Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
17 лютого 2025 р. № 520/23622/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ 40108599, (п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 06 квітня 2021 року по 30 липня 2024 року, але не більше шести місяців, у сумі 86099 грн. 12 коп. (вісімдесят шість тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 12 коп.;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ 40108599, (п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 06 квітня 2021 року по 30 липня 2024 року, але не більше шести місяців, у сумі 86099 грн. 12 коп. (вісімдесят шість тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 12 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 06 квітня 2021 року по 30 липня 2024 року у сумі 86099 грн. 12 коп., є протиправною та такою, що суперечить вимогам законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.
Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) в період з 07 листопада 2015 року по 06 квітня 2021 року проходив службу в Національній поліції України та у відповідності до Наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач) від 06 квітня 2021 року № 211о/с «По особовому складу» звільнений зі служби в поліції згідно із п. 2 ч. 1 ст. 77 законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII через хворобу.
Під час проходження служби в Національній поліції України на позивача розповсюджувались всі права і гарантії передбачені законодавством щодо нарахування та виплати грошового забезпечення поліцейських, зокрема щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), однак відповідачем частково не нараховувалась та не виплачувалась додаткові види грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 по справі № 520/20969/23 зокрема зобов'язано Головне управління національної поліції України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до його грошового забезпечення, у розмірі 50% грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 з 01 травня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2021 року включно, а також зобов'язано Головне управління національної поліції України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно із застосуванням базового місяця - листопад 2015 року.
Не погодившись з рішенням суду І інстанції, ГУ НП України в Харківській області подало апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Харківській області - задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 по справі № 520/20969/23 - змінено та викладено абзац другий та третій резолютивної частини в наступній редакції:
"Визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення, у розмірі 50% грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 з 01 травня 2020 року по 21 серпня 2020 року, з 01 жовтня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2021 року включно.
Зобов'язати Головне управління національної поліції України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову доплату до його грошового забезпечення, у розмірі 50% грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 з 01 травня 2020 року по 21 серпня 2020 року, з 01 жовтня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2021 року включно".
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 по справі № 520/20969/23 залишено без змін.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 та Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум у розмірі 12583,64 грн, які виплатив 30 липня 2024 р., тобто позивачу була виплачена частина недоотриманого грошового забезпечення лише 30 липня 2024 р.
Проте, відповідачем не було нараховано та виплачено позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 06 квітня 2021 року (дата звільнення) по 30 липня 2024 р. (по час повного розрахунку).
Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 квітня 2021 року (з дня звільнення зі служби) по 30 липня 2024 р. (час повного розрахунку), що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У відповідності до присів ст.ст. 59, 60 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питання проходження служби в поліції.
Згідно положень ч. 10 ст. 62 закону України «Про Національну поліцію», поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України, а також у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченого цим законом та іншими актами законодавства.
Приписами ст. 94 закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Поряд з цим порядок, умови, складові та розмір виплати грошового забезпечення поліцейських визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 квітня 2016 року № 260.
Разом з тим, вказаними нормативними актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Так, відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частиною 2 ст. 117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Нова редакція ст. 117 КЗпП України набрала чинності з 19.07.2022.
Так, за усталеною практикою застосування положень ст. 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17, та застосовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17, висновки яких враховано судом при вирішенні даного спору, та сформований з урахуванням того, що редакція ст. 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
У той же час, відповідно до ст. 117 КЗпП України, у чинній редакції, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постановах від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі № 420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, у разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій ст. 117 КЗпП України, як до змін, внесених Законом № 2352-ІХ та і після їх внесення, то за такого правового врегулювання спірний період варто умовно поділяти на 2 частини: до набрання змінами чинності 19.07.2022 і після цього.
Судом встановлено, що на час звільнення позивача зі служби 06.01.2021 з ним не проведено повний розрахунок відповідачем, а саме не нараховано та не виплачено позивачу додаткової доплати до його грошового забезпечення, у розмірі 50% грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 з 01 травня 2020 року по 21 серпня 2020 року, з 01 жовтня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2021 року включно.
Як зазначалось судом раніше, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 по справі № 520/20969/23 зокрема зобов'язано Головне управління національної поліції України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до його грошового забезпечення, у розмірі 50% грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 з 01 травня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2021 року включно, а також зобов'язано Головне управління національної поліції України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно із застосуванням базового місяця - листопад 2015 року.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Харківській області - задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 по справі № 520/20969/23 - змінено та викладено абзац другий та третій резолютивної частини в наступній редакції:
"Визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення, у розмірі 50% грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 з 01 травня 2020 року по 21 серпня 2020 року, з 01 жовтня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2021 року включно.
Зобов'язати Головне управління національної поліції України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову доплату до його грошового забезпечення, у розмірі 50% грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 з 01 травня 2020 року по 21 серпня 2020 року, з 01 жовтня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2021 року включно".
