01032, м.Київ - 32, вул.Комінтерну, 16тел. 230-31-77
про повернення позовної заяви
"29" жовтня 2010 р. № 02-03/1568/20
Суддя Бабкіна В.М., розглянувши матеріали
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Русанівка»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетіївські Скарби»
про розірвання договору № 10/02-10 від 10.02.2010 р. та стягнення 372542,52 грн.
Суддя В.М. Бабкіна
встановив:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Русанівка»№ 100 від 26.10.2010 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетіївські Скарби»про розірвання договору № 10/02-10 від 10.02.2010 р. та стягнення 372542,52 грн.
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 частини 1 статті 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Так, згідно з приписами пп. а п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(зі змінами та доповненнями) із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 102 грн. до 25500 грн.)
Відповідно до приписів пп. б п. 2 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито»із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, розмір ставки державного мита становить 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (85,00 грн.).
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд: 1. розірвати договір № 10/02-10 від 10.02.2010 р.; 2. стягнути з ТОВ «Тетіївські Скарби»на користь ВАТ «Русанівка» 372542,52 грн.
Проте, державне мито до Державного бюджету України сплачене позивачем згідно з платіжним дорученням № 638 від 20.10.2010 р. у сумі 3726,00 грн., що не відповідає вимогам пп.пп. «а», «б»п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», оскільки повинно бути сплачено 3810,43 грн. державного мита. Тобто, позивачем недосплачено до Державного бюджету України 84,43 грн. державного мита.
Таким чином, платіжне доручення № 638 від 20.10.2010 р. не може бути документом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому розмірі.
Згідно з п. 4 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., встановлено, що надання послуг поштового зв'язку підтверджується розрахунковим документом встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Фактично до позовної заяви ВАТ «Русанівка» № 100 від 26.10.2010 р. додано фіскальний чек № 9103 від 22.10.2010 р. та опис вкладення у цінний лист від 22.10.2010 р.
Таким чином, фіскальний чек № 9103 від 22.10.2010 р. та опис вкладення у цінний лист від 22.10.2010 р. не можуть бути документами, що підтверджують направлення саме цієї позовної заяви відповідачу.
Згідно приписів п. 6 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не додано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Крім того, пунктом 4 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно зі ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналах або в належним чином засвідченій копії. Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів»(ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Позовна заява подана з порушенням норм п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України, зокрема, додані позивачем до позовної заяви документи не завірені належним чином, а тому не можуть вважатись доказами, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Викладене вище є підставою для повернення позовної заяви без розгляду згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 63 ГПК України.
Отже, позовна заява з вказаних підстав підлягає поверненню без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення вказаних недоліків.
З урахуванням наведеного, керуючись п.п. 3, 4, 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Русанівка»№ 100 від 26.10.2010 р. повернути без розгляду.
Додаток: позовна заява та додані до неї документи на 24 аркушах -позивачеві.
Суддя В.М. Бабкіна