18 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/28593/24
(суддя Ремез К.І., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі №160/28593/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 28 жовтня 2024 року звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-2), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області згідно з яким просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування судді ОСОБА_1 суддівської винагороди на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 11.07.2022 без урахування регіонального коефіцієнту 1,1;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 суддівської винагороди на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 11.07.2022 суддівської винагороди із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 11.07.2022 суддівської винагороди із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 11.07.2022 суддівської винагороди із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1.
Позов обґрунтовано тим, що до базового розміру її посадового окладу має застосовуватися регіональний коефіцієнт суду з якого позивача було відряджено, а саме в розмірі 1,1, оскільки розмір суддівської винагороди, що підлягає виплаті в суді, до якого суддю відряджено, визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів», та не може бути меншим за розмір суддівської винагороди, що виплачувалась (підлягала сплаті) судді в суді, з якого його було відряджено.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позов задоволено.
Суд, визнав протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування судді ОСОБА_1 суддівської винагороди на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 11.07.2022 без урахування регіонального коефіцієнту 1,1.
Зобов'язав Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 суддівської винагороди на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 11.07.2022 суддівської винагороди із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Визнав протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 11.07.2022 суддівської винагороди із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1.
Зобов'язав Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 11.07.2022 суддівської винагороди із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1. Рішення суду мотивовано тим, що право позивача на отримання суддівської винагороди у належному розмірі було порушено, оскільки згідно з п.2 Розділу VI Порядку відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 54/0/15-17 розмір суддівської винагороди, що підлягає виплаті в суді, до якого суддю відряджено, визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який не може бути меншим за розмір суддівської винагороди, що виплачувалась судді в судді, з якого його було відряджено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд, до якого було відряджено позивача, тобто Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області знаходиться в населеному пункті з кількістю населення, яка не дає підстав для застосування регіонального коефіцієнту. Також, скаржник зазначає про те, що для визначення суддівської винагороди застосовується Закон України «Про судоустрій і статус суддів», а не Порядок відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 54/0/15-17. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що Указом Президента України від 20.02.2010 № 200/2010 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, зараховано до штату Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з 05.03.2010, що підтверджується наказом від 05.03.2010 № 18-к (а.с.10).
Указом Президента України «Про призначення судді» від 28.09.2017 № 295/2017 ОСОБА_1 , призначено безстроково на посаду судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, що підтверджується також наказом від 29.09.2017 № 29-К.
Рішенням Верховного Суду № 272/0/149/22 від 05.07.2022 ОСОБА_1 відряджено до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області для здійснення правосуддя з 05.07.2022, та п. 3 цього ж рішення доручено Державній судовій адміністрації України здійснити перерозподіл видатків між судами (а.с.16).
Наказом голови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області № 172-К від 11.07.2022 позивача тимчасово переведено в порядку відрядження (а.с.16, зворот).
Наказом № 78-К від 31.03.2023 внесено зміни до наказу № 172-К від 11.07.2022, яким позивача зараховано до штату Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області (а.с.17).
Наказом № 200-К від 27.06.2024 внесено зміни в наказ № 78-К від 31.03.2023, яким визначено базовий розмір посадового окладу судді з додатковим застосуванням до базового розміру посадового окладу регіонального коефіцієнту суду, з якого позивач була відряджена в розмірі 1,1 (а.с.18).
Листами від 25.07.2024 № 3703/24 та від 12.06.2024 № 3262/24 ТУ ДСА в Дніпропетровській області повідомлено про неможливість виконання наказу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області № 200-К від 27.06.2024 щодо застосування регіонального коефіцієнта до базового посадового окладу судді, у зв'язку з тим, що «проведення виплат за минулий бюджетний період на підставі наказів, що вносять зміни до наказів, виданих два роки тому, неможливо» (а.с.18, зворот).
Правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 11.07.2022 без урахування регіонального коефіцієнту 1,1 є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. В свою чергу, положення статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закону №1402-VIII) визначають складові суддівської винагороди та розміри посадового окладу судді.
Частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
При цьому частинами 3 та 4 вищезазначеної норми передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Частинами 1 та 4 статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закону №1402-VIII) визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 54/0/15-17 затверджено Порядок відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення) - далі - Порядок.
Пунктом першим розділу VI Порядку визначено, що суддям, які направляються у відрядження як тимчасове переведення судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації, виплачується суддівська винагорода та відшкодовуються витрати в порядку і розмірі, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів".
Пунктом другим та третім розділу VI Порядку передбачено, що розмір суддівської винагороди, що підлягає виплаті в суді, до якого суддю відряджено, визначається Законом України "Про судоустрій і статус суддів", але не може бути меншим за розмір суддівської винагороди, що виплачувалась (підлягала сплаті) судді в суді, з якого його було відряджено.
Зазначені виплати здійснюються судом, до якого відряджений суддя.
При цьому, частиною 2 статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом № 200-К від 27.06.2024 внесено зміни в наказ № 78-К від 31.03.2023, та визначено базовий розмір посадового окладу судді з додатковим застосуванням до базового розміру посадового окладу регіонального коефіцієнту суду, з якого позивач була відряджена в розмірі 1,1 (а.с.18).
Отже, саме з 27.06.2024 голова Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області відповідно пункту третього розділу VI Порядку вирішив питання щодо необхідності застосування до базового розміру посадового окладу позивача регіонального коефіцієнту суду, з якого позивач була відряджена в розмірі 1,1.
Водночас, бездіяльність голови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області до 27.06.2024 року, щодо вирішення питання про застосування до базового розміру посадового окладу позивача регіонального коефіцієнту суду, з якого позивач була відряджена в розмірі 1,1 оскаржена не була.
Зазначені обставини суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою та не надав їм оцінки.
Водночас, враховуючи те, що наказ № 200-К від 27.06.2024 року, не може регулювати правовідносини, що мали місце до його прийняття, та також те, що саме з 27.06.2024 голова Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області вирішив застосувати до базового розміру посадового окладу позивача регіональний коефіцієнт суду, з якого позивач була відряджена в розмірі 1,1, та зазначені відповідачем-1 підстави відмови у нарахуванні та здійсненні суддівської виногради з урахуванням регіонального коефіцієнту суду, суд апеляційної інстанції вважає, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області повинно було здійснити нарахування та виплату сум пов'язаних з застосуванням до базового розміру посадового окладу позивача регіонального коефіцієнту суду, з якого позивач була відряджена, а Державна судова адміністрація України забезпечити фінансування цієї виплати.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що зробивши правильний висновок по суті спірних правовідносин щодо протиправності дій та бездіяльності відповідачів та необхідності їх зобов'язання вчинити певні дії, суд першої інстанції помилково визначив дату з якої підлягає поновленню порушене право позивача - 11.07.2022 року, замість правильної - 27.06.2024 року.
На підставі зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, шляхом заміни в абзаці другому, третьому, четвертому, п'ятому резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі №160/28593/24 дати «11.07.2022» на дату «27.06.2024» з одночасним зміною в мотивувальній частині рішення у висновку про протиправність дій ТУ ДСА в Дніпропетровській області та бездіяльності Державної судової адміністрації України з 11.07.2022, дати «11.07.2022» на дату «27.06.2024».
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі №160/28593/24 слід залишити без змін.
Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1, 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі №160/28593/24 - змінити шляхом заміни в абзаці другому, третьому, четвертому, п'ятому резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі №160/28593/24 дати « 11.07.2022» на дату « 27.06.2024» з одночасною зміною в мотивувальній частині рішення у висновку про протиправність дій ТУ ДСА в Дніпропетровській області та бездіяльності Державної судової адміністрації України з 11.07.2022, дати « 11.07.2022» на дату « 27.06.2024».
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі №160/28593/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 18 лютого 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов