18 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/24804/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року (суддя Ідьков В.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною відмову ГУ ДМС у Дніпропетровській області у видачі «паспорта-книжечки» позивачеві в зв'язку з одруженням та заміною прізвища на прізвище чоловіка « ОСОБА_2 »; зобов'язати ГУ ДМС у Дніпропетровській області видати позивачеві паспорт-книжечку в зв'язку з одруженням та заміною прізвища на прізвище чоловіка « ОСОБА_2 »; визнати протиправною відмову ГУ ДМС у Дніпропетровській області у розробці на ім'я позивача «паспорта-книжечки» зразка 1994 р. відповідно до Закону № 2503-ХІІ в зв'язку з одруженням та заміною прізвища на прізвище чоловіка « ОСОБА_2 »; зобов'язати ГУ ДМС у Дніпропетровській області розробити на ім'я позивача паспорт-книжечку зразка 1994 р. відповідно до Закону № 2503-ХІІ в зв'язку з одруженням та заміною прізвища на прізвище чоловіка « ОСОБА_2 »; визнати протиправним відмову у видаленні електронно-цифрової інформації з баз архівів та будь-яких інших електронно-цифрових реєстрів - персональні данні що стосуються позивача; зобов'язати ГУ ДМС у Дніпропетровській області знищити електронно-цифрові персональні дані позивача, які на момент отримання ними даної заяви, знаходяться в Єдиному державному демографічному реєстрі, у тому числі Унікальний номер запису в реєстрі, за яким закріплені електронно-цифрові персональні дані - на виконання вимог і положень Закону України «Про захист персональних даних», у встановленому законодавством порядку; оскільки жодний дозвіл, підпис або будь що інше, ДМС та інші територіальні підрозділи від Мене НЕ отримували, та відсутні будь-які дозволи на оцифровку, збір біометрії тіла, або обробку, збирання, використання, копіювання, передачу особистих електронно-цифрових даних про мою особу та ін.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.92р. № 2503-ХІІ, на підставі заяви у довільній формі та без надання нею згоди на обробку персональних даних, тобто без заповнення заяви про видачу паспорта громадянина України, відповідно до наказу МВС України № 456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» від 06.06.2019 року, яка одночасно є згодою на обробку персональних даних, без присвоєння та використання будь-якого цифрового ідентифікатора особи, без внесення інформації про персональні дані до Єдиного державного демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що паспорт може бути виданий виключно на підставі подання заяви встановленого зразка з додаванням пакету документів, визначених чинним законодавством.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 неодноразово подавала до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області письмові заяви-вимоги про заміну паспорта у формі книжки в зв'язку зі зміною прізвища, без використання будь-якого цифрового ідентифікатора особи, без внесення інформації про персональні дані до Єдиного державного демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів.
Відділом № 2 у місті Дніпрі Головного управління ДМС у Дніпропетровській області 24.05.2024 та 08.08.2024 заявниці були надані письмові відповіді, в яких роз'яснено порядок оформлення паспорта громадянина України у формі книжки.
Позивач вважає протиправними дії органу ДМС України щодо невидачі паспорта-книжки у зв'язку з обміном внаслідок зміни прізвища позивача, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини 1 статті 13 вказаного Закону документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Статтею 14 Закону передбачено, що документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
До прийняття Закону № 5492-VI, порядок формування, видачи паспорту громадянина України був визначений Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
Натомість, постанова ВРУ № 2503-XII є чинною до сьогодні та входить до масиву національного законодавства.
Названим Положенням передбачено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.
Для обміну паспорта у зв'язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 8х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Таким чином, чинним законодавством визначено право особи - громадянина України, на отримання паспорта громадянина України як у формі книжечки, так і у формі картки.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на правові позиції, викладені в постанові Велика Палата Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, в якій суд вказав, що згідно зі ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи. Також зазначила, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у виглядікартки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
У цій же постанові Велика Палата вказала, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення № 2503-ХІІ.
Водночас, у постанові від 20.03.2024 у справі № 560/3366/23 Верховний Суд, оцінюючи подібні доводи відповідача та висновки суду апеляційної інстанції, вказав, що пунктом 13 Положення № 2503-ХІІ встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: (1) заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; (2) свідоцтво про народження; (3) дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; (4) у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення № 2503-ХІІ, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 № 161. Відтак на сьогодні немає іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-ХІІ.
Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 06.06.2019 «Про затвердження Тимчасового порядку оформленні і видачі паспорта громадянина України» хоч і містить форму заяви про видачу паспорта громадянина України (додаток 1), проте цей наказ, виходячи із його суті і змісту, не може бути застосовано у спірних правовідносинах, оскільки на дату подання документів відсутнє на користь заявника рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Водночас, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об'єктивно необхідними для цього документами, зокрема для паспорта зразка 1994 року - двома фотокартками і свідоцтвом про народження (від 21.11.2018 у справі № 821/1974/17, від 26.06.2019 у справі № 0840/3992/18, від 19.07.2019 у справі № 2340/2876/18, від 25.07.2019 у справі №807/85/18, від 07.08.2019 у справі № 520/11053/18, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18, від 10.12.2020 у справі № 240/575/20).
Наведене свідчить про те, що до спірних правовідносин має бути застосоване Положення № 2503-ХІІ, а не Тимчасовий порядок № 456.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.07.2021 у справі № 280/851/20 за схожих обставин із цією справою.
Матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо обміну паспорта-книжечки позивач не дотрималась вимог Положення № 2503-ХІІ та не подала встановлені цим нормативно-правовим актом документи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що реалізуючи право на отримання паспорта у формі книжки позивач має дотримуватися встановленого порядку його оформлення і судове рішення не може змінювати або скасовувати норми чинного законодавства.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі 806/3265/17, в якій суд зауважила, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача не передавати будь-які дані про ОСОБА_2 до Єдиного державного демографічного реєстру, формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі і використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, Велика Палата Верховного Суду вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, при видачі позивачці паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.
Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідач не допустив порушення прав та законних інтересів позивача, роз'яснивши останній порядок видачі (обміну) паспорта у вигляді книжечки, натомість позивач такого порядку не дотрималась, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Наведені в цій постанові обставини залишились позо увагою суду першої інстанції, що призвело до постановлення невірного рішення, яке підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року в адміністративній справі № 160/24804/24 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з 18 лютого 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статте 328 КАС України.
Повна постанова складена 18 лютого 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова