01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"14" вересня 2010 р. Справа № 5/146-10
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сончік», м. Бердичів
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Бориспіль
про стягнення 14711,12 грн.
за участю представників:
позивача:Фещенко В.В. -дор. від 22.03.2010р. № 54
відповідача:не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Сончік»(далі -позивач) до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення 14711,12 грн. боргу.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію господарського суду Київської області подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання.
Розглянувши подане клопотання суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Підприємці можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджується нотаріально посвідченою або прирівнюваною до неї довіреністю. Аналогічна позиція викладена у п. 2 листа Вищого арбітражного суду України від 23.10.2000 р. N 01-8/556 «Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян». Таким чином фізична особа -підприємець ОСОБА_1 не позбавлений був права направити в судове засідання свого законного представника. З огляду на зазначене, неявка відповідача в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу від 19.07.2007р. № L/93 (далі -договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов'язався поставити товар відповідачу - покупцю в строки, встановлені обома сторонами, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити вартість прийнятого товару по обумовленій договором ціні (п. 1.1 договору).
Згідно п. 6.1 договору вартість конкретної партії товару вказується в документації яка додається до цієї партії товару (в заказах, накладних, рахунках і т. д).
Пунктом 7.1 договору передбачено, що позивач представляє відповідачу товари, які призначені для експонування, загальна вартість (ціна) яких вказується в Акті про передачу продукції для тимчасового зберігання. За товари, загальна вартість яких перевищує суму, вказану в Акті про передачу продукції для тимчасового зберігання відповідач розраховується з постачальником протягом семи календарних днів з моменту перевищення загальної вартості товарів суми, вказаної в Акті про передачу продукції для тимчасового зберігання. Відповідач здійснює оплату поставленого йому товару шляхом перерахування грошових коштів розрахунковий рахунок позивача чи розраховується готівкою.
Відповідно до п. 8.4 договору товари вважаються прийнятими з моменту передачі товару уповноваженому представнику відповідача, який підписав супровідні документи.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2007р. (п. 2.1 договору). У випадку, якщо протягом 14 днів, які залишились до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявила в письмовій формі про його розірвання, строк дії договору автоматично продовжується на кожний наступний рік (п. 2.2 договору).
На виконання умов договору позивач в період з липня 2007р. по квітень 2009р. поставив відповідачу по накладним які перелічені в позові та завірені копії яких долучені до матеріалів справи товар на загальну суму 105682,49 грн., за який відповідач в порушення умов договору та своїх зобов'язань не розрахувався в повному обсязі, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі заявленої до стягнення сумі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 15.09.2009р. на адресу відповідача була надіслана претензія від 15.09.2009р. № 1 з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар. В підтвердження надіслання зазначеної кореспонденції позивач надав до суду фіскальний чек «Укрпошти»№ 5782 від 15.09.2009р. та опис вкладення у цінний лист віл 15.09.2009р., копії яких залучені до матеріалів справи.
Однак, відповідач вказану претензію повністю не задовольнив, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість на загальну суму 14711,12 грн. -різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару .
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 14711,12 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 14711,12 грн. заборгованості за поставлений товар.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 14711,12 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (08300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сончік»(13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Красіна, 16, код ЄДРПОУ 34126306) 14711 (чотирнадцять тисяч сімсот одинадцять) грн. 12 коп. основного боргу, 147 (сто сорок сім) грн. 11 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.