про повернення позовної заяви
17 лютого 2025 року Справа № 580/662/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії,
21.01.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення з 30.01.2020 до 17.08.2022 із застосуванням, як розрахункової величини, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення з 30.01.2020 до 17.08.2022 з урахуванням положень постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи зазначив, що проходив військову службу у відповідача та 17.08.2022 виключений зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення. Стверджує, що із відповіді відповідача на його заяву дізнався про порушення своїх прав, а саме про те, що відповідач у спірному періоді нараховував та виплачував йому грошове забезпечення із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Вважає, що такі дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства.
Ознайомившись із матеріалами позову, виявлено недоліки позовної заяви, які перешкоджають відкриттю провадження у справі. У зв'язку з цим ухвалою від 27 січня 2025 року суд залишив її без руху та надав позивачу строк 10 днів для усунення недоліків позовної заяви.
11.02.2025 від позивача на адресу суду надійшла заява вх.№ 7057/25 про поновлення строку звернення до адміністративного суду (далі - Заява), в якій просив визнати поважними причини пропуску строку звернення зі вказаним позовом до суду та поновити його. До неї додав копію військового квитка серії НОМЕР_4 . Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач не повідомив його письмово про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а також не видав на руки грошовий атестат та довідку про всі нараховані та виплачені види грошового забезпечення. Лист відповідача та довідку - розрахунок нарахованого грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 17.08.2022 у розрізі основних і додаткових видів грошового забезпечення позивач отримав 12.01.2025 у відповідь на звернення. Посилався на висновки Верховного Суду у постанові від 06.04.2023 у справі №260/3564/22. Стверджує, що частина заявлених позовних вимог, а саме за період з 30.01.2020 до 19.07.2022 включно не обмежуються будь-яким строком на звернення до суду з позовом про стягнення належного позивачу грошового забезпечення. Вказав, що з 30.05.2008 проходив безперервну військову службу, а з 24.02.2022 до 22.11.2024 - в умовах воєнного стану та не мав можливості відлучатися від виконання службових завдань, що ускладнило можливість подання позову у визначений законом строк.
Оцінивши доводи Заяви, суд дійшов висновку, що виявлені судом недоліки позову не усунені, наявні перешкоди для відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України). Отже, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.
Неоднаковий підхід до обчислення процесуального строку звернення до суду для осіб, які звертаюся в один проміжок часу з аналогічним предметом спору до того ж відповідача, свідчитиме про дискримінаційний та упереджений розгляд справи, що в умовах справедливого судочинства не допустиме. Так, ст.24 Конституції України встановлює, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Крім того відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Частина 3 ст.3 КАС України приписує, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. То ж для звернення позивача до суду застосовується чиниий на момент подання позовної заяви закон щодо обчислення строків.
У вказаному контексті суд акцентує, що суми коштів, які належать особі при звільненні, не є ідентичними поняттю щомісячного грошового забезпечення.
Суд урахував, що предмет спору стосується грошового забезпечення позивача, яке виплачувалося йому щомісячно, за період з 30.01.2020 до 17.08.2022. Тому протягом 3 місяців з дати кожного його отримання позивач мав право звернутися з позовом щодо вірного його розрахунку.
У позовній заяві позивач зазначив, що проходив військову службу у відповідача та згідно з17.08.2022 виключений зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення. Отже, про складові розрахунку при звільненні позивач міг дізнатися отримуючи щомісячно грошове забезпечення та під час ознайомлення з відповідним наказом про звільнення та грошовим атестатом.
Заявою щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за вказані вище періоди позивач звернувся 24.12.2024, про що зазначив у позові, та лист відповідача датований 12.01.2025. Тобто, лише з 24.12.2024 позивач почав вчиняти активні дії щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення за вказаний вище період служби.
Таким чином не врахував, що обчислення процесуальних строків відбувається не лише з часу, коди дізнався, а й коли міг дізнатися про порушення своїх прав.
В ухвалі про залишення позову без руху суд роз'яснив позивачу щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду зі вказаним вище позовом та обов'язку надати суду заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності тому причин і надати докази.
Позивач у Заяві не вказав жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду. Отримання 12.01.2025 довідки - розрахунку нарахованого грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 17.08.2022 у розрізі основних і додаткових видів грошового забезпечення з відповіддю відповідача на його звернення, не змінюють порядку обчислення, оскільки стосуються обставин і фактів звільнення та не стосуються об'єктивних перешкод дізнатися про те, чи порушені права на щомісячне грошове забезпечення, щомісячно його отримуючи.
Щодо висновків, зазначених у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, на які посилається позивач у Заяві. У вказаній справі обставини стосувалися подібного предмета спору та не ідентичних обставин спору, позаяк спірні правовідносини у ній регулювалися нормами ст.ст.116, 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Однак для цієї справи вказані норми діють в редакції ЗУ №2352-IX від 01.07.2022. Отже, вказані вище висновки для неї не застосовні.
Щодо доводів про проходження позивачем військової служби під час воєнного стану суд урахував.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (далі - Указ №64/2022), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому його дія подовжена. Суди працюють у штатному режимі на виконання ст.122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - ВС) в ухвалі від 18 травня 2022 року у справі №802/592/17-а відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені причини пропуску строку неповажними та відмовив у відкритті касаційного провадження. Так, Верховний Суд зазначив: «…Щодо посилання скаржника на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, колегія суддів вважає, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо пропуск цього строку відбувся ще до запровадження воєнного стану.».
Суд також урахував висновки ВС викладені у постанові від 06.09.2022 у справі №420/16598/21, згідно з якими сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збоку у всіх абсолютно випадках. Поновлення строків - це виняток, а війна - загальна умова для всіх.
Копію військового квитка серії НОМЕР_4 підтверджується, що позивач з 30.05.2008 до 22.11.2024 проходив військову службу. Водночас відсутні докази його залучення до здійснення заходів правового режиму воєнного стану, у т.ч. на території областей, де проходять бойові дії, у т. ч. копій бойових розпоряджень тощо протягом періоду дії воєнного стану.Отже, Заява не обґрунтована.
Зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, тримісячний строк звернення до суду пропущено, оскільки поважних причин позивач не вказує та матеріали позову не містять доказів наявності таких обставин в межах всього пропущеного строку, підстави для задоволення Заяви відсутні.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві. Згідно ч.5 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч.8 ст.169 КАС України), за умови усунення вказаних підстав для її повернення. Оскільки недоліки позову не усунені, наявні підстави повернути позивачу позовну заяву.
Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2011 №3676-VІ “Про судовий збір» (далі - Закон №№3676-VI) визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Відповідно до ч.2 вказаної статті Закону №3676-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю.
Оскільки відсутні докази понесення судових витрат позивачем, відсутні підстави для їх повернення.
Керуючись ст.ст.2-20, 121, 160-161, 169, 237, 241-246, 255, 295 КАС України, суддя
1. Відмовити повністю у задоволенні Заяви вх. від 11.02.2025 №7057/25 ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку.
Повернути його позовну заяву до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали, позовну заяву та додані до неї документи направити ОСОБА_1 .
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
СуддяАнжеліка БАБИЧ