Провадження № 11-кп/803/901/25 Справа № 201/1164/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
представника потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12023041030004838 за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_8 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року, ухвалений щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який має вищу освіту, неодружений, на утриманні перебуває малолітня дитина ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Відповідно до положень ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України на ОСОБА_7 покладено наступні обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи, а також періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 6 505,05 грн, моральну шкоду в сумі 2 964,65 грн, витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн, а всього - 14 469,70 грн.
Крім того судом вирішено питання про долю речових доказів та стягнення процесуальних витрат.
Цим вироком дії обвинуваченого ОСОБА_7 , кваліфіковано за ч.1 ст.286 КК України, а саме як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.
За встановлених судом обставин та детально викладених у вироку суду 23.12.2023 близько 08:40 години, ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «Маzda» р/н НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, в Соборному районі міста Дніпра рухалася по вулиці бул. Слави з боку пров. Відрадний в напрямку пр. Героїв.
Під час руху водій ОСОБА_7 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.38.1 «пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1. «зебра», розташованого в розміткою 1.14.1 «зебра», розташованого в Соборному районі міста Дніпра по бульвару Слави, не переконався у відсутності на пішохідному переході пішоходів, а саме пішохода ОСОБА_8 , яка перетинала проїзну частину справа наліво за напрямком руху автомобіля «Маzda» р/н НОМЕР_1 , заходів до зменшення швидкості та зупинки для надання дороги пішоходу не вжив та продовживши рух скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 .
Внаслідок дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_8 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: синця в лобно-скроневій області ліворуч з переходом на верхню та нижню повіки лівого ока в проекції зовнішнього кута та на проекцію виличної дуги ліворуч, закритого перелому хірургічної шийки лівої плечової кістки зі зміщенням уламків, закритого перелому ліктьового відростку лівої ліктьової кістки, двох синців по передній поверхні грудної клітини ліворуч між середньо-ключичною та передньопаховою лініями в проекції 2-5-го ребер з переходом на проекцію лівої молочної залози, по передній, зовнішній, задній та внутрішній поверхням лівого плеча майже на всьому протязі (видима частина з-під лонгету), синця з садном на його тлі по передній поверхні лівого колінного суглобу, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6 - термін зрошення кісткової тканини понад 21 добу.
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «Маzda» р/н НОМЕР_1 , порушила вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, порушення якого знаходиться у причинному зв'язку з наслідками, що настали, а саме: п. 18.1 - «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а вразі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»
Порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 , знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі потерпіла просить вирок суду першої інстанції скасувати та задовольнити її цивільний позов в повному обсязі.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги потерпіла посилається на те, що суд першої інстанції задовольняючи цивільний позов частково не надав належної оцінки тому, що внаслідок кримінально протиправних дій обвинуваченого їй було заподіяно тілесні ушкодження, зокрема у вигляді закритого перелому хірургічної шийки лівої плечової кістки зі зміщенням уламків та закритого перелому ліктьового відростку лівої ліктьової кістки, , що змінило її фізичний, психологічний, матеріальний та духовний стан, а так само і стан її сім'ї, а саме її єдиної доньки.
Крім того, потерпіла звертає увагу суду на те, що обвинувачений під час судового розгляду поводив себе зухвало та намагався перекласти провину за дорожньо-транспортну пригоду на неї.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні потерпіла та її представник підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити та вирок суду першої інстанції змінити в частині вирішення цивільного позову.
Прокурор та обвинувачений заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали вирок суду законним та обґрунтованим та просили залишити його без змін.
При цьому, обвинувачений повідомив суду що його цивільна правова відповідальність, як власника наземного транспортного засобу на час вчинення кримінального правопорушення була застрахована.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, в цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок в межах апеляційної скарги.
Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам, та вказані обставини, а також вид і розмір призначеного покарання не оспорюються і в апеляційній скарзі, тому перегляду в апеляційному порядку не підлягають.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги потерпілої щодо неправильного вирішення судом першої інстанції цивільного позову, колегія суддів зазначає таке.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
При вирішенні цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати коло учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.
Цих вимог закону при вирішенні цивільного позову у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , місцевим судом не дотримано.
З матеріалів кримінального провадження видно, що потерпілою ОСОБА_8 заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, в якому вона просила суд стягнути з ОСОБА_7 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 161 100 грн, моральну шкоду в розмірі 50 000 грн та відшкодувати їй витрати на правову допомогу в сумі 30 000 грн.
В той же час, апеляційним судом встановлено, що автомобіль «Маzda» р/н НОМЕР_1 забезпечений договором страхування, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ №218082465 ПрАТ “СК»САЛАМАНДРА».
Між тим, при розгляді вказаних цивільного позову судом ПрАТ “СК»САЛАМАНДРА» не залучалась у якості відповідача.
Так, згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам та майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під час визначення розміру відшкодування враховують вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди в передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у страховика не виник обов'язок із виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону № 1961-IV).
Аналогічні висновки містяться в Постанові ККС ВС від 05.07.2022 у справі №589/4653/19.
Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні цивільних позовів повинен був врахувати, що на момент вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення цивільно-правову відповідальність володільця транспортного засобу було застраховано і був чинний договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Проте місцевий суд не зробив цього та дійшов передчасного висновку про стягнення з лише обвинуваченого відшкодування заподіяної моральної та матеріальної шкоди.
Отже суд, суд першої інстанції, всупереч зазначеним вимогам Закону та висновків Верховного Суду, під час вирішення цивільного позову, не у повному обсязі з'ясував суб'єктний склад осіб, які несуть відповідальність, в силу закону, за спричинену шкоду, не залучив до участі у справі страхову компанію, не з'ясував їх обсяг обов'язків та ліміти відшкодування шкоди в межах договору страхування, що призвело до неправильного вирішення цивільних позовів, у зв'язку з чим вирок суду першої інстанції в частині цивільного позову підлягає скасуванню з призначення нового судового розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд не входить перевіряє доводи апеляційної скарги потерпілої, оскільки такі підлягають перевірці судом першої інстанції під час нового судового розгляду.
За таких обставин апеляційна скарга потерпілої підлягає частковому задоволенню, а вирок суду у частині вирішення цивільного позову скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 - скасувати в частні вирішення цивільного позову та призначити новий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4