ч.7 ст.158, ст. 223, ч.2 ст.247, ст.263- 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 30287 від 10.12.2019, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 32941,29 грн, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Аланд», таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Аланд», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42642578, місцезнаходження якого за адресою: місцезнаходження якого, за адресою: вул. Саксаганського, 14, офіс 301, м. Київ, 01033, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_1 , безпідставно набуті грошові кошти, які стягнуті в рамках виконавчого провадження № №60968942, в розмірі 1674,86 грн (одну тисячу шістсот сімдесят чотири гривень вісімдесят шість копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Аланд», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42642578, місцезнаходження якого за адресою: місцезнаходження якого, за адресою: вул. Саксаганського, 14, офіс 301, м. Київ, 01033, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати з оплати судового збору в сумі 1816,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн, а разом 7816,80 грн (сім тисяч вісімсот шістнадцять гривень вісімдесят копійок).
Заочне рішення може бути переглянуто Тульчинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: