Справа № 22-ц-30880 / 2010 р. Головуючий: 1 інстанції
Ковригін О.С.
Категорія: відшкодування Доповідач: Даниленко В.М
шкоди
30 листопада 2010 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Малінської С.М.,
суддів: - Даниленка В.М., Піддубного Р.М.,
при секретарі: Потюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на ухвалу судді Чугуївського міського суду Харківської області від 08 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення боргу зі страхового відшкодування, -
У жовтні 2010 року позивач ОСОБА_1. звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що 14 травня 2009 року о 22.00 годині в Чугуївському районі Харківської області на 554 км. автошляху Київ-Харків-Довжанський з вини водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода.
Останній в умовах недостатньої видимості виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Вольво» д.н. НОМЕР_2 з напівпричепом «Титан» д.н. НОМЕР_3 під керуванням позивача, що рухався у зустрічному напрямку.
В наслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2. був смертельно травмований і загинув на місці ДТП, а належні позивачеві автомобіль «Вольво» та напівпричеп «Титан» зазнали значних механічних ушкоджень у зв'язку з чим відновленню не підлягають.
За висновком автотоварознавчої експертизи загальний розмір матеріальних збитків, заподіяних позивачеві пошкодженням належного йому рухомого майна - транспортних засобів, становить 295 176,90 грн.
У зв'язку з тим, що полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів винуватець ДТП ОСОБА_2. не мав, позивач на підставі ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування за заподіяну йому внаслідок ДТП майнову шкоду до Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке розглянувши надані матеріали, відшкодувало йому шкоду, однак лише в розмірі 25 000 грн. і лише по одному полісу страхування цивільної відповідальності, яким був забезпечений автомобіль «Вольво» д.н. НОМЕР_2, відмовивши у виплаті страхового відшкодування за пошкоджений напівпричеп «Титан» д.н. НОМЕР_3, який також був забезпечений іншим полісом страхування цивільної відповідальності, пославшись при цьому на обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих.
Посилаючись на зазначені обставини та вважаючи такі дії відповідача незаконними, позивач ОСОБА_1. просив суд в примусовому порядку стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України заборгованість із виплати йому страхового відшкодування за майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП, загальний розмір якої з урахуванням відповідної пені за прострочку цієї виплати за розрахунками позивача становить 348 780 грн. 90 коп.
Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 08 жовтня 2010 року було відкрито провадження у цивільній справі за вищевказаним позовом ОСОБА_1. та призначено попереднє судове засідання за участю сторін.
В апеляційній скарзі відповідача - Моторного (транспортного) страхового бюро України ставиться питання про скасування наведеної вище ухвали судді міського суду, як незаконної, постановленої з порушенням норм процесуального законодавства щодо правил підсудності, та направлення матеріалів справи на новий розгляд до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що Моторне (транспортне) страхове бюро України не є учасником ДТП чи заподіювачем шкоди, завданої позивачеві, а лише здійснює регламентні виплати зі страхового відшкодування, а тому суд першої інстанції безпідставно прийняв рішення про відкриття провадження за поданою ОСОБА_1 позовною заявою, не зважаючи на те, що за правилами ч. 2 ст. 109 ЦПК України ця позовна заява повинна була подаватися до належного суду за місцем знаходження відповідача й розглядатися Дніпровським районним судом м. Києва.
Перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Статтями 1, 2, 3 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 1 Розділу III ЦПК України.
Статтею 109 ЦПК України, якою визначається так звана загальна територіальна підсудність цивільних справ, та на яку посилається апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги, дійсно передбачено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Разом із тим, статтею 110 України встановлена альтернативна підсудність цивільних справ, яка визначається вказівкою законодавця про можливість розгляду і вирішення окремих цивільних справ конкретним судом за вибором позивача.
Встановлення альтернативної підсудності, яка на відміну від загальної, є додатковою процесуальною гарантією забезпечення інтересів окремих категорій позивачів, пов'язане з необхідністю створення позивачеві більш сприятливих умов для звернення за судовим захистом.
Так, частиною 6 зазначеної правової норми передбачено, що позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завдання цієї шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини, які є предметом цивільно-правового спору, виникли, саме з приводу відшкодування шкоди, завданої майну позивача ОСОБА_1. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 14 травня 2009 року на території Чугуївського району Харківської області, яка підпадає під юрисдикцію Чугуївського міського суду Харківської області.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що Чугуївський міський суд Харківської області обґрунтовано, в межах своєї компетенції, з дотриманням правил підсудності прийняв процесуальне рішення про відкриття провадження у цивільній справі за вищезазначеним позовом ОСОБА_1., а тому законні підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, яка є предметом апеляційного оскарження, відсутні.
Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - відхилити.
Ухвалу судді Чугуївського міського суду Харківської області від 08 жовтня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий:
Судді: