17 лютого 2025 року справа № 580/267/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 230750000954 від 26.12.2024 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 18.12.2024 року, пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління ДПС у Черкаській області, № 94/23-00-10-02-19 від 16.12.2024, та № 95/23-00-10-02-19 від 16.12.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідач-2 протиправно відмовив у призначенні позивачці пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу», адже у позивачки наявний відповідний вік та необхідний стаж, який підтверджує її право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу».
Ухвалою від 15.01.2025 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
31.01.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача-1 просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що Головним управлінням право позивача на отримання пенсії не порушувалось, підстави для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Головного управління, а так само зобов'язання Головного управління здійснити призначення пенсії - відсутні, оскільки спірне рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Відзив на позов від відповідача-2 до суду не надходив.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до відомостей трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 та трудової книжки серії НОМЕР_2 позивачка працювала на посадах державної служби у періоди: з 02.09.1996 до 21.04.1998 - у Державній інспекції з контролю за цінами в Черкаській області, з 11.05.1999 до 30.06.2006 в Корсунь - Шевченківській міжрайонній державній податковій інспекції Черкаської області, з 03.07.2006 до 05.03.2012 в Державній податковій інспекції у Городищенському районі Черкаської області, з 06.03.2012 до 01.07.2013 в Корсунь - Шевченківській міжрайонній державній податковій інспекції Черкаської області ДПС, з 02.07.2013 до 30.03.2015 в Корсунь -Шевченківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управлінні Міндоходів у Черкаській області, з 31.03.2015 до 25.01.2016 року Корсунь - Шевченківській об'єднаній державній податковій Інспекції Головного управлінні ДФС України у Черкаській області, з 26.01.2016 до 23.02.2016 в Головному управлінні ДФС України у Черкаській області, з 24.02.2016 по 14.06.2016 в Корсунь - Шевченківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управлінні ДФС України у Черкаській області, з 15.06.2016 до 24.09.2018 в Смілянській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС України у Черкаській області, з 25.09.2018 по 22.08.2019 в Головному управлінні ДФС у Черкаській області, з 23.08.2019 по 16.12.2024 в Головному управлінні ДПС у Черкаській області.
Таким чином загальний обсяг трудового стажу позивачки, як державного службовця станом на 16.12.2024, становить 27 років 2 місяці 24 дні, а станом на 01.05.2016 року стаж державної служби складав 18 років 7 місяців 11 дні.
18.12.2024 позивачка звернулась до відповідача-1 із заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» № 3723-XII.
Рішенням від 26.12.2024 № 230750000954 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило позивачці у переведенні на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ, зазначивши, що основним критерієм, за яким слід визначити можливість зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723- XII є встановлення за найманою посадою відповідного рангу. Відповідно до ст. 343.1 Податкового Кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання надбавка за ранг державного службовця не виплачується. Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 ОСОБА_1 працювала в Державній податковій інспекції. Посади вищезазначеної інспекції не належать до посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723. Відповідно записів трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 стаж державної служби зараховано з моменту присвоєння рангу державного службовця, а саме: з 02.07.2013 по 30.12.2013 - 13 ранг. Стаж державної служби складає 4 місяці 26 днів. Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення частково відмовити ОСОБА_1 , а саме в переході на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу» у зв'язку з відсутністю права.
Листом від 27.12.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивачку про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення.
Рішення відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» позивачка вважає протиправним, а тому звернулась в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України “Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до п. 2 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Згідно п. 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII) для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV (60 років), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Мінімальний розмір страхового стажу для жінок становить 30 років (частина перша статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Таким чином, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право, зокрема, жінки, які досягли 60 років та станом на 01.05.2016 (набрання чинності Законом № 889-VIII) мають 10 років, та на зазначену дату займали посади державної служби, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII, актами Кабінету Міністрів України, а також загальний страховий стаж 30 років.
Відмовляючи у призначенні позивачці пенсії відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» відповідач заперечив зарахування до стажу державної служби позивачки періодів її роботи на посадах в податкових органах, зазначивши про не віднесення їх до категорій посад державної служби.
Суд зазначає, що дійсно, стаття 25 Закону № 3723-XII (“Класифікація посад») не передбачає зарахування до стажу державної служби періоду роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби. Поряд із цим, зарахування проходження військової служби до цього стажу передбачається актами Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (який діяв до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Крім того, відповідно до пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу».
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Враховуючи викладені обставини, суд доходить висновку про необхідність включення періодів роботи позивачки з 01.05.1999 по 30.06.2006, з 03.07.2006 по 16.12.2024 згідно відомостей трудової книжки та довідки Головного управління ДПС України у Черкаській області від 16.12.2024 № 63/23-00-11-01-26, до стажу державної служби, що враховується при призначенні пенсії.
Присвоєння посадовим особам податкових органів спеціальних звань, а не рангів державного службовця, не скасовує викладених вище положень щодо включення спірних періодів роботи до стажу державної служби.
З урахуванням зазначеного, суд зазначає про наявність у позивачки станом на 01.05.2016 більше 10 років стажу на посадах державної служби.
Таким чином, оскільки позивачка досягла пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058 (60 років), має наявний страховий стаж (обставина не заперечується відповідачем, крім того позивачці призначено пенсію за віком згідно Закону № 1058) при цьому позивачка має стаж на посадах державної служби станом на 01.05.2016 більше 10 років, суд доходить висновку, що позивачка має право на призначення пенсії за віком згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії за віком, призначеної їй відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону № 3723-XII.
Вказаний висновок суду відповідає правовому висновку Великої Палата Верховного Суду, висловленому у постанові від 13.02.2019 у справі № 822/524/18.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про протиправність відмови відповідача-2 у переведенні позивачки з пенсії за віком, призначеної згідно Закону № 1058 на пенсію державного службовця, у зв'язку із чим для належного захисту порушеного права позивачки суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 230750000954 від 26.12.2024.
Також суд зазначає, відповідно до п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок 22-1), після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, у спірних правовідносинах призначення і нарахування пенсії позивачки має здійснити Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а виплату пенсії буде здійснювати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за місцем проживання позивачки.
Суд враховує спосіб захисту порушеного права, обраний Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та вважає за доцільне зобов'язати відповідача-2 (як орган, який прийняв протиправне рішення) призначити та здійснити нарахування позивачці з 18.12.2024 (дата звернення позивачки із заявою про перехід на пенсію державного службовця, яку розглядав відповідач-2) пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Головного управління ДПС у Черкаській області № 94/23-00-10-02-19 від 16.12.2024 та № 95/23-00-10-02-19 від 16.12.2024.
Разом з тим, суд зазначає про передчасність позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату пенсії, оскільки у спірних правовідносинах пенсія позивачці наразі не призначена. При цьому, суд зазначає, що рішення суду не може залежати від настання певних обставин (умовне рішення). Оскільки відповідач-2 ще не ухвалював рішення щодо призначення позивачці пенсії на виконання цього рішення суду, у суду відсутні підстави вважати, що права позивачки у зазначеній частині будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, то частина понесених позивачкою судових витрат, пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 230750000954 від 26.12.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та здійснити нарахування ОСОБА_1 з 18.12.2024 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ “Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Головного управління ДПС у Черкаській області № 94/23-00-10-02-19 від 16.12.2024 та № 95/23-00-10-02-19 від 16.12.2024.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивачка - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538);
3) відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 17.02.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК