Справа № 420/2628/25
18 лютого 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Волинський обласний мобілізаційний пункт) ( АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ), НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_4 , код. ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування постанови
До Одеського окружного адміністративного суду 24.01.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), в якій позивач, просить суд:
1. Визнати незаконною та скасувати постанову позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Волинський обласний мобілізаційний пункт) оформлену довідкою від 21.11.2024 року № 182/6, про придатність ОСОБА_1 до військової служби;
2. Визнати незаконним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.11.2024 року № 348-од «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині ОСОБА_1 ;
3. Визнати незаконним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) від 21.11.2024 року № 1146-ОС «Про особовий склад» в частині ОСОБА_1 ;
4. Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.04.2021 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, що підтверджується відповідною довідкою до акта огляду МСЕК Серія 12ААВ № 499373 та посвідченням на виплату державної соціальної допомоги особам з інвалідністю Серія ДДА № 109435. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживав у АДРЕСА_5 та перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . 26.04.2021 медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності безстроково. Інвалідність встановлена у зв'язку з ускладненнями, спричиненими менінгітом (запалення захисних оболонок головного мозку), який діагностували ще у 1998 року. 21.11.2024 ОСОБА_1 з дружиною перебував у сімейних справах у Волинській області. Під час руху на автомобілі їх було зупинено працівниками ТЦК. На прохання пред'явити військово-облікові документи ОСОБА_1 пред'явив електронний військово-обліковий документ, згенерований у застосунку «Резерв+», та довідку до акта огляду МСЕК від 26.04.2021 щодо встановленої йому ІІ групи інвалідності. Незважаючи на пред'явлені документи, працівники ТЦК наполягали на необхідності прослідувати з ними до ІНФОРМАЦІЯ_6 «для вручення повістки». У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 у позивача відібрали телефон, жодної повістки ОСОБА_1 так вручено і не було. Замість цього, ІНФОРМАЦІЯ_7 позивача було направлено його на проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 (Волинський обласний мобілізаційний пункт). Проходження лікарів ВЛК відбувалося із супроводженням позивача працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 , без жодного огляду та з автоматичним проставленням «придатності». Посилання позивача на наявні у нього захворювання та встановлений у зв'язку з цим статус особи з інвалідністю ІІ групи були проігноровані, та картка обстеження та медичного огляду не містить жодного згадування про встановлені діагнози та інвалідність. При цьому, з постановою ВЛК, оформленою довідкою від 21.11.2024, ОСОБА_1 ознайомлено не було. 21.11.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 було винесено наказ № 348-од «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації», яким наказано призвати та направити ОСОБА_1 для проходження військової служби під час загальної мобілізації, в особливий період, в складі команд № НОМЕР_3 . Цього ж дня, 21.11.2024, начальником НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) було видано наказ № 1146-OC «Про особовий склад», відповідно до якого рядового запасу ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення. Позивач зазначив, що вся процедура призову позивача на військову службу, включаючи його затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, проходження військово-лікарської комісії, оформлення документації щодо призову та видачу нового військово-облікового документу тощо, була здійснена відповідачами менш, ніж за 12 годин, та супроводжувалося грубим поводженням та погрозами з боку працівників відповідачів.
29.01.2025 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
13.02.2025 до суду від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_3 ) - ОСОБА_2 надійшов відзив (вхід. №13851/25) в якому заявник просить суд розглянути справу за участі представників ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_3 ); у задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії відмовити.
В обгрунтування зазначили, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 21.11.2024 №1146-ос рядового запасу ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, присвоєно військове звання «солдат» та призначено на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії-помічника гранатометника другої групи інспекторів прикордонної служби першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_10 (з місцем дислокації АДРЕСА_5 ). Підставою для призову вище згаданого громадянина була довідка військово-лікарської комісії від 21.11.2024 № 182/6 та мобілізаційне розпорядження від 21.11.2024. Станом на день зарахування позивача до списків військової частини НОМЕР_3 та призначення на посаду і по сьогодення правові підстави (довідка військово-лікарської комісії від 21.11.2024 № 182/6 та наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 21.11.2024 №348-од) є чинними та не скасованими. Під час здійснення призову громадян на військову службу, військова частина НОМЕР_3 не наділена повноваженнями надавати оцінку дійсним (таким, що мають всі належні реквізити документу, та не містять ознак підробки) медичним документам, що визначають ступінь придатності до військової служби особи. 28.11.2024 солдат ОСОБА_1 прийняв військову присягу, про що зроблено відповідну відмітку у військовому квитку серії НОМЕР_5 . 28 листопада 2024 солдат ОСОБА_3 ВЛАСНОРУЧ поставив підпис під текстом військової присяги. 02 грудня 2024 року позивач перебуваючи за місцем проходження служби (друга прикордонна застава з м.д. н.п. Ветли першої прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_5 ) був доставлений до КП «Любешівська багатопрофільна лікарня» зі скаргами на погіршення стану здоров'я. 02 грудня 2024 року о 18:00 годині при здійсненні контролю посадовими особами НОМЕР_2 прикордонного загону місця перебування військовослужбовця було виявлено відсутність останнього в Любешівській багатопрофільній лікарні. З метою з'ясування причин та обставин відсутності в лікувальному закладі військовою частиною НОМЕР_3 було призначено службове розслідування № 03.2/369/24-ви ід 18.12.2024. За результатами службового розслідування комісія прийшла до висновків, що факт неприбуття на службу без поважних причин військовослужбовця другої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_5 ) солдата ОСОБА_1 підтвердився. Станом на день подання відзиву позивач на військовій службі відсутній без поважних причин. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №1211-ос від 12.12.2024 солдата ОСОБА_1 звільнено з посади молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії-помічника гранатометника другої групи інспекторів прикордонної служби першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_10 (з місцем дислокації АДРЕСА_5 ) та зараховано в розпорядження начальника прикордонного загону у зв'язку з відсутністю без поважних причин на службі.
Представником позивача заявлена вимога, щодо визнання незаконним та скасування наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 21.11.2024 №1146-ос, яким ОСОБА_4 зараховано в списки військової частини НОМЕР_3 , присвоєно військове звання та призначено на посаду. На переконання відповідача 1 дана позовна вимога є безпідставною, необґрунтованою. передчасною та не підлягає задоволенню. Наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 21.11.2024 №1146-ос є актом індивідуальної дії. Як вже було зазначено вище, підставою для видання оскаржуваного наказу була довідка ВЛК від 21.11.2024 № 182/6 та наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 21.11.2024 №348-од. Дані документи в судому порядку не визнані протиправними та не скасовані, а отже є чинними та підлягають до виконання.
Представником позивача була також заявлена позовна вимога щодо зобов'язання НОМЕР_2 прикордонного загону звільнити ОСОБА_1 з військової служби. 3 21.11.2024 ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця Державної прикордонної служби України. Під час проходження військової служби в НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_3 ) позивач не звертався до командування частини із рапортом про його звільнення. В свою чергу відповідач 1 не відмовляв позивачу у звільненні з військової служби. Отже, позовна вимога щодо звільнення позивача з військової служби задоволенню не підлягає, оскільки останній за час проходження служби не виявляв бажання звільнитися з військової служби.
Разом з відзивом представником відповідача також було заявлено ряд клопотань таких як, клопотання про зупинення провадження, посилаючись на те, що військовою частиною НОМЕР_3 від 19 грудня 2024 року за №03.2/14213-24-вих було направлено повідомлення про виявлення ознак кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України в діяннях солдата ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Львові з матеріалами службового розслідування для прийняття рішення, щодо внесення відомостей до ЄРДР та проведення слідчо-розшукових дій. На момент розгляду даної справи, відомості про відкриття кримінального провадження у військовій частині НОМЕР_3 відсутні. У разі внесенні відомостей до ЄРДР, проведення досудового розслідування та наступного судового розгляду можуть бути встановлені обставини які унеможливлять звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін посилаючись на доводи викладені у відзиві, враховуючи обсяг поданих доказів, з метою належного встановлення фактичних обставин справи, надання можливості учасникам висловити свою позицію, а також з метою детального, об'єктивного та поглибленого вивчення усіх обставин справи.
Клопотання про залишення позову без розгляду оскільки, згідно ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Солдата ОСОБА_1 призвано до військової служби та зараховано у списки військової частини НОМЕР_3 та на всі види забезпечення на підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №1146-ос від 21.11.2024 та 28.11.2024 прийняв військову присягу. З Урахуванням ч. 5 ст. 122 КАС України, крайнім строком оскарження вище згаданого наказу начальника 6 прикордонного було 22 грудня 2024 року, а позов пред'явлено представником позивача лише 27 січня 2025 року.
Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, суд зазначає таке.
Вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі наведений у частинах 1 та 2 статті 236 КАС України.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Зупинення провадження в адміністративній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки коли рішення у іншій справі не набрало законної сили і продовжувати розгляд справи надалі не є можливим, оскільки в такій, іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Вказаною нормою передбачений обов'язок суду зупинити провадження в адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішення в іншій справі, що розглядається, зокрема в порядку кримінального судочинства.
При цьому, неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи полягає, зокрема, в тому, що обставини, які є підставою позову, предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій, іншій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
Водночас у статті 236 КАС України відсутня підстава зупинення провадження у справі до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Крім того, за доводами представника відповідача інформація про внесення відомостей до ЄРДР та початок досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого за ч. 5 ст. 407 КК України відсутня.
Таким чином, до моменту надіслання обвинувального акта у кримінальному провадженні до суду та прийняття судом цього акта і призначення судового засідання, підстави для зупинення провадження у цій справі відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України відсутні. У зв'язку з чим, клопотання відповідача в частині про зупинення провадження до моменту внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування є передчасним.
Разом з тим, суд звертає увагу, що внесення відомостей до ЄРДР не є обставиною, на яку суд може посилатися як на об'єктивну неможливість розгляду справи, а також зібрані докази, на думку суду, достатні для встановлення та оцінки обставин (фактів), які є предметом судового розгляду.
Враховуючи викладене, у задоволенні клопотання відповідача в частині про зупинення провадження слід відмовити.
Щодо розгляду справи у судовому засідання з повідомленням сторін, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно з приписами ч.1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
При цьому, в силу вимог п.10 ч.1 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу є справами незначної складності є в тому числі справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У відповідності до ч. 2.ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Так, частина 4 ст.257 КАС України передбачає, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд зауважує, що дана справа №420/2628/25 не підпадає під категорію справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, у зв'язку із чим, під час відкриття у ній провадження, суд дійшов висновку про доцільність розгляду такої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Частинами 5, 6 ст. 261 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З огляду на викладене, дослідивши заявлене клопотання представника військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 , матеріали справи, предмет та підстави позову, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження, а також в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд звертає увагу, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27.08.2019 у справі №826/7244/18, бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.
Отже, саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка, відповідно до процесуального закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Оцінюючи доводи представника відповідача стосовно заявленого клопотання суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд зауважує, що з огляду на категорію та складність даної справи, обсяг доказів, кількість сторін, обраний позивачем спосіб захисту у позовній заяві тощо, характер спірних правовідносин, предмет доказування, є незначної складності та не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Заявник, у поданому клопотанні не навів жодної належної та достатньої підстави у підтвердження необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження, а так з викликом учасників. Безпосередньо з клопотання представника відповідача не вбачається, які конкретно обставини чи факти, потребують детального встановлення та аналізу саме в судовому засіданні, і не можуть бути встановлені під час розгляду даної справи в порядку письмового провадження, наведені ж доводи є лише припущеннями про можливе існування обставин та фактів, які могли б бути вирішені виключно під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні з викликом та за участю сторін.
Отже, представником відповідачів у поданому клопотанні не доведено, та судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження, або у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Поряд з викладеним, суд вважає за необхідне звернути увагу представника відповідачів, що в силу приписів КАС України, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, аргументами іншої сторони, та реагувати на вказані аргументи з урахуванням приписів чинного процесуального законодавства, а саме шляхом подання відзиву, заперечень, додаткових пояснень, письмових доказів, тощо.
В свою чергу, у разі, якщо під час письмового провадження буде встановлено необхідність у розгляді справи у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін, судом буде прийнята відповідна ухвала.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданого клопотання, а відтак, у задоволенні клопотання, заявленого представником відповідачів про розгляд справи в порядку загального позовного провадження слід відмовити.
Щодо клопотання про залишення позову без розгляду, суд зазначає таке.
Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною першою ст. 120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
В свою чергу публічною службою, розумінні п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відноситься до різновиду військової служби.
Таким чином, призов на військову службу та подальше її проходження в Збройних Силах України є публічною службою в розумінні норм КАС України.
Так, в даній адміністративній справі позивач оскаржує рішення позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Волинський обласний мобілізаційний пункт) щодо визнання його придатним до військової служби; наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.11.2024 № 348-од про призов до військової служби; наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) про прийняття на військову службу та зарахування у списки особового складу частини.
Отже, предметом даного адміністративного позову є питання проходження позивачем публічної служби, що виникли у листопаді 2024 року.
Однак з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду тільки 24.01.2025, тобто з пропуском строку, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України. Жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду позивач в тексті позовної заяви не заявляє.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Зазначене також кореспондується з вимогами ч. 6 ст. 161 КАС України, згідно з якими у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку або надати докази того, що строк звернення до суду не пропущено.
Відповідно до ч.13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
За таких обставин, суд доходить до висновку, що даний позов слід залишити без руху.
На підставі наведеного та керуючись статтями ст. ст. 9, 12, 236, 241, 248, 256, 257, 262 169, 171 КАС України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_3 ) - Негодюка Т.М. про зупинення провадження у справі - відмовити.
У задоволенні клопотання представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_3 ) - Негодюка Т.М. про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування постанови - залишити без руху.
Запропонувати позивачу подати до суду протягом п'яти днів з дня вручення ухвали заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Попередити позивача, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали позовна заява підлягає поверненню заявнику.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА