Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
18 лютого 2025 року № 638/19894/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул.Римарська, буд.24, м.Харків, індекс 61057, код ЄДРПОУ 37764460)до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом який був уточнений та просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області №6301130100016607 від 20.09.2024р. про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина російської Федерації ОСОБА_1 :
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну №63014500000709 від 20.09.2024р. громадянину російської федерації ОСОБА_1 ;
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 20.09.2024р. №63012500101533 про скасування посвідки на постійне проживання на міграцію в Україну № НОМЕР_2 громадянину російської федерації ОСОБА_1 ;
-визнати протиправним та скасувати подання 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за №40609-2024 від 09.09.2024;
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що 16.03.2020р. ГУ ДМС України в Харківській області бело надано дозвіл на імміграцію в Україну позивача на підставі пункту й частини 3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» як одному з подружжя, який перебуває у шлюбі з громадянином України понад два роки та 29.05.2020р. документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_2 . На підставі подання 7-го управління(з обслуговування Харківської області)Департаменту стратегічних розслідувань за №40609-2024 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання, у якому значиться інформація, що він нібито є членом кримінального середовища та організованої злочинної групи, заснованої на етнічній основі що діє на території України, який організовує, координує та матеріально забезпечує функціонування злочинної групи, що спеціалізується на вчиненні квартирних крадіжок та інших тяжких або особливо тяжких злочинів, та має значний вплив на криміногенну обстановку в м.Києві та вплив на криміногенну обстановку в Україні. 20. 09.2024р. ГУ ДМС України в Харківській області було прийнято рішення№63014500000709 про скасування дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.4-5 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» у редакції 20.10.2023р. та скасовано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 . Крім того, одночасно із рішенням про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, прийнято рішення №6301130100016696 від 20.09.2024р. про примусове повернення до країни походження та зобов'язано не пізніше 19.10.2024р. покинути територію України. Позивач вважає , що такими діями порушено його право на повагу до сімейного життя, порушують презумпцію невинуватості відповідно до п.2 ст.6 та п.1 ст.8 Європейської Конвенції з прав людини, оскаржувані рішення містять твердження про його причетність до злочинів та передчасно оголошено винним, без доведення його вини в законному порядку.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.
Відповідач надав відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними, посилаючись на те, що на підставі подання 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за №40609-2024 від 09.09.2024 , прийнято рішення про скасування ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні з дотриманням вимог законодавчих актів, а саме Закону України «Про імміграцію», пунктів 64,65 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018р. №321. ОСОБА_2 є членом кримінального середовища та організованої злочинної групи, заснованої на етнічній основі що діє на території України, який організовує, координує та матеріально забезпечує функціонування злочинної групи, що спеціалізується на вчиненні квартирних крадіжок та інших тяжких або особливо тяжких злочинів, та має значний вплив на криміногенну обстановку в м.Києві та вплив на криміногенну обстановку в Україні, перебуваючи на території України скоїв ряд адміністративних правопорушень, зокрема 24.04.2024р. працівниками патрульної поліції складений протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст.30 Кодексу України про адміністративне правопорушення. До того, за наявними базами ІПНП МВС України було встановлено, що ОСОБА_2 ніколи не мав посвідчення водія, тим самим нехтуючи правилами дорожнього руху постійно курував автомобілем, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Необхідність примусового повернення іноземця в країну походження або третю країну, яка має превентивний характер, не має доводитися вчинення особою проти правних дій, що відповідає положенням Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Верховний Суд у постанові від 13.02.2020р. у справі №823/1499/17 вирішуючи спір у подібних правовідносинах , згідно п.3 , ч.1, ст.12 Закону №2491-ІІІ дійшов висновку, що підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну за цим пунктом є саме дії іммігранта, що становлять загрозу національної безпеки України чи громадянському порядку в Україні. Доведення вини іммігранта у кримінальному чи адміністративному провадженні ні є умовою, при прийнятті рішення про скасування відповідного дозволу. Щодо вимоги про скасування подання 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за №40609-2024 від 09.09.2024, відповідач зазначає що подання не є актом який встановлює, змінює, чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов'язки для позивача, а є інформацією , встановленою шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності про загрозу іноземця національній безпеки, охороні громадського порядку, законним інтересам громадянам України та інших осіб, що проживають в Україні, яка адресована органам Державної міграційної служби для прийняття або відмови у прийнятті рішення про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне проживання та повернення іноземця в країну походження. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2024р. у справі №260/5694/22. Тому ця вимога не може бути самостійним предметом оскарження. Просить в задоволені позову відмовити повністю.
Позивач надав відповідь на відзив, у якому підтримав свої позовні вимоги.
Відповідач надав заперечення на відзив, у яких підтримав свою позицію, щодо заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) , зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.Свідоцтвом про зміну імені встановлено, що ОСОБА_3 , громадянин росії ІНФОРМАЦІЯ_1 змінив прізвище, ім'я та по батькові на ОСОБА_1 , про що 2018року червня місяця 19 числа зроблено запис акту про зміну імені №23, місце державної реєстрації 9070000 Муніціпальна установа відділ адміністрації Урванського району Кабардино-Балкарської Республіки.
Матеріали справи містять цифрову копію з Дії актового запису про шлюб та свідоцтво про шлюб, з якої встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , орган реєстрації Запорізький міський відділ з реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Запорізькій області номер свідоцтва НОМЕР_3 дата видачі 04.08.2017р.
Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , що видане 27 травня 2014р. встановлено, що ОСОБА_5 , має сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Листом Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 08.10.2024р. за №630/1.51-16744/63.2-24 на адвокатський запит повідомлено, що на підставі подання 7-го управління(з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за №40609-2024 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання, яке надійшло на розгляд до Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області 09.09.2024р., 20.09.2024р. було прийнято рішення про скасування ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну, на підставі пунктів 4,5 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію». На підставі пуднкту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну скасування пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.208р. №321, прийнято рішення про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_2 оформленої 29.05.2020р.. Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», одночасно із рішенням про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, прийнято рішення №6301130100016607 від 20.09.2024р. про примусове повернення до країни походження вищезазначеного громадянина. За обліками Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМС у Харківській області громадянин російської федерації ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності не притягувався, рішення про заборону в'їзду на територію України не приймалось.
Дозвіл на імміграцію в Україну виданий громадянину російської федерації ОСОБА_1 16.03.2020р., про те, що на підставі п.1 ч.3, ст.4 Закону України «Про міграцію» дозволено постійне проживання в Україні.
З наявних в матеріалах справи листів Департамента патрульної поліції Управління патрульної поліції в Київської області від 06.11.2024р. №3111оз/41/11/01-2024 та від 08.11.2024р. за №186-Аз/41/29/02-2024 Департамента патрульної поліції Управління патрульної поліції в Чернівецькій області встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово притягувався за адміністративні правопорушення.
Департаментом стратегічних розслідувань 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України до ГУ ДМС у Харківській області надано подання за №40609-2024 від 09.09.2024р. відносно ОСОБА_2 , у якому значиться, що ним скоєно правопорушення передбачене ч.1ст.130 КУпАП керував авто MERCEDES-BENZ GLS 350 з д.н.з. НОМЕР_5 з ознаками наркотичного сп'яніння. За наявними базами ІПНП МВС України було встановлено, що ОСОБА_2 ніколи не мав посвідчення водія, тим самим нехтуючи правилами дорожнього руху постійно керував автомобілем, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Зважаючи на викладене, керуючись пунктами 21,22 Порядку провадження за заявами про наданими дозволу на імміграцію і поданням про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002р.№1983, пунктом 64 Порядку оформлення, просимо прийняти рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на тимчасове/постійне проживання в Україні № НОМЕР_2 від 02.062020 громадянина російської федерації ОСОБА_2 , на підставі вимог п.3 та п.4 частини 1 ст.12 Закону України «Про імміграцію», оскільки його дії становлять загрозу національній безпеці України, громадянському порядку в Україні та це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України .
Рішенням Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області від про скасування дозволу на імміграцію в Україну 20.09.2024р. ОСОБА_2 скасовано дозвіл на імміграцію № НОМЕР_6 від 16.02.2020р. на підставі пунктів 4,5 частини першої ст.12 Закону України «Про імміграцію».
Рішенням Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 20.09.2024р. про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_2 , на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну скасування пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.208р. №321, скасовано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 .
Рішенням Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області №6301130100016607 від 20.09.2024р. громадянина російської федерації ОСОБА_1 примусове повернено до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства. У рішенні міститься посилання на те, що за результатами отриманої інформації від 7-го управління(з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за №40609-2024, ОСОБА_2 є членом кримінального середовища та організованої злочинної групи, заснованої на етнічній основі що діє на території України, який організовує, координує та матеріально забезпечує функціонування злочинної групи, що спеціалізується на вчиненні квартирних крадіжок та інших тяжких або особливо тяжких злочинів, та має значний вплив на криміногенну обстановку в м.Києві та вплив на криміногенну обстановку в Україні та перебуваючи на території України скоїв ряд адміністративних правопорушень, передбачені ч.2 ст.122КУпАП;ч.5ст.121КУпАП;ч.2ст.126 КУпАП
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI), який також встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до положень пунктів 6, 7, 17 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ч. 1 ст. 3 Закону № 3773-VI).
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України "Про імміграцію" від 07.06.2011 №2491-III (далі - Закон №2491-III).
У розумінні положень статті 1 Закону №2491-ІІІ (тут і далі - у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) імміграцією є прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрантом є іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квотою імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозволом на імміграцію є рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Відповідно до статті 4 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів:
1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;
2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;
3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США;
4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;
5) особи, які раніше перебували в громадянстві України;
6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти;
8) особи, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;
9) особи, які прослужили у Збройних Силах України три і більше років.
Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:
1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;
2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;
3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;
4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України;
5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України;
6) особам без громадянства, які проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання протягом двох років з дня визнання їх особами без громадянства.
Підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені статтею 12 Закону №2491-III.
Так, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).
У силу положень пункту 21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Відповідно до абзацу 2 пункту 22 Порядку №1983 визначено, що у разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Згідно із вимогами пунктів 23-25 Порядку №1983 ДМС територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов'язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.Аналіз вищезазначених положень Закону №2491-III та Порядку №1983 дає суду підстави дійти висновку, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу за наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону №2491-III, зокрема, у разі коли дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та скасування такого дозволу є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. При цьому ініціатором питання про скасування дозволу на імміграцію, серед іншого можуть бути органи Національної поліції на підставі обґрунтованого подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону №2491-III, яке вивчається ДМС, його територіальними органами і підрозділами.
З матеріалів справи вбачається, що питання щодо скасування позивачу дозволу на імміграцію порушено Департаментом стратегічних розслідувань 7-го управління (з обслуговування Харківської області Національної поліції України в поданні №40609-2024 від 09.09.2024.
У поданні зазначено про те, що відповідно до Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінгету Міністрів України від 16.09.2020р. №1126-р в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави, за результатами реалізації отриманої оперативної інформації встановлено громадянина російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який являється членом кримінального середовища та організованої злочинної групи,заснованої на етнічній основі, що діє на території України, та має значний вплив на криміногенну обстановку в м.Києві та має значний вплив на криміногенну обстановку в Україні. У поданні зазначено, що ним скоєно правопорушення передбачене ч.1ст.130 КУпАП керував автомобілем MERCEDES-BENZ GLS 350 з д.н.з. НОМЕР_5 з ознаками наркотичного сп'яніння. За наявними базами ІПНП МВС України було встановлено, що ОСОБА_2 ніколи не мав посвідчення водія, тим самим нехтуючи правилами дорожнього руху постійно керував автомобілем, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Зважаю на викладене, керуючись пунктами 21,22 Порядку провадження за заявами про наданими дозволу на імміграцію і поданням про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002р.№1983, пунктом 64 Порядку оформлення, просимо прийняти рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на тимчасове/постійне проживання в Україні № НОМЕР_2 від 02.062020 громадянина російської федерації ОСОБА_2 , на підставі вимог п.3 та п.4 частини 1 ст.12 Закону України «Про імміграцію», оскільки його дії становлять загрозу національній безпеці України, громадянському порядку в Україні та це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України .
Таким чином, як вказано в поданні, зазначене може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізації в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні.
Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що громадянин ОСОБА_2 становить загрозу охорони громадського порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, керуючись пунктами 21, 22 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983, пунктами 3 та 4 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію", пунктом 64 Порядку оформлення, Департамент стратегічних розслідувань 7-е управління )з обслуговування Харківської області) визнало за доцільне прийняти рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання позивача.
За наслідком розгляду подання Департамент стратегічних розслідувань 7-е управління )з обслуговування Харківської області) 20.09.2024р. рішенням Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області№63014500000709, скасовано дозвіл на імміграцію в Україну ОСОБА_2 №63014200021902 від 16.02.2020р. на підставі пунктів 4,5 частини першої ст.12 Закону України «Про імміграцію». Рішенням Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 20.09.2024р. скасовано посвідку на постійне проживання ОСОБА_2 , на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну скасування пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.208р. №321скасовано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 .
Суд звертає увагу, що згідно із пунктами 3, 6, 9, 10 статті 1 Закону "Про національну безпеку" від 21.06.2018 № 2469-VIII (далі - Закон № 2469-VIII) громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз; загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України; національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз; національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
Частиною 3 статті 3 Закону № 2469-VIII визначено, що фундаментальними національними інтересами України є: 1) державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України; 2) сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення; 3) інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, у розрізі фактичних обставин справи, зважаючи на підстави, які були вказані у поданні Департамента стратегічних розслідувань 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Національної поліції України про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну, та докази наявні в матеріалах справи, суд визнає обґрунтованими доводи відповідача щодо наявності правових підстав, визначених пунктами 3, 4 частини першої статті 12 Закону №2491-III для скасування позивачу дозволу на імміграцію в України.
Доводи позивача щодо відсутності обґрунтованості підстав для скасування дозволу на імміграцію, визначених пунктами 3, 4 частини першої статті 12 Закону №2491-III, визнаються судом необґрунтованими, оскільки, обставини, які викладені у поданні, у взаємозв'язку із положеннями Конституції України, Закону № 2469-VIII, а також зважаючи на введення в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (з урахування строків продовження воєнного стану в Україні), на думку суду, є достатніми для прийняття рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну №63014500000709 від 20.09.2024р. громадянину російської федерації ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 20.09.2024р. №63012500101533 про скасування посвідки на постійне проживання в Україні № НОМЕР_2 громадянину російської федерації ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 (далі - Порядок №321), згідно із пунктом 1 розділу I якого Посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Згідно із підпунктом 4 пункту 64 Порядку №321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Відповідно до пунктів 65-67 Порядку №321 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування. Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається їм рекомендованим листом не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття. Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.
Відповідно до приписів підпункту 4 пункту 72 Порядку №321 посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі скасування посвідки. Отже, беручи до уваги викладене вище у сукупності, за наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано та правомірно прийняв оскаржувані рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання позивача.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області №6301130100016607 від 20.09.2024р. про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина російської Федерації ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. 6. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Зазначених вище підстав позивачем не доведено.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято з урахуванням всіх обставин, що мають значення та відповідно до вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»., а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасувати подання 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за №40609-2024 від 09.09.2024, суд виходить з того, що подання не є актом який встановлює, змінює, чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов'язки для позивача, а є інформацією , встановленою шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності про загрозу іноземця національній безпеки, охороні громадського порядку, законним інтересам громадянам України та інших осіб, що проживають в Україні, яка адресована органам Державної міграційної служби для прийняття або відмови у прийнятті рішення про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне проживання та повернення іноземця в країну походження. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2024р. у справі №260/5694/22. Тому ця вимога не може бути самостійним предметом оскарження.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 132, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул.Римарська, буд.24, м.Харків, індекс 61057, код ЄДРПОУ 37764460)до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.