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 по справі № 520/20969/23 залишено без змін.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 та Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум у розмірі 12583,64 грн, які виплатив 30 липня 2024 р., тобто позивачу була виплачена частина недоотриманого грошового забезпечення лише 30 липня 2024 р.
Таким чином, враховуючи дату звільнення позивача зі служби та дату проведення остаточного розрахунку, положення ст. 117 КЗпП України, затримка розрахунку при звільненні становить період з 06.04.2021 по 30.07.2024.
Отже, у даній справі період з 06.04.2021 по 19.07.2022 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією ст. 117 КЗпП України, яка не передбачала обмеження строком виплати у шість місяців, та можливості у разі наявності переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати із застосуванням принципу співмірності зменшувати таку виплату.
Період з 19.07.2022 по 30.07.2024 регулюється чинною редакцією ст. 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
При цьому, звертаючись до суду із даним позовом позивач просив нарахувати ти виплатити середній заробіток за вказаний період, однак в межах шести місяців у сумі 86099,12 грн.
Так, при розрахунку середнього заробітку, суд зазначає про необхідність врахування актуальної позиції Верховного Суду зі спірного питання.
Так, у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 Верховний Суд, проаналізувавши попередні висновки судів касаційної інстанції, дійшов наступних висновків.
Підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, наведений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, був обґрунтований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки ст. 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону від 20.12.2005 № 3248-IV не обмежувала період, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
Така позиція була обумовлена також тим, що якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Крім того, враховано, що непоодинокими є випадки, коли працівник за наявності спору з роботодавцем щодо розміру належних при звільненні незначних сум тривалий час не звертається до суду, а у позовній заяві зазначає мінімальну суму простроченої роботодавцем заборгованості. Проте метою таких дій працівника є не стягнення заборгованості з роботодавця, а стягнення з нього у повному обсязі відшкодування в розмірі середнього заробітку, тобто без будь-якого зменшення розміру останнього. Указане є наслідком застосування підходу щодо неможливості суду зменшити розмір відшкодування, визначений, виходячи із середнього заробітку.
Отже, саме з урахуванням того, що ст. 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону від 20.12.2005 № 3248-IV не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, задля уникнення недобросовісності як роботодавця, так і працівника у таких правовідносинах підлягали застосуванню критерії зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У той же час, із прийняттям Закону № 2352-IX законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями, чим фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності, та одночасно шляхом внесення змін до ст. 233 Кодексу законів про працю України, якою строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежено трьома місяцями, усунуто і такий чинник, який зумовлював можливість недобросовісної поведінки працівника, як необмеженість строку звернення до суду з позовом про стягнення невиплаченого заробітку.
Таким чином, у спорах щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні належить враховувати норми ст. 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм ст. 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.
Стосовно періоду з 19.07.2022 слід також враховувати положення чинної редакції ст. 117 Кодексу законів про працю України, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Отже, беручи до уваги наведене вище, враховуючи обсяг позовних вимог, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування та виплату відповідачем суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, розрахунок якої слід провести шляхом множення кількості днів затримки в межах шести місяців на розмір середньоденної заробітної плати без зменшення отриманого результату.
Суд зазначає, що Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 5 Порядку № 100 передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Відповідно до п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Для розрахунку суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні судом враховується сума середньоденного грошового забезпечення позивача, кількість днів затримки, а також частка виплаченої суми позивачу в порівнянні із сумою, яка була виплачена під час звільнення позивача із служби.
Так, згідно довідки про доходи №357 від 23.06.2023, наданої відповідачем, за останні два повні місяці служби перед звільненням позивачеві нараховано грошове забезпечення у лютому 2021 у сумі 13804,00 грн., у березні 2021 - 13804,00 грн., всього 27608,00 грн.
Отже, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складає 467,93 грн. (27608,00 грн.)/59).
Кількість днів затримки розрахунку при звільненні за шість місяців складає 184 календарні дні.
Відтак, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за цей період становить 467,93 грн. х 184 = 86099,12 грн.
При цьому, підстав для зменшення розміру суми середнього заробітку, враховуючи актуальну позицію Верховного Суду, із застосуванням принципів співмірності та пропорційності, суд не вбачає.
Беручи до уваги наведене вище, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 06 квітня 2021 року по 30 липня 2024 року, але не більше шести місяців, у сумі 86099,12 грн та зобов'язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 06 квітня 2021 року по 30 липня 2024 року, але не більше шести місяців, у сумі 86099,12 грн.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61002, ЄДРПОУ 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ 40108599, (п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 06 квітня 2021 року по 30 липня 2024 року, але не більше шести місяців, у сумі 86099 грн. 12 коп. (вісімдесят шість тисяч дев'яносто дев'ять грн. 12 коп).
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ 40108599, (п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 06 квітня 2021 року по 30 липня 2024 року, але не більше шести місяців, у сумі 86099 грн. 12 коп. (вісімдесят шість тисяч дев'яносто дев'ять грн. 12 коп).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (ЄДРПОУ 40108599).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов