Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
17 лютого 2025 року Справа № 160/31741/24
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І., розглянувши адміністративний позов за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, у якому просить:
- заборонити Пенсійному фонду України використовувати статтю 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Постанову КМУ №1165 від 10.11.2021 для нарахування ОСОБА_1 та видачі (спадкоємцю) суми недоотриманої пенсії за бабусею ОСОБА_1 (спадкодавця) ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Пенсійний фонд України віддати ОСОБА_1 (спадкоємцю) недоотриману пенсію ( ОСОБА_2 ) згідно із законом про спадщину та п. 3 ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою суду від 09.01.2025 адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині.
Суддя у період з 10.02.2025 до 14.02.2025 перебувала на підготовці для підтримання кваліфікації суддів окружних адміністративних суддів у Національній школі суддів України.
З урахуванням поданих заяви та викладених у них обставин, вважаю, що у відкритті провадження у справі необхідно відмовити, виходячи з наступних мотивів.
Завданням адміністративного судочинства є вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
У той же час, згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Таким чином, вирішуючи питання про юрисдикцію спору необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть (зміст) права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
ОСОБА_1 є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № НСО872131, виданого 06.03.2024, свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спадщини (1/2 частку недоотриманої пенсії) видано спадкоємці, ОСОБА_1 , спадщина позивача складається з недоотриманої померлою пенсії в розмірі 103415,66 грн.
Позивач звернулась до головного управління ПФУ в Донецькій області із письмовою заявою щодо виплати недоотриманої пенсії, звернення №10615/Х-0500-24 було розглянуто головним управлінням ПФУ в Донецькій області відповідно до Закону України “Про звернення громадян».
У відповідь на вказане звернення позивача ГУ ПФУ у Донецькій області листом від 01.05.2024 № 11029-10615/Х-02/8-0500/24 повідомило, що можливість виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера регулюється статтею 52 Закону №1058, що передбачає виплату спадкоємцям за наявності свідоцтва про право на спадщину. Позивач подав заяву про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виплата заборгованості здійснюється відповідно до Порядку №1165, який визначає механізм виплат для внутрішньо переміщених осіб. Загальна сума недоотриманої пенсії за період з березня по вересень 2021 року в розмірі 15 681,32 грн облікована в головному управлінні та включена до переліку отримувачів на 2024 рік.
Не погоджуюсь з такими діями головного управління ПФУ в Донецькій області, позивач звернувся до Пенсійним фондом України області із письмовою заявою щодо виплати недоотриманої пенсії, звернення від 22.07.2024 (вх. № 41956/X-2800-24 від 30.07.2024) було розглянуто.
У відповідь на вказане звернення позивача Пенсійний фонд України листом від 27.08.2024 № 36100-41956/Х-03/8-2800/24 повідомило, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб. ОСОБА_2 перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа. Після припинення нарахування пенсії з квітня 2016 року вона не зверталась щодо поновлення виплат. Позивач подав заяву про виплату недоотриманої пенсії після її смерті. Недоотримана пенсія розраховується відповідно до Закону №1058 і Порядку №1165. Виплати здійснюються за окремою програмою Пенсійного фонду України на відповідну мету. Сума недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 обліковується в Переліку та підлягає виплаті в межах відповідного фінансового ресурсу.
23.09.2024 позивач звернувся до “Урядової гарячої лінії», звернення від 23.09.2024 №ХР-17832185.
Звернення від 23.09.2024 №ХР-17832185, яке надійшло з “Урядової гарячої лінії», розглянуто головним управлінням ПФУ в Донецькій області. За результатами повідомляється, що позивач подав заяву про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка мала статус внутрішньо переміщеної особи та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сума недоотриманої пенсії розрахована за три роки до дня звернення за пенсією, тобто до 21.03.2024. Пенсійне забезпечення внутрішньо переміщених осіб здійснюється відповідно до законодавства, зокрема Порядку №1165. Виплати за минулий період проводяться щомісяця, відповідно до бюджетних призначень. Сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 20.03.2021 по 30.09.2021 у розмірі 15 681,32 грн облікована в Головному управлінні та буде виплачуватися після затвердження бюджетних призначень на 2025 рік.
Не погоджуюсь з такими діями відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Отже, спірні правовідносини виникли у зв'язку із недоотриманням сум пенсії після смерті бабці позивача без обмеження трирічним терміном, який передбачено ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та застосовано відповідачем при визначені розміру пенсії після смерті спадкодавця.
Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин 2, 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).
Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
Норми частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкодив у реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна, адже надав відомості про недоотримані суми пенсії, обмежившись трирічним терміном та на вказану суму видано свідоцтво про право на спадщину за законом.
За таких обставин, позивач, відповідно до положень статті 1227 ЦК України, має право на отримання недоотриманої пенсії бабці у порядку спадкування за законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19.
Суд повторно зазначає, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом як спадкоємця після смерті ОСОБА_2 щодо невиплаченої пенсії спадкодавця без обмеження трирічним терміном, тобто з дати зупинення нарахування пенсії спадкодавцю, а саме з квітня 2016 року по день смерті спадкодавця.
Відповідачем за період з 19.10.2019 до 30.09.2021 нараховано розмір недоотриманої пенсії у сумі 103415,66 грн та на таку видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Однак, позивач стверджує, що до складу спадщини входить також недотримана пенсію за період з квітня 2016 року до 18.10.2019, а відтак позивач має право на отримання всього належного йому спадкового майна без обмеження трирічним строк.
Участь у спорі ГУ ПФУ у Донецькій області, як відповідача по справі, не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що спір у цій справі не має публічно-правового характеру, адже стосується недоотримання пенсії після смерті спадкодавця без обмеження трирічним строком починаючи з квітня 2016 року до 18.10.2019, а тому, не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства щодо визнання права власності у порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію за період з квітня 2016 року до 18.10.2019.
Вказана позиція також сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 286/3516/16, а також у постановах Верховного Суду від 06.04.2022 у справі №200/10136/20-а та від 09.06.2022 у справі № 200/12094/18-а.
З огляду на викладене вище, спір за своєю правовою природою не пов'язаний із здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, тобто, не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства відповідно до вимог ЦПК України, адже стосується захисту спадкових прав позивача на недоотриману пенсію після смерті спадкодавця, яка не успадкована позивачем відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у порядку адміністративного судочинства не призведе до відновлення порушеного права, яке набуто позивачем у порядку спадкування та підлягає захисту у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 6 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Зважаючи на характер спірних правовідносин, розгляд заявлених позивачем позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 170, 243, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, -
у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_1 про право звернутися з даними вимогами у порядку, визначеному ЦПК України.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала складена та підписана суддею 17.02.2025.
Суддя М. І. Садова