01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"21" жовтня 2010 р. Справа № 10/186-10
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Марценюк О.М.
розглянувши справу № 10/186-10
за позовом державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна
залізниця», м. Київ;
до управління праці та соціального захисту населення Обухівської
районної державної адміністрації, м. Обухів;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору
на стороні відповідача -Головного управління Державного казначейства
України по Київській області, м. Київ;
про стягнення 270330,97 грн.
Представники сторін:
від позивача: Кучер М.К., довіреність від 13.09.2010р. № 2605-ню;
Макарчук Л.Л., довіреність від
від відповідача: Алтухова О.А., довіреність від 02.09.2010р. б/н;
від третьої особи: не з'явився.
обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(далі - позивач) до управління праці та соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації (далі -відповідач) про стягнення 270 330,97 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 01.01.2010р. по 01.07.2010р. ДТГО «Південно-Західна залізниця»на виконання умов Договору № ПЗ/ДН-1-106247-НЮ від 01.01.2010р., підписаного 15.07.2010р., та згідно з вимогами п. 7, п. 18 ст. 15 та п. 15 ст. 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 12 ст. 7 та п. 15, 16 ст.9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт», а також інших законодавчих актів, здійснила пільгове перевезення окремих категорій громадян, які користуються правом на пільговий проїзд залізничним транспортом по Обухівському району, в зв'язку з чим понесло витрати в розмірі заявленої до стягнення суми, яку відповідач зобов'язаний відшкодувати відповідно до положень чинного законодавства.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.09.2010р. порушено провадження у справі № 10/186-10.
Присутні в судовому засіданні 16.09.2010р. представники позивача повністю підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.
Крім того, представники позивача подали витребувані судом документи та клопотання про залучення додаткових доказів по справі.
Ухвалою від 16.09.2010р. суд відклав розгляд справи на 05.10.2010р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.
До початку розгляду справи 23.09.2010р. та 04.10.2010р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшло клопотання № ДТО-1-Н52/1103 від 01.10.2010р. про залучення додаткових доказів по справі.
Присутній у судовому засіданні 05.10.2010р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає повністю, посилаючись на те, що позивач порушив порядок укладання господарських договорів, а також додані до справи акти звірок розрахунків не надходили на адресу відповідача та останнім не реєструвались. Крім того, при розрахунку суми боргу не були враховані розбіжності, що виникли у розрахунках витрат на перевезення, які відшкодовуються з державного та місцевого бюджету, за січень та липень 2010 року. Також, на адресу Управління взагалі не надходило для опрацювання жодного документу за лютий 2010 року.
Ухвалою від 05.10.2010р. суд відклав розгляд справи на 21.10.2010р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі та залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Київській області.
15.10.2010р. через загальний відділ господарського суду від позивача, в порядку ст. 22 ГПК України, надійшла заява № НЮ-16-204/103 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 196 183,18 грн., визначену внаслідок проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами.
Також, 18.10.2010р. від позивача через канцелярію господарського суду надійшли заперечення № ДТО-1-Н52/1124 від 07.10.2010р. на відзив.
В судовому засіданні 21.10.2010р. представниками позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Отже, позовна заява державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»розглядається в межах нової ціни позову -196 183,18 грн.
Представник відповідача розмір заборгованості не оспорив та зазначив про те, що кошти будуть перераховуватись по мірі їх надходження з Державного бюджету.
Представник третьої особи в засідання суду не з'явився, письмові пояснення по суті спору не надав, про причини неявки господарський суд не повідомив.
Оскільки сторони про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, суд вважає, що на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті без участі представника третьої особи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд, -
Згідно з приписами частин п'ятої та шостої ст. 51 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями; витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Відповідно до підпункту «б»пункту 4 частини першої ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" поставки товарів, робіт і послуг для пріоритетних державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються до цього; обсяги коштів для закупівлі зазначених товарів, робіт і послуг передбачаються в Законі про Державний бюджет України на поточний рік та визначаються Кабінетом Міністрів України відповідними рішеннями про використання позабюджетних джерел фінансування.
Статтею 38 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та Додатком № 7 до вказаного Закону передбачено компенсацію за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг за проїзд окремих категорій громадян в розмірі по обласним бюджетам окремо по кожній області України.
Так, для обласного бюджету Київської області на 2010 рік виділено кошти з Державного бюджету на суму 52170,2 тис. грн.
Згідно п. 7, п. 18 ст. 15 та п. 15 ст. 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 12 ст. 7 та п. 15, 16 ст. 9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», та інших законодавчих актів, зазначені вище категорії населення користуються правом на пільговий проїзд залізничним транспортом.
Статтею 9 Закону України «Про залізничний транспорт»встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян при пасажирських перевезеннях, у тому числі приміського сполучення, можуть передбачатись пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізниці за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету»від 04.03.2002 року № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.
Згідно п.п. 2, 3, 5-8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 (далі -Порядок), фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів затверджених у обласних та районних бюджетах на зазначені цілі.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісячно готують дані про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд підприємствам-постачальникам відповідних соціальних послуг і направляють їх до фінансових органів районних державних адміністрацій. Фінансові органи районних державних адміністрацій на підставі отриманих актів щомісячно готують реєстри нарахованих сум щодо компенсаційних виплат на пільговий проїзд окремих категорій громадян та направляють їх фінансовим органам обласних державних адміністрацій, які після отримання коштів субвенцій, надають органам Державного казначейства України платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів. Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються на рахунки постачальників відповідних соціальних послуг.
Згідно п. 6 названого Порядку, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києва та Севастополя.
Таким чином, діючим законодавством передбачено чіткий порядок компенсації витрат підприємств транспорту на пільговий проїзд громадян окремих категорій, а також відповідна сума коштів, у вигляді бюджетної субвенції, для такої компенсації.
Згідно з п. 3 Типового положення про головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації і управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2000 року № 1498, основними завданнями управління є, зокрема, забезпечення на відповідній території реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин, безпечної життєдіяльності, оплати, охорони і належних умов праці, зайнятості, пенсійного забезпечення, соціального захисту та обслуговування населення, в тому числі громадян, які потребують допомоги з боку держави; забезпечення в межах своїх повноважень дотримання законодавства про соціальний захист населення.
Згідно частини третьої ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. А відповідно до частин другої та четвертої цієї статті, актами цивільного законодавства є закони України та постанови Кабінету Міністрів України, які приймаються відповідно до Конституції України.
Між ДТГО «Південно-Західна залізниця»та головним розпорядником коштів місцевого бюджету -Управлінням праці та соціального захисту населення Обухівського району було укладено Договір № ПЗ/ДН1-106247/НЮ, підписаний позивачем 15.07.2010р., за умовами якого замовник (відповідач) здійснює розрахунок з постачальником послуг (перевізником) на підставі отриманих від нього щомісячних звітів щодо надання послуг на підставі акта звірки розрахунків за надані послуги, підписаного сторонами, в межах запланованої субвенції для Обухівського району на суму 275 500,00 грн. Оплата проводиться у п'ятиденний строк після надходження коштів на власні рахунки, на підставі рахунків фактичних витрат перевезення пільгових категорій громадян, складених залізницею. Термін дії договору встановлюється з 01 січня 2010 року і діє до 31 грудня 2010 року (п. 3.2., 3.3., 6.1. договору).
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Як зазначає позивач, ним на виконання вимог вищезазначених нормативних актів, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, за період з січня по червень 2010 року було здійснено перевезення окремих категорій громадян за пільговими тарифами, у зв'язку з чим він поніс витрати на суму 196 183 грн. 18 коп., які відповідач зобов'язаний відшкодувати. Зазначена сума понесених залізницею витрат підтверджується: підсумковими звітами про перевезення пільгових категорій громадян у приміському та дальньому сполученні по ДН 1-Київ за період січень -червень 2010 року; розрахунками витрат на відшкодування збитків, пов'язаних з наданням пільг за період з січня по червень 2010 року; обліковими формами статистичної та бухгалтерської звітності, оформленими у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України № 1359 від 16.12.2009р., та актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, за вищевказаний період.
Крім того, 06.10.2010р. між ДТГО «Південно-Західна залізниця»та головним розпорядником коштів місцевого бюджету -Управлінням праці та соціального захисту населення Обухівського району було підписано акт звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, станом на 01 липня 2010р., яким встановлена заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 196183,18 грн.
При цьому, суд також звертає увагу на те, що розмір заборгованості відповідача не перевищує, передбаченого п. 3.2. Договору № ПЗ/ДН1-106247/НЮ, розміру субвенції з державного бюджету на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, суд також звертає увага на те, що згідно ст. 60 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»передбачено, що Державне казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів у порядку, визначеному Державним казначейством України за погодженням із Міністерством фінансів України, і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми.
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам.
Розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету.
При цьому зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати за спожиті житлово-комунальні послуги та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Будь-які зобов'язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та цим Законом (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини четвертої цієї статті), не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Зважаючи на викладене та враховуючи вищезазначені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 196183,18 грн. є правомірними та обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації (08701, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 24, код ЄДРПОУ 03193695) на користь державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) 196 183 грн. 18 коп. -боргу, 1961 грн. 84 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. Повернути на підставі рішення державному територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 742 грн. 13 коп., перераховане платіжним дорученням № 4262 від 01.09.2010р., оригінал якого залишене в матеріалах справи Господарського суду Київської області № 10/186-10.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
А.І. Привалов
Дата складення та підписання рішення в повному обсязі -01.11.2010 р.