Справа № 420/38090/24
17 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС" (пров. Ентузіастів, 2, смт. Великодолинське, Овідіопольський р-н., Одеська обл., 67832, код ЄДРПОУ 38986871) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» до Одеської митниці, у якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500490/2024/000017/2 від 15.08.2024;
визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2024/000127 від 15.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення товару, який поставляється за вищевказаним контрактом купівлі-продажу №409697, укладеного 01.07.2024 між Компанією Seaco SRL (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (Покупець), декларант подав до Одеської митниці митну декларацію типу “ІМ40ДЕ» №24UA500490004680U8 від 13.08.2024 та підтверджуючі митну вартість товарів документи на суму 27225,00 доларів США та обраний метод визначення митної вартості.
За результатами митного оформлення МД Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500490/2024/000017/2 від 15.08.2024 та, як наслідок, оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2024/000127.
Позивач не погоджується із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості, вважає його прийнятим без повного та об'єктивного дослідження поданих разом із митною декларацією документів, які у повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товарів, без обґрунтування вказаних у рішенні розбіжностей, не відповідає правилам Розділу 3 Митного кодексу України.
Щодо розбіжностей про які відповідач зазначає в оскаржуваному рішенні, позивач вказує таке.
На думку позивача, Одеська митниця помилково бере за основу правильності визначення митної вартості саме висновок експерта, але залишає поза уваги той факт що основний документом який визначає митну вартість товару є інвойс. Одеська митниця залишає поза уваги документи, такі як, рахунок перевізника, договір транспортного експедирування заявленого до митного оформлення товару, які були долучені до митної декларації та враховані під час заявлення митної вартості товару та сплати відповідних митних платежів. Крім того, відповідач залишає поза уваги інвойс, рахунки перевізника, договір транспортного експедирування та інші документи, які дозволяють перевірити та встановити митну вартість товарів.
Щодо не врахування експертом у ціновій довідці від 09.08.24 №144/465 вартості перевезення із країни виробника до місця ввезення на митну території України, а також не врахування ціни на внутрішньому товарному ринку позивач вказує, що умови постачання DAP, на який постачався товар, покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.
Щодо розбіжності власнику товарів в накладних УМВС (СМГС) та наданому інвойсі від 03.07.24 позивач зазначає про наявність помилки щодо визначення власника товару та повідомляє, що Одеську митницю листам відправника від 23.08.2024 року було поінформовано про дану помилку.
Також позивач вказує на неприпустимість посилання митницею на відомості з АСМО “Інспектор», який є недоступним для декларантів, власників товару, вантажоотримувачів, вантажовідправників та інших осіб, крім, безпосередньо, уповноважених працівників митниці.
Ухвалою суду від 16.12.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано з Одеської митниці належним чином засвідчені копії документів, які були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2024/000017/2 від 15.08.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2024/000127 від 15.08.2024.
27.12.2024 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) № 24UA500490004680U8 від 13.08.2024. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 24UA500490004680U8 від 13.08.2024 позивачем надані документи, зазначені в графі 44 МД.
Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
15.08.2022 електронними повідомленнями уповноваженою особою (представником) декларанта ФОП ОСОБА_1 , якій діє на підставі договору від 06.03.2019 № 06/03-1, були надіслані лист відправника б.н. від 15.08.2024 та повідомлення з листом від 15.08.2024 № №15/08 в якому зазначено, що інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару на даний час надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів.
Як зазначим відповідач, , оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 24UA500490004680U8 від 13.08.2024 містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Відповідач зауважив, що у відношенні товарів застосували резервний метод.
На переконання відповідача, у рішенні про коригування митної вартості № UA500490/2024/000017/2 від 15.08.2024 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Відтак, відповідач робить висновок, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500490/2024/000017/2 від 15.08.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000127 від 15.08.2024 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС».
27.12.2024 року до суду від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
30.12.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, позивачем не визнаються.
Щодо достатності сукупності поданих на підтвердження митної вартості документів позивач зазначив, що на підтвердження заявленої у МД митної вартості товарів, разом із митною декларацією та додатково за запитом митного органу , Позивач подав достатні документи, які підтверджують дані, вказані у МД, у тому числі й митну вартість заявленого товару, які також підтвердили заявлену митну вартість товару, однак, митний орган не надав цим документам належної оцінки, не провів об'єктивного та повного дослідження цих документів, що призвело до виявлення помилкових розбіжностей та як наслідок, прийняття помилкового рішення про коригування митної вартості.
Щодо обраного митним органом методу визначення митної вартості товарів позивач вказує, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів, однак, митниця в оскаржуваному рішенні не роз'яснює обґрунтованих підстав застосування одразу резервного методу.
На переконання позивача, Одеська митниця не визначила жодної об'єктивної розбіжності, жодної інформації, яка б ставила під сумнів достовірність заявленої Позивачем митної вартості товарів, не навела жодних роз'яснень та обґрунтованих підстав для прийняття оскаржуваного рішення, у зв'язку із чим, митниця не змогла аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару з боку декларанта. Враховуючи викладене,позивач просить суд задовольнити позовні вимоги ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» у повному обсязі.
03.01.2025 року до суду від Одеської митниці надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого митниця не погоджується з аргументами, викладеними позивачем з підстав викладених у відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 08.01.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
22.01.2025 року від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, відповідно до якої позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» судові витрати, пов'язані з розглядом справи №420/38090/24, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн.
24.01.2025 року до суду від Одеської митниці надійшло заперечення на заяву представника позивача про розподіл судових витрат, відповідно до якого митниця вважає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 17 000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, спів розмірності, а тому просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі №420/38090/24 за позовом ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» до Одеської митниці.
Інших заяв по суті під час розгляду справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
У ході здійснення господарської діяльності Позивача між Компанією Seaco SRL (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (Покупець) 01.07.2024 року було укладено генеральний договір купівлі-продажу № 409697, відповідно до предмету якого час від часу Продавець може захотіти продати, а Покупець може забажати придбати транспортні контейнери та/або супутнє обладнання, такі продажі повинні укладатися на індивідуальній та постійній основі. Продавець і Покупець (разом «Сторони») погоджуються, що ця Угода («Угода») встановлює загальні положення та умови, на яких мають відбуватися такі продажі обладнання, і що встановлюються конкретні умови кожного окремого продажу в рахункуфактурі (як визначено далі) окремо для кожного продажу.
Відповідно п. 1 Контракту № 409697, кожного разу, коли Покупець бажає придбати один або більше транспортних контейнерів або предметів пов'язаного обладнання (разом «Обладнання» щодо цього конкретного продажу) відповідно до умов цієї Угоди, Продавець і Покупець повинні узгодити умови рахунку-фактури, специфічного для цього конкретного продажу («Рахунок-фактура» в кожному випадку), в основному за формою, наведеною в Додатку 1 до цієї Угоди. Після виставлення узгодженого Рахунка-фактури Продавець передасть Покупцеві, а Покупець прийме та сплатить Обладнання у специфікаціях, кількості, цінах, місцях та в усіх інших аспектах, як зазначено у відповідному Рахунку-фактурі. Доставка здійснюється відповідно до законодавства України протягом 180 днів.
Пунктом 2 Контракту визначено, що після остаточної оплати всіх грошових коштів щодо відповідного Обладнання за будь-яким рахунком(ами) право власності на Обладнання переходить до Покупця. Відповідальність за втрату або пошкодження Обладнання, а також втрату або пошкодження майна чи вантажу будь-якої особи, а також за тілесні ушкодження (включно зі смертю) будь-якої особи внаслідок володіння, володіння, експлуатації, контролю, використання чи технічного обслуговування. Обладнання переходить до Покупця після доставки або вважається поставкою Обладнання.
Відповідно до п. 6 Контракту, після отримання права власності на обладнання Покупець повинен видалити з обладнання за рахунок Покупця всі маркування та написи, що стосуються (a) «Cronos», «IEA», «LPI», «GE», «GE SEACO», «GESEACO». », “Seaco» (і всі похідні, варіанти, логотипи чи написи префіксів, які містять або посилаються на вищезазначене); і (b) Продавець і право власності Продавця на обладнання (включаючи сертифікат замовника та табличку схвалення конструкції), за винятком того, що відповідно до чинних законів і нормативних актів, якщо Покупець використовує обладнання в міжнародній торгівлі, табличка з умовами безпеки контейнера Продавця залишається на обладнання та Покупець повинен додати свій ідентифікаційний номер після номера Продавця та наклейку типу, який зазвичай використовується на таких табличках, що покриває вищезгадані маркування та літери.
На виконання умов Договору № 409697 було виставлено Рахунок-фактуру (інвойс) № 11621706 від 03.07.2024 року, яким сторони узгодили номенклатуру, ціну та кількість Товару. Так, загальна вартість товару становить 27225,00 доларів. Інвойсом також визначено, що поставка товару здійснюватиметься на умовах DAP Одеса.
З метою митного оформлення імпортованого товару 13.08.2024 року декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію № 24UA500090012259U6 на:
Товар: Контейнери з чорного металу для перевезення товарів загального призначення одним або кількома видами транспорту, бувші у використанні: Контейнери 40-футові рефрижераторні, тип - 40HC, 11 шт.: № CRSU6096140 - 2010 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). № GESU9350940 - 2007 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). № GESU9389310 - 2007 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). № GESU9481560 - 2008 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). № GESU9485118 - 2008 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). № GESU9504748 - 2009 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). № GESU9512208 - 2009 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Thermo King). № GESU9525205 - 2009 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). № GESU9526114 - 2008 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). № GESU9529094 - 2009 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). № GESU9531532 - 2009 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier). У комплекті, має сліди тривалої експлуатації, множинні корозійні ушкодження зовнішньої поверхні та вм'ятини по корпусу з ушкодженнями та осипанням лакофарбового покриття (сколи, подряпини, вимагає заміни) . Агрегат вимагає ремонту внутрішнього та зовнішнього корпусу контейнера. Необхідно здійснити обслуговування установки (реф.), діагностику електронного обладнання. Агрегат не заправлений фреоном та вимагає зробити заправку фреоном, заміну фільтрів, патрубків та ремонт електронного обладнання. Контейнери-рефрижератори знаходяться у неробочому стані та вимагають додаткових ремонтно-відновлювальних робіт. Втрата якості - 80-85%. Товар цивільного призначення. Не являє собою товари подвійного використання, не можуть бути використані у створенні звичайних видів озброєнь, військової чи спеціальної техніки та створення ракетної зброї.
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №11621706 від 03.07.2024 року;
- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №31508765 від 15.07.2024 року;
- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №31508766 від 15.07.2024 року;
- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №31508767 від 15.07.2024 року;
- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №31508832 від 21.07.2024 року;
- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №31508833 від 21.07.2024 року;
- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №31508834 від 21.07.2024 року;
- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №31508884 від 21.07.2024 року;
- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №31508923 від 22.07.2024 року;
- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №31508930 від 22.07.2024 року;
- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №31508946 від 24.07.2024 року;
- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №31508967 від 24.07.2024 року;
- Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №11621706 03.07.2024 року;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару №Swift від 03.07.2024 року;
- Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №144/465 від 09.08.2024 року;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівліпродажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №409697 від 01.07.2024 року;
- Договір про надання послуг митного брокера №06/03-1 від 06.03.2019 року;
- Акт технічного стану №060824 від 06.08.2024 року;
- Карти контейнерів від 06.08.2024 року;
- Фото контейнера №CRSU6096140 від 06.08.2024 року;
- Фото контейнера №GESU9350940 від 06.08.2024 року;
- Фото контейнера №GESU9389310 від 06.08.2024 року;
- Фото контейнера №GESU9481560 від 06.08.2024 року;
- Фото контейнера №GESU9485118 від 06.08.2024 року;
- Фото контейнера №GESU9504748 від 06.08.2024 року;
- Фото контейнера №GESU9512208 від 06.08.2024 року;
- Фото контейнера №GESU9525205 від 06.08.2024 року;
- Фото контейнера №GESU9526114 від 06.08.2024 року;
- Фото контейнера №GESU9529094 від 06.08.2024 року;
- Фото контейнера №GESU9531532 від 06.08.2024 року.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме:
1) у відповідності із ч.5 ст. 58 МКУ ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Враховуючи положення п.5 генерального договору від 01.07.2024 № 409697 «Будь-які податки з продажу, передачі, обороту, податки на додану вартість, акцизи чи інші податки, що застосовуються до продажу та доставки Обладнання, несе Покупець. Покупець на вимогу відшкодовує Продавцю будь-які такі податки, мита чи інші збори, сплачені Продавцем.». Отже, відповідні відшкодування у випадку їх сплати повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Для підтвердження заявленої митної вартості надана цінова довідка від 09.08.24 №144/465 складена ФОП ОСОБА_2 . Замовником цінової довідки від 09.08.24 №144/465 є ТОВ "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС", який є покупцем товару. Розрахунок показника втрати якості, одного із основних показників, який впливає на визначення ринкової вартості товарів, відповідно до зазначеної цінової довідки, здійснено на підставі відомостей щодо технічних оглядів об'єкта оцінки (товарів - контейнерів-рефрижераторів), які виконані саме замовником (акт технічного стану від 06.08.24 №060824), у діях якого з оцінки та визначення технічного стану товару бракує неупередженості або об'єктивності. Також встановлено, що для застосування методу аналогів продажів (порівняльний підхід) розглянуто обладнання, що пропонується до продажу на відкритому ринку в країні виробника (Китай) та встановлено, що цінова довідка від 09.08.24 №144/465 містить посилання на веб-сторінки сайту https:alibaba.com, відомості якого були використані у якості джерела дослідження в усіченому (неповному) вигляді, при цьому інших джерел, крім складених та наданих покупцем, під час дослідження використано не було.
2) враховуючи, що товари, відповідно до наданого інвойсу, поставляються на умовах поставки DAP Odessa, експертом у ціновій довідці від 09.08.24 №144/465 не враховано вартість перевезення із країни виробника до місця ввезення на митну території України, а також не враховано ціну на внутрішньому товарному ринку. Отже, зазначені обставини, не дають можливості підтвердити або спростувати факт відповідності досліджуваної ціни товару кон'юнктурі ринку на підставі відомостей, які містяться у ціновій довідці від 09.08.24 №144/465.
3) відповідно до відомостей, які містяться у накладних УМВС (СМГС) від 15.07.24 №№ 3150876-31508767, від 21.07.24 №31508832-31508834, 31508884, від 22.07.24 №31508923, 31508930, від 24.07.24 №31508946, 31508967 власником товарів (контейнерів-рефрижераторів) є лінія MAERSK, що не відповідає наданому інвойсу від 03.07.24 відповідно до яких власником (продавцем та бенефіціаром платежів) є SEACO.
З огляду на вищевикладені розбіжності, відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів, відповідно до частини третьої статті 53 МКУ було запропоновано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації;- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
15.08.2022 електронними повідомленнями уповноваженою особою (представником) декларанта ФОП ОСОБА_1 , якій діє на підставі договору від 06.03.2019 № 06/03-1, були надіслані лист відправника б.н. від 15.08.2024 та повідомлення з листом від 15.08.2024 № №15/08 в якому зазначено, що інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару на даний час надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів.
Таким чином, на думку митного органу, вказані розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.
Відповідач зазначив, що відповідно до частини 3 статті 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. В митному органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) - за резервним методом.
За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний.
Отже, 15.08.2024 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2024/000017/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом.
Митний орган зазначає, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості, з урахуванням року виготовлення: по товару №1 є більшим - МД від 23.07.2024 № UA500500/2024/025567 становить 4354 дол. США/шт. (ніж заявлено декларантом 2475,00 дол. США/шт. ).
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 15.08.2024 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000127.
Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що документи, які подані з метою підтвердження заявленої митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.
Щодо зауважень митного органу до цінової довідки від 09.08.24 №144/465, а саме щодо сумнівів в її об'єктивності та повні та щодо не врахування вартості перевезення із країни виробника до місця ввезення на митну території України, а також ціни на внутрішньому товарному ринку у ціновій довідці від 09.08.24 №144/465 суд зазначає таке.
Цінова довідка, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару. Отже, з урахуванням того, що цінова довідка - це документ, який містить інформацію про рівень цін на певні товари та не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів, зазначена в ньому інформація не може слугувати підставою для витребування додаткових документів. Суд також погоджується з позивачем, що основним документом який визначає митну вартість товару є інвойс.
Суд також звертає увагу, що відповідно до Контракту на підставі якого постачались товари, умовами поставки визначено DAP Одеса.
Incoterms визначає DAP як «Поставляється на місце» - продавець доставляє товар, коли товар знаходиться у розпорядженні покупця на транспортних засобах, що прибувають, готових до розвантаження у зазначеному місці призначення. Відповідно до умов DAP, ризик переходить від продавця до покупця з пункту призначення, зазначеного у договорі постачання. Продавець здійснює поставку, коли товар надано у розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження, у погодженому місці призначення. Усі необхідні юридичні формальності в країні-експортері заповнюються продавцем власним коштом і оплачуються витрати на товар для експорту.
Отже, поставка товару на умовах DAP передбачає, що в вартість товару вже включені витрати на перевезення.
Таким чином, судом не приймаються до уваги зауваження відповідача стосовно витрат на перевезення.
Щодо розбіжності найменування власнику товарів (контейнерів-рефрижераторів) у накладних УМВС (СМГС) від 15.07.24 №3150876-31508767, від 21.07.24 №31508832-31508834, 31508884, від 22.07.24 №31508923, 31508930, від 24.07.24 №31508946, 31508967 та в інвойсі від 03.07.24, суд враховує пояснення позивача про наявність помилки, щодо зазначення власника контейнерів заявлених до митного оформлення. Наявність помилки підтверджується листом відправника від 15.08.2024 року, наданим до матеріалів справи, в якому зазначено, що власником контейнерів є SEACO.
Між тим, митним органом не обґрунтовано, яким чином дане недолік може вплинути на визначення митної вартості товару, дані обставини не є такими, що впливають на числові значення складових митної вартості товарів, а тому не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товарів.
Таким чином, суд не приймає до уваги зазначені Митним органом підстави для коригування.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» митної вартості товару судом не встановлено.
Зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини жодним чином не можливо вважати як наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.
При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.
Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митній декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України. Суд зазначає, що копія митної декларації, що була підставою для коригування митної вартості товарів за МД №24UA500490004680U8 від 13.08.2024 року, до суду відповідачем не надано.
На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.
Суд зазначає, що дії Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються знайшли своє вираження у прийнятті рішення про коригування митної вартості №UA500490/2024/000017/2 від 15.08.2024 року. А вказане рішення, у свою чергу, слугувало підставою видачі картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000127.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000127 та рішення про коригування митної вартості № UA500490/2024/000017/2 від 15.08.2024 року, у зв'язку з чим вони належить до скасування.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.
Щодо стягнення з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 17000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 р. у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу представником позивача були надані наступні докази (у копіях):
договір № 12/12 від 12.12.2024 року про надання правничої допомоги, укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням та додаткова угода №1 до цього договору, яка містить, зокрема, перелік послуг, що надає адвокат позивачу, вартість правничої допомоги, наданої адвокатом та порядок оплати наданих послуг;
замовлення № 24UA209170077270U3/103 від 19.09.2024 року до договору № 12/12 від 12.12.2024 року про надання юридичних послуг;
акт прийому-передачі наданої правничої допомоги № 30/12/1 від 30.12.2024 року;
рахунок-фактура №30/12/2 від 30.12.2024 року про оплату наданих послуг за Додатковою угодою №1 від 12.12.2022 до Договору про надання правничої допомоги №01/02 від 01.02.2021.
Відповідно вказаного акту прийому-передачі наданої правничої допомоги № 30/12/1 від 30.12.2024 року Адвокатом надано та прийнято Замовником правничу допомогу:
- попередній аналіз наданих Замовником документів по рішенню та картці відмови, дослідження законодавчої бази, вироблення правової позиції, консультування Замовника щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) - 20.11.2024-01.12.2024 - 6 годин роботи адвоката;
- підготовка позовної заяви, формування додатків до позовної заяви та подання до суду - 06.12.2024 - 5 годин роботи адвоката;
- правовий аналіз відзиву на позовну заяву - 27.12.2024 - 2 години роботи адвоката;
- підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, формування додатків до відповіді та подання - 29.12.2024 (робота адвоката у вихідний день) - 2 години роботи адвоката.
Відповідно акту прийому-передачі наданої правничої допомоги № 30/12/1 від 30.12.2024 року вартість наданої Виконавцем Замовнику правничої допомоги, яка передбачена п.1 даного Акту, склала 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Враховуючи незначну складність справи, досліджені докази, що надані на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, що належать розподілу між сторонами у сумі 17000 грн. та наявність підстав для зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги.
Під час визначення суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Під час вирішення судом питання відшкодування витрат на правову допомогу, суд повинен дослідити відповідність наданих видів допомоги критеріям видів правової допомоги, визначених статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі № 826/7375/18.
Таким чином, аналізуючи документи надані представником позивача на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу, враховуючи категорію та складність справи, ціну та предмет позову, з огляду на розгляд справи без проведення судових засідань, а також наявність сталої судової практики щодо спорів з даним предметом позову, суд вважає справедливим, розумним та співмірним розміром професійної правової допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача - 4000 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що позивачем заявлено одну немайнову вимогу та одну вимогу майнового характеру, за які сплачується судовий збір.
Позивач при зверненні до суду по даній справі сплатив судовий збір у сумі 5432,93 грн.
При цьому, розмір судового збору за звернення до суду з даним позовом становить 4844,80 грн., де 2422,40 грн. - ставка судового збору за звернення до суду з позовом, що містить вимогу немайнового характеру, та 2422,40 грн. - ставка судового збору за звернення до суду з позовом, що містить вимогу майнового характеру.
Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, суд, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, здійснює розподіл судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці у розмірі 4844,80 грн.
Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у відрядженні у період з 13.02.2025 року по 14.02.2025 року, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 17 лютого 2025 року (перший робочий день).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС" (пров. Ентузіастів, 2, смт. Великодолинське, Овідіопольський р-н., Одеська обл., 67832, код ЄДРПОУ 38986871) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500490/2024/000017/2 від 15.08.2024 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2024/000127 від 15.08.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС" (пров. Ентузіастів, 2, смт. Великодолинське, Овідіопольський р-н., Одеська обл., 67832, код ЄДРПОУ 38986871) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,20 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС" (пров. Ентузіастів, 2, смт. Великодолинське, Овідіопольський р-н., Одеська обл., 67832, код ЄДРПОУ 38986871) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук