01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"30" вересня 2010 р. Справа № 5/164-10
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства «Авантис», м. Київ
до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-груп», м. Бровари
про стягнення 17477,46 грн.
за участю представників:
позивача:Захарченка О.В. -дов. від 10.03.2010р.
відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Авантис»(далі - Позивач) до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-груп»(далі - Відповідач) про стягнення 17477,46 грн., з яких 11332,05 грн. основного боргу, 2620,25 грн. пені, 3141,71 грн. інфляційних втрат та 383,45 три відсотки річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 10.09.2010р., в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір поставки нафтопродуктів від 18.02.2009р. № 180209-2П (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов'язався передавати у власність покупця - відповідача товар -нафтопродукти, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти, у відповідності з умовами, визначеними договором та додатками до нього (п. 1.1 договору).
Асортимент, ціна, кількість та вартість партії товару узгоджується сторонами в кожному випадку окремо при поставці товару та визначається у додатках (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору загальна ціна договору складається з суми всіх додатків або сплачених рахунків -фактур цього договору, згідно з документами, що засвідчують прийом -передачу товару.
Згідно п. 3.4 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару та підписання уповноваженою особою покупця відповідних документів, які засвідчують прийом -передачу товару (видаткової накладної або товарно -транспортної накладної) в пункті поставки.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що термін оплати становить один календарний день з моменту поставки товару. Моментом поставки товару є перехід права власності на товар до покупця.
Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.3 договору).
На виконання умов договору, позивач по видатковій накладній № РН-090903-1 від 03.09.2009р. поставив відповідачу товар - дизпаливо на загальну суму 40832,05 грн., а відповідач на підставі довіреності серії ЯПС № 891348 від 03.09.2009р. вказаний товар отримав.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого дизпалива виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 29500 грн., у зв'язку з чим за відповідачем на час звернення до суду з даним позовом існував борг в розмірі 11332,05 грн.
В процесі розгляду справи відповідач частково погасив існуючу заборгованість сплативши ще 1000 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача, завірені копії якої залучена до матеріалів справи.
Оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачена частково сума основного боргу в розмірі 1000 грн. то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1000 грн. основного боргу припинити.
За таких обставин станом на день розгляду справи за відповідачем рахується борг в розмірі 10332,05 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 10322,05 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 10322,05 грн. заборгованості за поставлений товар.
Оскільки відповідачем було порушено строки виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за період прострочення з 05.09.2009р. по 25.05.2010р. складають 3141,71 грн., три проценти річних з простроченої суми за вказаний період складають 383,45 грн.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Крім того, позивач на підставі п. 5.3 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 05.09.2009р. по 25.05.2010р. складає 2620,25 грн.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за 182 дні (шість місяців) з простроченого платежу за відповідний період виходячи із подвійної облікової ставки НБУ з дня початку строку прострочення.
Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України стягненню підлягає пеня за період прострочення з 05.09.09р. по 07.03.10р. - 182 дні (шість місяців) в розмірі 2118,45 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 10322,05 грн. заборгованості, 3141,71 грн. інфляційних втрат, 383,45 грн. трьох процентів річних та 2118,45 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 1000 грн.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-груп»(07400, Київської область, м. Бровари, бул. Незалежності, 18, код ЄДРПОУ 31256942) на користь Приватного підприємства «Авантис»(юридична адреса: 01010, м. Київ, вул. Арсенальна, 20, фактична адреса: 03115, м. Київ, вул. Депутатська, 23 А, оф. 2, код ЄДРПОУ 32308954) 10332 (десять тисяч триста тридцять дві) грн. 05 коп. основного боргу, 3141 (три тисячі сто сорок одну) грн. 71 коп. інфляційних втрат, 383 (триста вісімдесят три) грн. 45 коп. 3% річних, 2118 (дві тисячі сто вісімнадцять) грн. 45 коп. пені, 170 (сто сімдесят) грн. 94 коп. витрат по сплаті державного мита та 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.