Справа № 420/32888/24
17 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 та згідно позовної заяви в уточненій редакції від 31.10.2024 року, ОСОБА_1 звертається із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.09.2024 року за № 155250028394 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву та призначити пенсію за віком ОСОБА_1 від 18.09.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058- IV, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.06.1983 року по 01.07.1985 рік згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 20.05.1983 року, з урахуванням висновків суду;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з моменту відмови в призначенні пенсії, а саме: з 24 вересня 2024 року;
стягнути з Відповідача за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання адміністративного позову згідно з квитанцією та інші судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивачка - ОСОБА_1 звернулася до органів ПФУ із заявою від 18.09.2024 року про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, однак рішенням від 24.09.204 року за № 155250028394 відповідач відмовив у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. У рішенні про відмову зазначено, що згідно з наданими документами страховий стаж особи становить 29 років 7 місяців 17 днів, замість необхідного - 31 рік. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно записів в трудовій книжці, а саме: період роботи з 01.06.1983 року по 01.07.1985 рік.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.09.2024 року за № 155250028394, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
У своїх доводах позивачка посилається на те, що разом із заявою про призначення пенсії вона подавала копію трудової книжки НОМЕР_2 від 20.05.1983 року. У трудовій книжці містяться наступні записи щодо періодів роботи, в тому числі спірних періодів з 01.06.1983 по 01.07.1985 рр., а саме: Запис №3 - з 01.06.1983 Позивач прийнятий кондуктором 3 розряду в столову №24 (на основі чого внесений запис: пр. 63 к від 01.06.1983 року); Запис №4 - з 24.08.1983 року Позивач переведена кондитером 3 розряду в їдальні № 7 на основі чого внесений запис :Пр. 47-к від 24.08.1983 р); Запис № 5 - з 01.04.1984 року Куст їдальні № 7 перейменована в об'єднання № 41 (на основі чого внесений запис: Пр. 58 від 12.03.1984 року) ; Запис № 6 - з 01.07.1985 року Позивач звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП (на основі чого внесений запис: пр. 1/к від 02.01.1986 року). як вважає позивачка, відповідач протиправного не врахував період роботи з 01.06.1983 по 01.07.1985 рр., не зазначивши при цьому причину такого неврахування, що стало підставою не зарахування до страхового стажу цього періоду роботи та відмови у призначенні пенсії.
Таким чином посилаючись на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, позивачка вважає, що має необхідний стаж для призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування », у зв'язку із чим просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.06.1983 по 01.07.1985 рр. та призначити пенсію за віком.
Ухвалою суду від 28.10.2024 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позов поданий із порушенням вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.
05.11.2024 року від ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надійшла заява про усунення недоліків позову, до якої додано позовну заяву у новій редакції з примірником для відповідача.
Ухвалою суду від 19.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду (в редакції від 31.10.2024 року) та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
25.12.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком до територіальних органів Пенсійного фонду України в Одеській області відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом «екстериторіальності» органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким прийняте рішення від 24.09.2024 року № 155250028394 про відмову позивачу у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу роботи. Згідно розрахунку стажу із необхідного страхового стажу - 31 рік у позивача підтверджено лише 29 років 07 місяців 17 днів страхового стажу, що не дає право на призначення пенсії. За доданими документами до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.06.1983 по 01.07.1985 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 20.05.1983 року, оскільки назва організації при зарахуванні на роботу не відповідає назві при звільненні. Позивачу необхідно надати довідку про реорганізацію підприємства.
Також у відзиві зазначено, що Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви та прийняття відповідного рішення є територіальний орган Пенсійного фонду в Дніпропетровській області.
Щодо належного відповідача по справі суд зазначає, що згідно позовної заяви в редакції від 31.10.2024 року, поданої на виконання ухвали суду від 28.10.2024 року про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_1 звертається із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Ухвалою суду від 19.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду (в редакції від 31.10.2024 року) та відкрито провадження у справі позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не є відповідачем по справі.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву не надійшов.
Згідно вимог ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Як встановлено судом, позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою від 18.09.2024 року про призначення пенсії за віком.
Відповідно до п. 1.1 розд. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За принципом екстериторіальності органом для розгляду заяви позивачки від 18.09.2024 року визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 155250028394 від 24.09.2024 року (а.с. 26) за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.09.2024 року відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до змісту цього рішення:
пенсійний вік, визначений ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років;
необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», після досягнення 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
вік заявниці 60 років 06 місяців 25 днів;
страховий стаж особи становить 29 років 07 місяців 17 днів;
результати розгляду документів доданих до заяви: до страхового стажу враховано всі періоди роботи, згідно із наданими документами відповідно до норм чинного законодавства.
Згідно розрахунку стажу «Форма РС-право» за заявою від 18.09.2024 року, страховий стаж заявника - 29 років 07 місяців 17 днів (а.с. 28).
До страхового стажу зараховано періоди:
з 01.09.1981 по 17.05.1983 рр. - навчання у вищих/середніх НЗ;
з 02.07.1985 по 04.12.1987 рр.;
з 05.12.1987 по 30.09.1988 рр. - догляд за дитиною до досягнення 3 років;
з 01.10.1988 по 25.11.1998 рр.;
з 09.01.1999 по 03.01.2000 рр. - безробіття;
з 04.01.2000 по 30.06.2000 рр.;
з 25.07.2003 по 31.12.2003 рр.;
з 01.01.2004 по 30.06.2004 рр.;
з 19.07.2004 по 15.06.2009 рр.;
з 01.03.2017 по 31.03.2020 рр.;
з 01.05.2020 по 23.04.2021 рр.;
з 05.05.2021 по 30.06.2024 рр.
Відповідно до позову, спірним між сторонами стало питання щодо зарахування позивачу до страхового стажу періоду з 01.06.1983 по 01.07.1985 рр., згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 20.05.1983 року.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.09.2024 року за № 155250028394 щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 року.
Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4).
Згідно умов призначення пенсії, визначених ч. 1 ст. 26 Закону України №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України №1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України №1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, передбаченого у цій частині статті.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах спірних правовідносин звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою від 18.09.2024 року про призначення пенсії за віком по досягненню 60-річного віку відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України №1058.
Отже, за наявності страхового стажу не менше 31 року (з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року) позивачка може набути право на призначення пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 155250028394 від 24.09.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком за результатами розгляду заяви від 18.09.2024 року, до страхового стажу враховано всі періоди роботи, згідно із наданими документами відповідно до норм чинного законодавства.
Проте аналізом розрахунку стажу «Форма РС-право» судом встановлено, що до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи з 01.06.1983 по 01.07.1985 рр., згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 20.05.1983 року, що становить предмет спору.
Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення», яка визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, - до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з приписами статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637, у редакції від 18.05.2024, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених законодавчих приписів випливає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, показань свідків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка подала до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - Трудову книжку серії НОМЕР_2 дата заповнення 20.05.1983 року.
У трудовій книжці серії НОМЕР_2 дата заповнення 20.05.1983 року, наявні такі записи, що стосуються спірного періоду:
01.06.1983 року - прийнята кондитером 3 розр. в їдальню № 24 Одеський трест столових навчальних закладів (підстава внесення запису: наказ №63-к від 01.06.1983 року);
24.08.1983 року - переведена кондитером 3 розряду в куст Їдальня № 7 (підстава внесення запису: наказ №97-к від 24.08.1984 року);
01.04.1984 року - куст Їдальня № 7 перейменований у відділ № 41 (підстава внесення запису: наказ №58 від 12.03.1984 року);
01.07.1985 року - звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП (підстава внесення запису: наказ №84-к від 01.07.1985 року). Запис зроблений з печаткою установи, підписом та зазначенням ПІБ особи, яка його вчинила.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58).
Згідно п. 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п. 1.2 Інструкції №58, трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Правила заповнення трудової книжки закріплені у п. 2 цієї Інструкції, та відповідно до п. 2.1 Інструкції №58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Згідно п. 2.2 Інструкції №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно п. 2.12 Інструкції №58, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
До прийняття наведеної вище Інструкції, порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами якої було також передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 “Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На підставі викладеного, суд зазначає, що відповідальність за повноту і точність тих чи інших записів в трудовій книжці покладено на власника підприємства, установи, організації або на уповноважену ним особу, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 30 вересня 2021 року у справі №300/860/17.
Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, позивач подав до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - Трудову книжку серії НОМЕР_2 дата заповнення 20.05.1983 року.
Порядок додаткового підтвердження трудового стажу є обов'язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу.
Дослідивши зміст та оформлення трудової книжки серії НОМЕР_2 дата заповнення 20.05.1983 року, суд встановив, що записи, що стосуються спірного періоду з 01.06.1983 по 01.07.1985 рр. зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, у записах відсутні ознаки підчисток та підробок.
У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 155250028394 від 24.09.2024 року про відмову в призначенні пенсії не висловлено жодних зауважень щодо записів та оформлення трудової книжки НОМЕР_2 дата заповнення 20.05.1983 року.
Крім того, оскаржене рішення взагалі не містить підстав відмови зарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки з 01.06.1983 по 01.07.1985 рр. Це вбачається лише з аналізу розрахунку стажу «Форма РС-право» за заявою від 18.09.2024 року, згідно якого страховий стаж заявника становить 29 років 07 місяців 17 днів (а.с. 28).
Відповідно до ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається й на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
За таких обставин, суд доходить висновку про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при прийнятті оскарженого рішення № 155250028394 від 24.09.2024 року протиправно не зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 01.06.1983 по 01.07.1985 рр., згідно записів у Трудовій книжці серії НОМЕР_2 дата заповнення 20.05.1983 року.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 155250028394 від 24.09.2024 року , як такого, що не відповідає критеріям ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як встановлено судом, у межах спірних правовідносин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою від 18.09.2024 року про призначення пенсії за віком по досягненню 60-річного віку відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України №1058.
Отже, за наведеного законодавчого регулювання, оскільки позивачка звернулась за пенсією за віком пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, то набуває право на призначення пенсії з 18.09.2024 року, тобто з дня звернення за пенсією.
Суд також враховує, що страховий стаж, який зараховано відповідачем (29 років 07 місяців 17 днів) та страховий стаж, який безпідставно позивачу не зараховано (за період з 01.06.1983 по 01.07.1985 рр.) у підсумку перевищує 31 рік, необхідний для призначення пенсії за віком.
Таким чином, суд зауважує про відсутність в даному випадку дискреції у відповідача в питанні призначення пенсії за віком, оскільки позивачка задовольняє усім вимогам законодавства щодо призначення пенсії за віком на підставі ч. 1 ст. 26 Закону №1058 (після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.
Суд зазначає, що оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та рішення № 155250028394 від 24.09.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком внаслідок незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.06.1983 по 01.07.1985 рр., згідно записів у Трудовій книжці серії НОМЕР_2 дата заповнення 20.05.1983 року, приймалось саме ним, то належним та ефективним способом захисту порушеного права у даному випадку є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.06.1983 по 01.07.1985 рр., згідно записів у Трудовій книжці серії НОМЕР_2 дата заповнення 20.05.1983 року, призначивши їй пенсію за віком з дня звернення за пенсією - з 18.09.2024 року.
Отже, позов підлягає задоволенню з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 1211,20 грн., де 1211,20 грн. - ставка судового збору сплачена позивачем за звернення до суду із цим позовом.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 155250028394 від 24.09.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.06.1983 по 01.07.1985 рр., згідно записів у Трудовій книжці серії НОМЕР_2 дата заповнення 20.05.1983 року, та призначити їй пенсію за віком з дня звернення за пенсією - з 18.09.2024 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук