Справа № 22-ц-29320 / 2010 р. Головуючий: 1 інстанції
Скотарь А.Ю.
Категорія: трудові Доповідач: Даниленко В.М
30 листопада 2010 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Малінської С.М.,
Суддів: Даниленка В.М., Піддубного Р.М.,
при секретарі: Потюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» (далі: ДП «Харківський електромеханічний завод») про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
У січні 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в подальшому уточненим, у якому вказувала на те, що вона працювала в ДП «Харківський електромеханічний завод» з 21.01.1983 року по 03.11.2009 року, коли була звільнена з підприємства за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Однак, при звільнені її з роботи з нею не було проведено розрахунку по заробітній платі.
Посилаючись на порушення відповідачем вимог трудового законодавства, позивачка ОСОБА_1 просила суд стягнути з ДП «Харківський електромеханічний завод» на її користь 14 910,63 грн. заборгованості по заробітній платі, а також середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 4 203,75 грн.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені нею вимоги й наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.
Представник відповідача заявлені позивачкою вимоги визнав частково, та не заперечуючи боргу підприємства по виплаті останній заробітної плати, між тим вказував на те, що вини відповідача в затримці її виплати позивачці не має, оскільки з червня 2007 року ДП «Харківський електромеханічний завод» перебуває в стадії банкрутства та має значні фінансові труднощі.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.
Суд стягнув з ДП «Харківський електромеханічний завод» на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в розмірі 14 910, 63 грн., а також 4 203,75 грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.
При цьому суд стягнув з відповідача на користь держави 51 грн. судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
В апеляційній скарзі представника ДП «Харківський електромеханічний завод» ставиться питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції в частині, що стосується стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог за їх безпідставністю.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що на час звільнення позивачки з роботи підприємство знаходилося у скрутному матеріальному та фінансовому становищі, тим більше, що господарським судом Харківської області ще в червні 2007 року відкрито провадження у справі про банкрутство відповідача.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.
Проте, у даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.
Приймаючи рішення у справі та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ДП «Харківський електромеханічний завод» на її користь середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив із того, що факт такої затримки, дійсно мав місце, а тому відповідач повинен нести відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.
Однак, з таким висновком районного суду колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Тобто підставою для покладання на роботодавця відповідальності за затримку розрахунку при звільненні працівника є не лише сам факт такої затримки, а й вина власника або уповноваженого ним органу в порушенні строків розрахунку.
Заперечуючи проти заявлених позивачкою вимог щодо стягнення з ДП «Харківський електромеханічний завод» на користь останньої середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні представник відповідача неодноразово вказував на те, що даний факт мав місце з об'єктивних причин і пов'язаний зі зниженням об'єму виробництва, відсутністю замовлень на виготовлення продукції, неплатоспроможністю та скрутним фінансовим становищем підприємства внаслідок світової економічно-фінансової кризи.
Зазначені доводи представника відповідача позивачкою не спростовані, але будь-якої правової оцінки в судовому рішенні, ухваленому по справі, не знайшли.
Крім того, як вбачається з ухвали господарського суду Харківської області від 25 червня 2007 року про порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Харківський електромеханічний завод», цією ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та заборонено нарахування неустойки (штрафу, нені) інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання боржником грошових зобов'язань, що кореспондується з вимогами п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 липня 2010 року не може бути визнане цілком законним і справедливим, а тому судова колегія вважає за необхідне змінити це судове рішення в частині, що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відмовивши в задоволенні цих позовних вимог за їх безпідставністю.
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 116, 117 КЗпП України, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» - задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 липня 2010 року - змінити, скасувавши це судове рішення в частині, що стосується стягнення з Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» на користь позивачки середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, та ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог за їх безпідставністю.
У решті рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 липня 2010 року залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: