Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
17 лютого 2025 р. № 520/30199/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0/20785/2420 від 18.04.2024, ухвалене ГУ ДПС у Харківській області.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській №0/20785/2420 від 18.04.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на 64178,20 грн., є протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню. Зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач виходив із висновків акту камеральної перевірки податкової декларації з єдиного податку за 2023 рік, де позивачем було допцщено помилку. Враховуючи те, що позивач самостійно виявив та виправив виявлені помилки у податковій звітності, подав контролюючому органу уточнюючу податкову декларацію та довів письмовими доказами наявність доходу у значно меншому, ніж було зазначено відповідачем у акті розмірі, а тому є безпідставними твердження відповідача про порушення позивачем приписів п. 293.4., 293.8. ст. 293, п.п. 296.5.2. п. 296.5. ст. 296 розділу ХІV ПК України. Також вказав, що відповідач не здійнив належного направлення платникові податку акту камеральної перевірки, внаслідок чого останній був позбавлений можливості подати уточнюючу податкову декларацію до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи Електронний суд та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представником відповідача надано відзив на позов, в якому сторона відповідача проти вимог поданого позову заперечує. Зазначає, що зазначена позивачем уточнююча декларації не могла бути врахована при прийнятті податкового повідомлення-рішення, оскільки подана вже після проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Також надав докази направлення акту камерільної перевірки позивачеві засобами поштового зв'язку.
Сторони також скористались своїми процесуальними правами та надали до суду відповідь на відзив та заперечення на відповідь, в яких додатково аргументували свої правові позиції.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до реєстраційних та облікових даних ГУ ДПС платник податків ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС (Салтівський район міста Харкова) як фізична особа - підприємець з 09.12.2000 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно даних Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 використовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 08.02.2020. В період з 08.02.2020 по 31.03.2022 - платник єдиного податку 2 (другої) групи. З 01.04.2022 згідно з поданою заявою переведений на особливі умови оподаткування відповідно до підпункту 9.4. пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, на яких перебував до 31.07.2023 року. З 01.08.2023 є платником єдиного податку 3 (третьої) групи (5%).
За 2023 рік ФОП ОСОБА_1 подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи від 19.01.2024 № 9376345393, в якій задекларований отриманий дохід за звітний 2023 рік (рядок 08) у сумі 3899657,05 гривень.
На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, ст.76, ст. 86 ПКУ Київським відділом податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 показників податкової декларації платника єдиного податку поданої за 2023 рік, про що складено акт камеральної перевірки від 07.03.2024 № 8747/20-40-24-20-06.
За результатами камеральної перевірки встановлено порушення вимог пп. 1 п. 293.4, пп. 3 п. 293.8 ст. 293, п. 295.7 ст. 295, пп. 296.5.3 п. 296.5, ст. 296 розділу ХГУ ПКУ, а саме: недекларування податкового зобов'язання по єдиному податку за ставкою 15 відсотків з суми перевищення обсягу доходу, визначеного пп. 91.4.3 п. 91 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» для платників, які протягом 2023 звітного року застосовували особливості оподаткування, встановлені п. 9 цього підрозділу ПКУ, в результаті чого зроблено висновок про заниження податкового зобов'язання по єдиному податку на суму 64178,20 грн.
Вказаний акт перевірки, відповідно до наявних в матеріалах справи копії конверту та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 08.03.2024 о 10:43 було направлено на податкову адресу позивача: АДРЕСА_1 , однак рекомендований лист повернувся до відправника із заначенням про невручення у зв'язку із "закінченням терміну зберігання".
На підставі акту камеральної перевірки сформоване ППР від 18.04.2024 №0/20785/2420, яким платнику податків визначено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на 64178,20 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6417,82 гривень.
Вказане ППР, відповідно до наявних в матеріалах справи копії конверту та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 23.04.2024 о 09:33 було направлено на податкову адресу позивача: АДРЕСА_1 , однак рекомендований лист повернувся до відправника із заначенням про невручення у зв'язку із "закінченням терміну зберігання".
21.07.2024 позивачем до податкового органу була подана уточнююча декларація платника єдиного податку за 2023 рік №9386931787, в якій останній вніс виправлення.
Також, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що про наявність відносно нього акту камеральної перевірки від 07.03.2024 № 8747/20-40-24-20-06 та ППР від 18.04.2024 №0/20785/2420, він дізнався тільки 17.07.2024 з електронного кабінету.
Позивач також скористався правом на адміністративне оскарження ППР та надав 24.07.2024 скаргу до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 12.08.2024 №24562/6/99-00-06-01-03-06 скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Вважаючи податкове повідомленя-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Згідно з ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 ПК України).
Порядок внесення змін до податкової звітності регулюється статтею50 ПКУкраїни.
Згідно з пунктом 50.1 статті50 ПКУкраїни у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
При цьому, платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу або при визначенні бази оподаткування відповідно до підпункту 141.9-1.3 пункту 141.9-1 статті 141 цього Кодексу у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу "витягнутої руки" у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку (абзаци 4-6 пункту 50.1 статті50 ПКУкраїни).
Пунктом 50.2 статті50 ПКУкраїни визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов'язаньу разі самостійного виявлення помилкишляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею50 ПКУкраїни. При цьому таке право має бути реалізоване не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Встановлене пунктом 50.2 статті50 ПКУкраїни обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому норми ПК України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати після проведення перевірки.
Більш того, можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена пунктом 50.3 статті50 ПК України, згідно з яким у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
Таким чином, платник податків може скористатись правом подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, Суд при розгляді цієї справи звертає увагу на наявність конкретної і послідовної практики застосування вищенаведених норм Податкового кодексу України Верховним Судом, як судом касаційної інстанції, висновки якого щодо застосування норм права підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Аналогічне правозастосування в частині можливості подання уточнюючих розрахунківпісляпроведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, викладене і в постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 805/4187/16-а, від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 826/8894/18, від 4 листопада 2020 року у справі № 640/330/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 360/3701/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 804/54/17, від 15 квітня 2021 року у справі № 400/1379/19, від 09 лютого 2024 року у справі № 640/35633/21 та від 28 лютого 2024 року у справі №420/5099/23.
З матеріалів справи встановлено, що 19.01.2024 позивачем до контролюючого органу подано декларацію платника єдиного податку за звітний 2023 рік, період протягом якого ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність та задекларував дохід у розмірі 3899657,05 гривень.
Так, як вказує позивач у позовній заяві, ним помилково було включено у задекларований дохід отриману поворотну допомогу в розмірі 671191,50 грн відповідно до договору поворотної грошової допомоги №20-01/10 від 20.10.2023, укладеного з ТОВ "ІПРІС-ПРОФІЛЬ".
А тому, позивач скористався правом, передбаченим пунктом 50.1 статті 50 ПК України, та 21.07.2024 подав уточнюючу податкову декларацію за 2023 рік та відобразив суму доходу у розмірі за звітний податковий період - 3228465,55 гривень.
При цьому, уточнююча податкова декларація за 2023 рік подана позивачем 21.07.2024, тобто вже після винесення оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення- рішення від 18.04.2024.
Враховуючи те , що платник податків може скористатись правом подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, суд приходить до висновку, що під час винесення спірного рішення податковий орган діяв на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, оскільки уточнюючу податкову декларацію було подано позивачем через 2 місяці після винесення податкового повідомлення-рішення за наслідками камеральної перевірки.
Щодо посилань позивача про неотримання ним акту камеральної перевірки від 07.03.2024 №8747/20-40-24-20-06, та його тверджень, що про наявність відносно нього такого акту останній дізнався 17.07.2024 з електронного кабінету, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПКУ документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п. 42.4 ст. 42 ПКУ листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Доказів наявності такої заяви до ГУ ДПС ФОП ОСОБА_1 не надано.
Відповідно до пункту 42.5 ст. 42 ПКУ у разі, якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з Інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Як вже було встановлено судом, акт камеральної перевірки від 07.03.2024 №8747/20-40-24-20-06 було направлено позивачеві 08.03.2024 засобами поштового зв'язку та повернуто поштовим відділенням у зв'язку із "закінченням терміну зберігання".
ППР також було направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом на податкову адресу платника ( АДРЕСА_1 ), тобто у порядку встановленому ст. 42 ПК України. Законвертований лист повернувся до контролюючого органу 09.05.2024, з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Таким чином, акт камеральної перевірки від 07.03.2024 №8747/20-40-24-20-06 та ППР ГУ ДПС у Харківській області від 18.04.2024 № 0/20785/2420 вважається врученими платникові податків.
Також, відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі- Правила № 270), повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача (пункт 2 Правил). Відповідно до пункту 49 Правил № 270 у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк (форму) повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу. Оформлення реєстрованого поштового відправлення здійснюється у порядку, встановленому оператором поштового зв'язку.
Таким чином, вищезазначені документи були надіслані позивачеві засобами поштового зв'язку рекомендованими листами з повідомленням про вручення на податкову адресу, як того вимагають приписи ст. 42, п. 79.2 ст. 79 ПКУ, та поштові відправлення повернулися до ГУ ДПС у Харківській області без вручення платнику з поміткою «за закінченням терміну зберігання».
А тому, датою вручення вважається день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Крім того, суд звертає увагу на тому, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року по справі №140/30/20 та від 14 липня 2022 року по справі № 120/479/21-а.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У зв'язку з наведеним, доводи позивача, викладені в позовній заяві та у відповіді на відзив не свідчать про неправомірність висновків податкового органу щодо встановлених перевіркою порушень позивачем та прийняття спірного ППР.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Ольга ГОРШКОВА