01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77
Іменем України
"21" жовтня 2010 р. Справа № 19/197-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-Агро»,
м. Запоріжжя;
до Державного підприємства «Стадницький спиртовий завод», с. Стадниця
Тетіївського району Київської області;
про стягнення 53485,83 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-Агро» (далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Стадницький спиртовий завод»(далі -відповідач) про стягнення 53485,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином умови Договору зворотної фінансової допомоги № ХА-09-12/09 від 09.12.2009 р. та не повернув кошти у встановлений строк, в зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 48918,94 грн., за прострочення повернення якої нараховані пеня в сумі 3983,83 грн. та 3% річних - 583,01 грн.
Ухвалою від 11.08.2010 р. суд порушив провадження у справі № 19/197-10 та призначив розгляд справи на 30.08.2010 р.
В подальшому ухвалами від 30.08.2010 р. та від 13.09.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи, в зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.
Ухвалою від 14.09.2010 р. розгляд справи було призначено на 21.10.2010 р.
20.10.2010 р. на адресу господарського суду від позивача надійшла телеграма з клопотанням розглянути справу без участі представника ТОВ «Хортиця-Агро».
Відповідач повноважного представника в засідання суду втретє не направив, відзив на позов не надав і не надіслав, ухвалу про порушення провадження у справі від 11.08.2010 р. та ухвали від 30.08.2010 р. і від 13.09.2010 р. не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення. Про причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений.
За таких обставин, рішення винесене, на підставі вимог ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд, -
Між позивачем (далі - позикодавець) та відповідачем (далі -позичальник) було укладено Договір зворотної фінансової допомоги № ХА-09-12/09 від 09.12.2009 р., за умовами якого позикодавець зобов'язується надати безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути фінансову допомогу у визначений договором строк (п. 1.1 договору). Розмір фінансової допомоги по даному договору складає 280000 грн. (п. 2.1. договору). Позичальник зобов'язується надати позичальнику безвідсоткову фінансову допомогу протягом 10 банківських днів з дня підписання сторонами даного договору (п. 3.2. договору). Фінансова допомога надається частинами та/або одноразово за усною домовленістю сторін (п. 3.3. договору). Фінансова допомога по даному договору надається позичальнику на строк до 25 грудня 2009 р. (п. 4.1. договору). Після закінчення строку, позичальник зобов'язується протягом 2 банківських днів повернути фінансову допомогу у розмірі, зазначеному п. 2.1. даного договору (п. 5.1. договору).
На виконання умов договору, позивач частинами перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 286000 грн., що підтверджується виписками з банківського реєстру документів від 10.12.2009 р. та від 11.12.2009 р., копії яких залучені до матеріалів справи.
В порушення умов договору, відповідач в установлений строк не виконав взятих на себе зобов'язань та повернув зворотну фінансову допомогу тільки 24.02.2010 р., що також підтверджується виписками з банківського реєстру документів, доданими до матеріалів справи. При цьому, відповідач у платіжних документах зазначив призначення платежу «повернення фінансової допомоги згідно дог. № ХА-09-12/09 від 09.12.2009 р. ».
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як було встановлено господарським судом, позивач, на підставі ст. 534 Цивільного кодексу України, здійснив зарахування частини суми поверненої відповідачем фінансової допомоги в рахунок погашення індексу інфляції, 3% річних, пені та штрафу, нарахованих за період прострочки з 27.12.2009 р. по 24.02.2010 р.
Згідно ст. 534 Цивільного кодексу України, у разі недостатності платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується сума основного боргу.
Однак, позивач, зарахувавши перераховані відповідачем грошові кошти з конкретно визначеним у платіжних документах призначенням платежу «повернення фінансової допомоги згідно дог. № ХА-09-12/09 від 09.12.2009 р. » на погашення в першу чергу процентів, неустойки та втрат від інфляції, порушив принципи ведення бухгалтерського обліку та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22.
Так, пунктом 3.8. вказаної Інструкції встановлено, що реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Отже, черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями, передбачена ст. 534 ЦК України, на яку посилається позивач, може застосовуватись лише при недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання, отриманого без реквізиту «Призначення платежу». При цьому, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто неустойка не відноситься до грошового зобов'язання, а є санкцією за його порушення. Відповідач повністю виконав грошове зобов'язання, повернувши кошти в розмірі 286000 грн., що є сумою зворотної фінансової допомоги.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Судом також встановлено, що позивач у період з 27.12.2009 р. по 24.02.2010 р. не звертався до відповідача з претензіями або листами про повернення фінансової допомоги, а також не повідомляв останнього про нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за порушення строків повернення позики у вказаний період. Тільки 21.06.2010р. позивач звернувся до відповідача з листом за № 46, в якому просив сплатити штраф та пеню за порушення строків повернення позики.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння зміна умов зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором та законом.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 48918,94 грн. задоволенню не підлягають.
Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за прострочку платежу в розмірі 3983,88 грн. та 3% річних - 583,01 грн., нарахованих на заборгованість у сумі 48918,94 грн., оскільки судом встановлено відсутність невиконаних грошових зобов'язань відповідача перед позивачем у вказаній сумі.
При цьому, суд звертає увагу, що приписами статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Таким чином, позивач не позбавлений права звернутись з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення умов Договору зворотної фінансової допомоги № ХА-09-12/09 від 09.12.2009 р. у період з 27.12.2009 р. по 24.02.2010 р.
Виходячи з вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя
Рішення підписано 26.10.2010 року