01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"30" вересня 2010 р. Справа № 5/163-10
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продторг-96», м. Київ
до Приватного підприємства «Порфавор», м. Васильків
про стягнення 27020,99 грн.
за участю представників:
позивача:Коканов C.О. - дов. від 18.12.2009р.
відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Продторг-96»(далі -позивач) до Приватного підприємства «Порфавор»(далі -відповідач) про стягнення 27020,99 грн., з яких 25568,16 грн. основного боргу, 1125,00 грн. інфляційних втрат та 327,83 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 10.09.2010р., в судове засідання не з'явився, однак подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю уповноваженого представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами. Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Таким чином вказаний в клопотанні представник Приватного підприємства «Порфавор»не є єдиним можливим законним представником, за відсутності якого справа не може бути розглянута.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір від 01.09.2009р. № 172 (далі -договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов'язується поставити товар згідно замовлення відповідача, а відповідач - покупець зобов'язується прийняти його згідно з накладними, які є невід'ємною частиною договору, а також оплатити товар в строки, вказані в договорі (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору кількість та вартість товару фіксується в накладній, яка виписується згідно з попереднім замовленням покупця.
Згідно п. 3.2 договору покупець сплачує вартість поставленого товару за цінами, вказаними в накладних один раз на тиждень за проданий товар.
Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2010р. (п. 4.12 договору).
На виконання умов договору позивач в вересні-грудні 2009р. по видаткових накладних № 928 від 28.09.2009р. на суму 238,39 грн., № 972 від 14.10.2009р. на суму 8052,98 грн., № 1018 від 11.11.2009р. на суму 1067,76 грн., № 1092 від 23.12.2009р. на суму 2990,52 грн. та № 1093 від 23.12.2009р. на суму 13426,96 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 25776,61 грн., а відповідач на підставі довіреностей № 878 від 14.10.2009р., № 632 від 11.11.2009р. та № 1340 від 23.12.2009р. вказаний товар отримав. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.
Разом з тим відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар в повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 25568,16 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленої продукції.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 25568,16 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 25568,16 грн. заборгованості за поставлений товар.
Оскільки на протязі строку дії договору відповідачем було порушено строки виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за період прострочення з 01.01.2010р. по 04.06.2010р. складають 1125,00 грн., три проценти річних з простроченої суми за вказаний період складають 327,83 грн.
Разом з тим згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом з врахуванням рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р стягненню підлягають інфляційні втрати з простроченої суми боргу за період прострочення визначений позивачем в розрахунку інфляційних втрат з 01.01.2010р. по 04.06.2010р. в розмірі 843,75 грн., три проценти річних з простроченої суми боргу за період прострочення визначений позивачем в розрахунку 3% річних з 01.01.2010р. по 04.06.2010р. в розмірі 325,73 грн.
В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та трьох процентів річних суд відмовляє.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 25568,16 грн. основного боргу, 843,75 грн. інфляційних втрат та 325,73 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства «Порфавор»(08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 22, код ЄДРПОУ 36378538) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Продторг-96»(04205, м. Київ, проспект Оболонський, 23-А, код ЄДРПОУ 24102283) 25568 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 16 коп. заборгованості, 843 (вісімсот сорок три) грн. 75 коп. коп. інфляційних втрат, 325 (триста двадцять п'ять) грн. 73 коп. 3% річних, 267 (двісті шістдесят сім) грн. 37 коп. витрат по сплаті державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.