01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"19" жовтня 2010 р. Справа № 4/178-09/9-10
01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16 тел. 239 72 81
№ 4/178-09/9-10 19.10.2010
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Альбатрос»
Про стягнення 261 931, 41 грн.
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
Від позивача ОСОБА_2 (договір-доручення № 55 від 12.07.2010р.)
Від відповідача Содоль А.М. (дов. № б/н від 03.08.2009 р.)
На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Альбатрос» про стягнення 261 931, 41 грн. боргу за поставку товару згідно накладної.
Рішенням господарського суду Київської області № 4/178-09 від 22.09.2009 року (суддя Щоткін О.В.) в позові відмовлено повністю.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.11.2009 року апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 22.09.2009р. по справі № 4/178-09 залишено без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 22.09.2009 року у справі № 4/178-09 без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2010 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Альбатрос” задоволено частково, рішення господарського суду Київської області від 22.09.2009 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.11.2009 року у справі № 4/178-09 скасовано, а справу передано на новий розгляд в іншому складі суду до господарського суду Київської області.
Згідно резолюції керівництва суду від 03.06.2010 року справу № 4/178-09 передано на розгляд судді Сокуренко Л.В.
Ухвалою суду від 07.06.2010 р. справу № 4/178-09 прийнято до свого провадження суддею Сокуренко Л.В., присвоєно їй номер № 4/178-09/9-10 та призначено розгляд справи на 24.06.2010 р. о 10-50.
Ухвалою суду від 07.06.2010 р. зобов'язано позивача надати письмове обґрунтування позовних вимог з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2010 р. та оригінали документів (для огляду); зобов'язано відповідача надати в судове засідання письмове заперечення щодо предмету позовних вимог з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2010 р.
24.06.2010 р. в судове засідання представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про місце і час судового засідання був повідомлений належним чином; представник відповідача в судовому засіданні надав письмові заперечення, в яких проти позову заперечує.
Враховуючи неявку представника позивача в судове засідання, ухвалою суду від 24.06.2010 р. розгляд справи відкладено на 13.07.2010 р. о 10-00.
В судове засідання 13.07.2010 р. представники сторін з'явились, але позивач вимоги ухвали суду від 07.06.2010 р., 24.06.2010 р. не виконав.
13.07.2010 р. для всебічного та об'єктивного розгляду справи, сторонами подано клопотання про продовження строків розгляду спору у порядку ст. 69 ГПК України.
Судом клопотання сторін розглянуто та задоволено, про що зазначено в ухвалі суду.
Крім того, в судовому засіданні виникла необхідність витребування нових доказів.
За таких обставин, ухвалою суду від 13.07.2010 р. розгляд справи відкладено на 14.09.2010 р. о 10-00; зобов'язано позивача письмове обґрунтування позовних вимог з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2010 р., оригінали документів (для огляду), докази існування заборгованості відповідача перед позивачем, докази, що підтверджують поставку позивачем товару ТОВ «Альбатрос»; зобов'язано відповідача надати в судове засідання письмове пояснення та докази, що підтверджують відсутність перед позивачем заборгованості та неотримання товару від останнього, реєстр довіреностей на отримання товару за 2006 рік, книгу обліку товару за спірний період та податкові накладні за спірний період.
В судовому засіданні 14.09.2010 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про витребування з податкової адміністрації Вишгородського району Київської області довідку про те, чи враховувався податковий кредит ПП ОСОБА_1 у звітах по НДС ТОВ «ТД «Альбатрос»; вимоги ухвали суду від 07.06.2010 р., 24.06.2010 р. та 13.07.2010 р. не виконав.
Ухвалою суду від 14.09.2010 р. розгляд справи відкладено на 05.10.2010 р. о 10-40 та зобов'язано сторін надати в судове засідання документи необхідні для вирішення спору, про що зазначено в ухвалі.
Крім того, судом направлено запити до ДПІ Вишгородського району Київської області по позивачу та відповідачу.
В судовому засіданні 05.10.2010 р. представник відповідача надав до суду письмові пояснення щодо витребуваних ухвалами суду документів; представник відповідача вимоги ухвали суду від 14.09.2010 не виконав.
05.10.2010 р. судом направлений судовий запит до Державного реєстратора Вишгородської районної державної адміністрації з проханням надати суду розширену довідку, в якій зазначити ПІБ (прізвище, ім'я та по-батькові) осіб, які займали посаду директора ТОВ «ТД «Альбатрос», яке знаходиться за адресою (07300, м. Вишгород, провулок Шевченка, 1, Київська область, ідент.код 34442590) з моменту його державної реєстрації та по 19.10.2010 р. включно.
В зв'язку з необхідністю направлення запиту до Державного реєстратора Вишгородської районної державної адміністрації та ненадходженням відповіді на запит від ДПІ Вишгородського району Київської області, ухвалою суду від 05.10.2010 р. розгляд справи відкладено на 19.10.2010 р. о 11-30.
12.10.2010 р. через канцелярію суду надійшла відповідь з додатковими документами з ДПІ Вишгородського району Київської області.
В судовому засіданні представник відповідача надав відповідь з ДПІ Васильківського району Київської області з копіями податкових декларацій за 2006 рік.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та просить суд задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити.
Розглянувши документи, додані до позовної заяви та заслухавши представників сторін, господарський суд Київської області, -
За ствердженням позивача, 14 вересня 2006 року СПД ФО ОСОБА_1 поставила Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Альбатрос»товар на загальну суму 267 431, 41 грн.
В підтвердження факту отримання товару, позивач надав копію видаткової накладної № ТНП-00079 від 14 вересня 2006 року, яка підписана СПД ОСОБА_1, з одного боку, та невідомою особою (без зазначення посади, прізвища, ім'я та по батькові) - з іншого. Оригінал видаткової накладної № ТНП-00079 від 14 вересня 2006 року, на вимогу суду для огляду, позивачем наданий не був з посиланням на те, що він вкрадений разом з іншими документами та цінними речами під час пограбування квартири позивача.
Як зазначає позивач, 14 липня 2006 року ТОВ „Торговий Дім „Альбатрос" перерахував позивачу 5500 гривень в якості передплати за товар згідно вищевказаної видаткової накладної, проте повністю заборгованість за поставлений товар відповідачем сплачена не була.
Відповідач проти позову заперечує, про що подав письмові заперечення. За його ствердженням, видаткова накладна від імені підприємства була підписана одним із засновників відповідача -Зінов»євим М.А., який не мав права підпису подібних документів, оскільки, згідно із розділом 4 та 8 статуту відповідача, до повноважень учасників відповідача не відноситься право підпису будь-яких господарських, фінансових та інших документів від імені відповідача, що стосуються його господарської діяльності. У відповідності до Цивільного кодексу України та статуту Відповідача, учасники товариства здійснюють своє право управління товариством виключно через загальні збори учасників Товариства.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2010 р. зазначено, що судами не досліджено чи мав повноваження Зинов»єв М.А. приймати спірний товар, а також не досліджено чи була ОСОБА_1 директором ТОВ «ТД «Альбатрос»на час приймання товару.
Статтею 111-12 ГПК України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Враховуючи викладене, судом під час нового розгляду ухвалами суду витребувані письмові пояснення щодо позовних вимог з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2010 р. та направлений судовий запит до Державного реєстратора Вишгородської районної державної адміністрації з проханням надати суду розширену довідку, в якій зазначити ПІБ (прізвище, ім'я та по-батькові) осіб, які займали посаду директора ТОВ «ТД «Альбатрос», яке знаходиться за адресою (07300, м. Вишгород, провулок Шевченка, 1, Київська область, ідент.код 34442590) з моменту його державної реєстрації та по 19.10.2010 р. включно.
Оскільки, станом на день розгляду спору по суті, відповідь від Державного реєстратора Вишгородської районної державної адміністрації до суду не надійшла, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Оцінюючи подані позивачем докази та заперечення відповідача, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді справи, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТД “Альбатрос” зареєстровано у Вишгородській районній державній адміністрації Київської області 09.06.2006 року, ідентифікаційний код 34442590.
На загальних Зборах учасників Відповідача від 7 червня 2006 року, Ігнатьєву Олену Володимирівну було призначено на посаду директора ТОВ “ТД “Альбатрос”, що підтверджено протоколом загальних зборів, в якому міститься її особистий підпис (копія, якого долучена до матеріалів справи).
15 вересня 2006 року на Загальних Зборах ОСОБА_1 було звільнено з посади директора відповідача, про що свідчить протокол загальних зборів ТОВ “ТД “Альбатрос”, де також міститься її підпис (копія протоколу зборів долучена до матеріалів справи).
Тобто, згідно протоколів Загальних Зборів товариства станом на день отримання товару згідно видаткової накладної № ТНП-00079 від 14 вересня 2006 року, директором відповідача була сама позивач - ОСОБА_1, тоді як Зінов»єв М.А. був одним з засновників-учасників товариства.
За ствердженням відповідача, що не спростовано позивачем, Зінов»єв М.А. в трудових відносинах з товариством не перебував; доказів перебування Зінов»єва М.А. на будь-якій посаді в товаристві (копія трудової книжки, протокол зборів, наказ про призначення на посаду, звіти до податкової інспекції та відділення Пенсійного фонду України) в період з створення товариства до 15.09.2006 р. до суду сторонами не надано.
Крім того, документів на підтвердження або спростування зазначеного ні позивач, ні відповідач до суду не надали з посиланням на те, що всі документи по діяльності ТОВ «ТД «Альбатрос»та ПП ОСОБА_1 викрадені.
До матеріалів справи долучений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ № 646501 (сторінка справи 64), яким повідомлено, що станом на 27.07.2009 р. директором товариства є Зіновєв М.А.
В зв'язку з ненадходженням до суду відповіді на запит, у суду відсутня інша можливість встановити з якого моменту (день, місяць, рік), крім дати, зазначеної в протоколі Загальних Зборів від 15.09.2006 р., Зінов»єв М.А. став директором товариства.
Факт того, що на день поставки товару, тобто на 14.09.2006 р., директором ТОВ «ТД «Альбатрос»була ОСОБА_1 підтверджує також і сама позивач, що підтверджено протоколом судового засідання від 13.07.2010 р.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що станом на 14.09.2006 р. директором товариства була ОСОБА_1
Частиною 1 ст. 143 ЦК України встановлено, що установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.
Відповідно до ст. 88 ЦК України встановлено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адреса, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Аналізуючи зміст п. 4.3 статуту Відповідача, суд прийшов до висновку, що учасники товариства не мають права здійснювати господарські операції та підписувати фінансово-господарські документи, оскільки положеннями статуту товариства такі повноваження на них не покладено.
Пунктом 8.2 статуту встановлено, що виконавчим органом товариства, який керує поточною діяльністю є директор товариства.
Згідно п. 8.2.1 статуту директор товариства вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Зборів Учасників. Збори Учасників можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції директора.
Директор товариства представляє інтереси товариства у взаємовідносинах з іншими підприємствами, установами, організаціями, державними органами, громадянами, іноземними контрагентами без довіреності; розпоряджається майном та коштами товариства в межах, що визначені зборами учасників товариства; укладає будь-які угоди, в тому числі кредитні та застави, та інші юридичні акти, видає довіреності, відкриває в банках розрахунковий та інші рахунки; користується правом підпису фінансових документів товариства (підпункти 8-11 п. 8.2.2 статуту товариства).
Станом на 14 вересня 2006 року, під час оформлення товару, діяла форма бланку суворої звітності за формою № М-2 (Довіреність), затвердженого наказом Мінстату України № 192 від 21.06.1996 року. Відповідно до даного наказу та Інструкції “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затверджена Наказом Міністерства фінансів № 99 від 16.05.96 року - товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. Бланк довіреності є документом суворої звітності, що вимагає обліку його одержання, зберігання і використання.
Довіреність на одержання матеріальних цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.
Окрім того, без довіреності не може бути створено інший первинний документ -накладну, вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для її бухгалтерського обліку.
Тобто, з метою отримання товару для товариства, його директор, керуючись вимогами п. 8.2.2 статуту та нормами законодавства України, повинна була оформити довіреність на особу, яка перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ТД «Альбатрос».
Позивач на підтвердження поставки продукції оформлену, у відповідності до вищезазначеної інструкції, довіреність, за підписом директора товариства, на отримання матеріальних цінностей за ВН № ТНП-00079 від 14 вересня 2006 року на ім'я Зінов»єва М.А. або будь-якої іншої особи, яка перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ТД «Альбатрос»не надав.
За таких обставин, враховуючи документи, надані сторонами до суду, суд дійшов висновку, що Зінов»єв М.А. не мав повноважень щодо отримання спірного товару.
Що стосується твердження позивача, що факт отримання відповідачем товару також підтверджується платіжним дорученням № 3 від 14.07.2006 р., згідно якого відповідач перерахував позивачу передплату у розмірі 5500, 00 грн. в якості часткової оплати за товар згідно накладної, то суд зазначене платіжне доручення не приймає в якості належного та допустимого доказу у розумінні ст. 33, 34 ГПК України, оскільки в платіжному дорученні № 3 від 14.07.2006 р. в графі “призначення платежу” зазначено, що це є передплата згідно договору № 12 від 10.07.2006 р. Оскільки, позивач просить суд стягнути кошти у розмірі 267 431, 41 грн. за видатковою накладною № ТПН-00079 від 14.09.2006 р. без посилання на існування договірних відносин, тобто за позадоговірною поставкою, то судом зазначена передплата у розмірі 5500, 00 грн. за договором № 12 від 10.07.2006 р. прийнята бути не може.
Інших належних та допустимих доказів, які підтверджували б даний факт, а саме здійснення оплати в розмірі 5 500 грн. саме за товар визначений у видатковій накладній № ТНП-00079, позивач до суду не надав та не надіслав.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).
Враховуючи те, що у видатковій накладній № ТНП-00079 не встановлений строк оплати, то позивач повинен був звернутися до відповідача з вимогою про оплату в порядку ст. 530 ЦК України, але, як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 2006 року (рік відпуску товару) по 2010 рік (новий розгляд справи) з вимогою до відповідача щодо сплати боргу не звертався. Тобто, у суду відсутні підстави вважати, що наступив строк оплати за спірною видатковою накладною.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки, сам факт наявності копії видаткової накладної не може бути доказом фактичної (реальної) передачі товару, то, суд звернувся до органів Державної податкової інспекції за місцезнаходженням позивача та відповідача щодо отримання інформації чи враховувався податковий кредит ПП ОСОБА_1 у звітах по ПДВ ТОВ «ТД «Альбатрос»за 2006 рік.
ДПІ у Вишгородському районі Київської області листом № 3369/9/10-036 від 06.10.2010 р. повідомила суд, що подання розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість) було запроваджено наказом ДПА України «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість»від 17.03.2008 р. № 159, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.03.2008 р. за № 224/14915, а тому надання вищевказаної інформації за 2006 рік є неможливим.
Проте, ДПІ у Вишгородському районі Київської області та ДПІ у Васильківському районі Київської області надали до суду копії податкових декларацій з податку на додану вартість, які здавали ТОВ «ТД «Альбатрос»та ПП ОСОБА_1 за звітний період у 2006 році згідно податкового законодавства України.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2006 р. ТОВ «ТД «Альбатрос»загальний обсяг поставки (сума значень з 1-го до 4-го рядка колонки А) на суму 16 755, 00 грн. (код рядка 5 податкових зобов'язань); загальний обсяг оподаткованих операцій звітного періоду на суму 16 755, 00 грн. (код рядка 5.1 податкових зобов'язань); податковий кредит на суму 20020, 00 грн. (код рядка 10.1 податкового кредиту).
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за ІІІ квартал (з 01.05.2006 р. по 30.09.2006 р.) 2006 р. ПП ОСОБА_1 за торговельно-закупівельну діяльність зазначила суму одержаного валового доходу за квартал у сумі 230167, 00 грн., витрати, пов'язані з одержанням доходу за квартал на суму 228449, 00 грн.
Тобто, з наданих до суду податкових декларацій сторін, не вбачається, що мала місце поставка товару з боку ПП ОСОБА_1 та прийняття товару з боку ТОВ «ТД «Альбатрос»на суму 261 931, 41 грн., бо в жодного з них ця сума у податковій декларації не відображена.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З огляду на наведене, суд вважає, що позивач не довів факт поставки товару, наявність та розмір заборгованості, а також факт порушення відповідачем зобов'язань з оплати товару, а тому суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
На підставі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при відмові в позові -на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Суддя Л.В. Сокуренко
Рішення суду підписане -28.10.2010 р.
Суддя